Нора Галь

Но́ра Галь, справжнє ім'я Елеоно́ра Я́ківна Гальпе́ріна (14 (27) квітня 1912, Одеса, Російська імперія — 23 липня 1991) — радянська перекладачка англійської та французької літератури російською мовою, літературний критик і теоретик перекладу, редактор. Прославилася перекладом «Маленького принца» Сент-Екзюпері, «Стороннього» Камю, «Убити пересмішника» Гарпер Лі і творів світової фантастики.

Біографія Народилася в Одесі, в родині лікаря-терапевта Якова Ісаковича Гальперіна і юристки Фредеріки Олександрівни Гальпериної (до шлюбу Подорольскої; 1888—1951). Батько двічі був заарештований — у 1937 і 1950 роках; провів у сталінських таборах біля 12 років, у засланнях між арештами працював лікарем і фельдшером; реабілітований у 1954 році. Мати, дочка присяжного повіреного Іезекіла Онисимовича ПодорольскогоЗапис про одруження 19 вересня 1887 року в Кишиневі студента Іезекіла Нисоновича Подорольского (1862—1930) і дочки лікаря Цецилії Леоновни Рісс (1867—?) доступна на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org., закінчила юридичний факультет Московського університету, працювала юрисконсульткою в Наркоматі фінансів (згодом Міністерстві фінансів), здебільшого у відділі культури і освіти; її зведеним братом був драматург і журналіст Н. А. Подорольский.Інтерв'ю з Кузьміним З дитячих років жила в Москві. Після багаторазових наполегливих спроб вступила до Московського педагогічного інституту імені В. І. ЛенінаНазва інституту після реорганизації, який закінчила в 1937 році. Потім навчалася в аспірантурі (закінчила в 1941), захистила дисертацію, присвячену творчості Артюра Рембо. Публікувала в періодиці статті про класичну (Мопассан, Байрон, Мюссе) і новітню зарубіжну літературу.

Одружилася з літературознавцем Борисом Кузьміним (загинув на фронті в 1943 році), згодом підготувала до друку том його вибраних творів. Народила дочку — Едварду Кузьміну (стала літкритикинею і редакторкою, онук — літератор і активіст гей-руху Дмитро Кузьмін).

Серед друзів, вчителів, студентів і колег Нори Галь — Олександр Аникст, Віра Топер, Ніна Дарузес, Марія Лоріе, Раїса Облонська, Моріс Ваксмахер, Євгенія Таратута, Абрам Штейн, Олександра Раскіна, Борис Володін, Лев Розгін, Маріетта Чудакова, Тамара Казавчинська.

Діяльність

Перекладачка Ще школяркою Нора Галь опублікувала кілька віршів, у студентські роки виступила в пресі з прозою. В кінці 1930-х багато друкувалася зі статтями про поточну зарубіжну літературу в журналі «Інтернаціональна література», «Літературному огляді», «Літературній критиці» тощо. У воєнні роки вперше зайнялася перекладом (1942). Після війни багато працювала як редакторка перекладів (твори Жуля Ренара, Александра Дюма, Герберта Веллса). У 1944—1945 роках викладала зарубіжну літературу в Московському поліграфічному інституті. У перші повоєнні роки публікувалася як літературна критикиня і публіцистка, в 1947 р. опинилася в центрі закулісного скандалу, пов'язаного з публікацією першої в СРСР статті про Джорджа Орвелла. З 1948 року остаточно присвячує себе перекладацькій діяльності. На рубежі 1950-х і 1960-х років переклади таких книг, як «Маленький принц» Сент-Екзюпері, оповідання Селінджера, повість Гарпера Лі «Вбити пересмішника» виводять Нору Галь в коло провідних майстрів художнього перекладу. В подальшій перекладацькій творчості Нори Галь уживається тонка психологічна проза XX століття — «Сторонній» Камю, «Смерть героя» Олдінгтона, романи Томаса Вулфа, Джойс Керол Оутс, Кетрін Енн Портер, — з захопленням фантастикою, що вилилося у плідну роботу над оповіданнями і повістями Рея Бредбері і Кліффорда Сімака, Азімова і Кларка, Желязни і Ле Гуїн, Стерджона і Шеклі. Багато перекладів Нори Галь довгий час залишалися «в столі» (наприклад, «Корабель дурнів» Кетрін Енн Портер, перекладений у 1976, опублікований був тільки у 1989 році), деякі побачили світ вже після її смерті: романи Невіла Шюта «Щуролов» (перший переклад виконаний у 1942 році) і «На березі».

