Іван Геннадійович Азовський ( 1 жовтня 1964, Гур'єв, Казахська РСР) — радянський та казахський футболіст, захисник, згодом — тренер.

Клубна кар'єра Вихованець Казахського республіканського спортінтернату міста Алмати. Кар'єру гравця розпочав у гур'євському «Прикаспійці» на позиції захисника. В подальшому грав у таких командах, як «Кайрат», «Шахтар» (Караганда) й СКІФ. Пік кар'єри припав на команду «Цілинник», в її складі ставав неодноразовим призерам Другої ліги СРСР.

Після розпаду СРСР виїхав до Росії. З 1992 по 1994 роки захищав кольори нижчолігового «Металург» (Магнітогорськ). У 1995 році повернувся до Казахстану, де виступав у складі «Цесни».

У 1995 році виїхав до України, де підписав контракт з вищоліговим «Кривбасом». Дебютував за криворізьку команду 6 серпня 1995 року в програному (1:3) домашньому матчі 4-го туру чемпіонату України проти львівських «Карпат». Іван вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч«Кривбас» (Кривий Ріг) — «Карпати» (Львів). Цей поєдинок виявився для Івана Азовського єдиним у футболці «Кривбаса».

У 1996 році Іван виступав у «Кокше», зіграв 10 матчів. Того ж року перейшов до складу «Автомобіліста» (Шортанди), де в 1997 році й завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера З січня по липень 1998 року був головним тренером «Хіміка» (Степногорськ), пізніше працював тренером у цьому ж клубі. З 2003 по 2006 роки працював на тренерських посадах у клубах «Жастар», «Тараз» та «Астана». У 2007 році працював головним тренером столичного клубу. У 2008 році спочатку став тренером, а згодом і головним тренером карагандинського «Шахтаря». У 2009 році був тренер з фізичної підготовки футбольного клубу «Жетису». 2010 року очолив «Астану». З 2011 року - спочатку тренер з фізичної підготовки, а згодом і головний тренер футбольного клубу «Атирау». З 2013 по 2014 роки працював тренером у клубі «Астана». З 2015 року працював тренером та головним тренером клубу «Жетису», а згодом став його директором.

Особисте життя Сини Єгор і Максим - також професійні футболісти.

Досягнення Друга ліга СРСР Срібний призер (1): 1985 Бронзовий призер (2): 1986, 1989

Примітки

Посилання

Профіль тренера на сайті soccerway.com Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті soccerpunter.com Профіль тренера на сайті zerozero.pt Профіль на сайті footbook.ru Профіль на сайті fc-shahter-karaganda.de Профіль на сайті fca.kz