Слово живе і мертве У 1972 році вийшла в світ книга Нори Галь «Слово живе і мертве», що узагальнює її професійний досвід. Основу книги склали приклади невдалих і помилкових мовних і стилістичних рішень перекладачів, авторів і редакторів, що супроводжуються коротким аналізом та пропозиціями більш вдалої заміни. Виразність і природність мови, на думку Нори Галь, є цінністю не тільки для тих, хто професійно працює зі словом, але і для всякого, хто мовить і пише, — тому багато уваги в книзі приділено повсякденній мові. Фрагменти книги, опубліковані у 1973 і 1975 рр. в журналі «Наука и жизнь», який виходив величезним тиражем, викликали значний читацький резонанс«Слово живое и мёртвое»: Разговор продолжают читатели // Наука и жизнь. — 1976, № 1. — с. 118—119.. За життя авторки «Слово живе і мертве» тричі перевидавалося (1975, 1979, 1987). Кожне видання допрацьовувалися авторкою, особливе значення мав розділ «Уклін майстрам», що доповнив четверте видання і був присвячений творчим знахідкам деяких російських перекладачів. Після смерті Нори Галь вийшли ще шість видань книги (2001, 2003, 2007, 2011, 2012, 2015), з різними додатковими матеріалами про її життя, творчий метод і погляди на роботу з мовою.

Бібліографія

Переклади

З англійської Айзек Азімов: оповідання «Мій син — фізик», «Що якщо…» Артур Конан Дойл: «Історія жилички під вуаллю» (оповідання) Боуен Р.: «Будинок віддалік від дороги» (оповідання) Етель Ліліан Войнич: «Джек Реймонд» (роман) Томас Вулф: «Додому вороття немає» (роман) — Спільно з Р. Облонської Ваймен Гвін: «Планерята» (оповідання; переклад і публікація — 1969) Лестер дель Рей: «Крила ночі» (оповідання; переклад і публікація — 1969) Джеймс Бліш: «День Статистика» (оповідання) Генрі Джеймс: «Г'ю Мерроу» (оповідання; перша публікація — 1988) — це оповідання Генрі Джеймса (1843—1916), що залишилося незавершеним і було знайдене тільки в середині 1980-х рр. Нора Галь переклала для газетної публікації його початок, що має відносну сюжетну завершеність. Джек Лондон: оповідання «Перли парлея», «Пригода в повітряному океані», «Син Вовка»; повість «Смок і Малюк» Джером Девід Селінджер: оповідання «У човні», «І ці губи, і очі зелені…» Дженніфер Джонстон: «Стара жарт» (роман) Чарлз Дікенс: «Одержимий, або Угода з привидом» (повість), «Нариси Боза: Наш прихід» (Гл.7. Наш найближчий сусід); Картинки з натури (Гл.15. Ранковий диліжанс; Гл.18. Парламентський нарис); Оповідання (Гл.6. Чорна вуаль) Доналд Стюарт: «Кондамайнский колоколец» (оповідання) Теодор Драйзер: «Американська трагедія» (роман; спільно з З. Вершиніної), «Дженні Герхардт» (роман; спільно з М. Лоріе), «Золотий міраж» (оповідання), «Очищення нафти» (нарис) Кліффорд Сімак: «Уся плоть — трава», оповідання «Будинок оновлених», «Розвідка». Артур Кларк: Кінець дитинства Артур Кларк: Космічна одіссея 2001 року (останні сторінки) Мілдред Клингермен: «Переможний рецепт» (оповідання) Джойс Кері: «Межа» (оповідання) Колін Маккалоу: «Ті, що співають у терні» (роман) Кетрін Менсфілд: Подорож (оповідання) Кетрін Енн Портер: «Корабель дурнів» (роман; переклад — 1976, перша публікація перекладу — 1989)Р. Облонская Про Нору Галь // Нора Галь: Спогади. Статті. Вірші. Листа. Бібліографія. — М.: АРГО-РИЗИК, 1997., «Тщета земна» (повість) Маррі Лайнстер: оповідання «Замкова свердловина», «Етичні рівняння» Люкас М.: «Ковчег» (оповідання) Декстер Мастерс: «Нещасний випадок» (роман) — спільно з Н. Треньовою Вільям Сомерсет Моем: оповідання «Джейн», «Друг пізнається в біді», «На околиці імперії», «Щось людське», «Поет», «Почуття правил пристойності» О. Генрі: оповідання «Блукання без пам'яті», «Горобці на Медісон-сквері», «Жертва невпопад», «Цінитель і п'єска» Шон О. Фаолейн: «Єдиний вірний друг» (оповідання) Річард Олдінгтон: «Смерть героя» (роман) Джеймс Олдрідж: «Останній вигнанець» (роман) — спільно з Р. Облонською Джойс Керол Оутс: оповідання «Одужання», «Куди йдеш, ти де була?», «Відлига»; роман «Сад земних радощів» Денні Плектей: оповідання «Не нашої роботи» Пол Андерсон: оповідання «Сестра Землі», «Прогулянка під Місяцем», «Насіння» Джон Бойнтон Прістлі: п'єси «Час і сім'я Конвей», «Небезпечний поворот» Роберт Шеклі: оповідання «Заповідна зона», «Страж-Птиця», «Доктор Вампір і його волохаті друзі» Роджер Желязни: «Одержимість колекціонера» (оповідання) Рей Бредбері: оповідання «Берег на заході», «Бетономішалка», «Були вони смагляві й золотоокі», «Все літо в один день», «Дракон», «Завтра кінець світу», «Запах сарсапарели», «Здрастуй і прощавай», «Суничне віконечко», «І все-таки наш…», «Ікар Монгольф'є Райт», «Калейдоскоп», «Кінець початкової пори», «Кішки-мишки», «Променистий Фенікс», «Машина до Кіліманджаро», «На великій дорозі», «Про блукання вічні й про Землю», «Пішохід», «Погожий день», «Перетворення», «Пустеля», «Ракета», «Секрет мудрості», «Вбивця», «Урочну годину», «Людина в картинках» Френк Сарджессон: «Мені наснилося» (повість) Роберт Сілверберг: «Рукою владики» (оповідання) Гаррісон Солсбері: нариси «Взбаламучені», «Передмістя» Теодор Стерджон: оповідання «Умільці Ксанаду», «Ракета Мяуса» Сьюзен Зонтаґ: оповідання «Манекен», «Малюк» (переклад — 1981, перша публікація перекладу — 2012) Марк Твен, Чарльз Д. Уорнер: «Позолочений вік: Повість наших днів» (роман, книга II) — зазвичай твори великої форми, перекладені кількома перекладачами, Нора Галь підписувала як спільну роботу, проте в цьому випадку Н. Галь зажадала, щоб її переклад підписали окремо, не бажаючи працювати з «непрофесійним» Л. Хвостенко Вільям Тенн: «Недуга» (оповідання) Уайтфорд Уїнн: «Шлях один — в завтра» (оповідання) Урсула Ле Гуїн: «Квітень у Парижі» (оповідання, переведений 1978) Герберт Уеллс: «Їжа богів» (роман) Говард Фаст: «Виводок» (оповідання) Френсіс Брет Гарт: оповідання «Гірський Меркурій», «Рудий Пес», «Сара Вокер», «Джіні», Динька", «Підопічні міс Пеггі», «Ребячий Пес», «„Стара“ Джонсона», «Дивак» Олдос Гакслі: «Суботній вечір» (оповідання) Зенна Хендерсон: «Підкомісія» (оповідання) Джон Чівер: «Сент-джеймсский автобус» (оповідання) Шейла Дилени: «Павана для мертву принца» (оповідання, переклад і публікація — 1973) Шервуд Андерсон: «І ще сестра — смерть» (оповідання) Невіл Шют: романи «Щуролов», «На березі» Едгар Аллан По: оповідання «У смерті — життя», «Жабеня», «Падіння будинку Ашерів» Едвард Морган Форстер: «Повернення із Колона» (оповідання) Едмонд Гамільтон: «Готель поза нашого світу» (оповідання; переклад — 1966, перша публікація — 1991) Елізабет Джоллі: «Земля Білла Спрокета» (оповідання)

З французької Луї Арагон: статті «У чому вам приклад сьогодні подаю…», «Хресний шлях Габріеля Пері», «Написано для районного партійного зібрання», «Свідок мучеників» Олександр Арну: «Екран» (оповідання) Анрі Барбюс: «Улюлю!…» (оповідання) П'єр Гаскар: «Водойма» (оповідання) Ален Доремье: «Пора помсти» (оповідання) Моріс Женевуа: з книги «Лагідний звіринець» (Будинок; Їжак; Кролик; Жираф) Жорж Дюамель: з книги «Притчі мого саду» (Сад Кандида; Вірність собі; Правило помірності; Технік. Філософ. І пророк; Щасливі дороги; Гора і річка; Плани на ще одне життя); «Третя симфонія» (оповідання) Ів Дермез: «Хлопчик» (оповідання) Альбер Камю. «Сторонній», есе «Літо в Алжирі», «Мигдалеві гаї», «Між Так і Ні», «Прометей в пеклі» Жерар Клайн: «Голоси Простору» (оповідання) Андре Моруа: «Машина для читання думок» (фрагмент роману) Франсуа Нурисье: «Господар дому» (повість) Луї Перго: «Згубне здивування» (оповідання) Антуан де Сент-Екзюпері: «Маленький принц» (роман), «Планета людей» (роман), «Лист до заручника» (есе), «Лист генералу X» Симона Тері: «Вони борються при Фермопілах» (боротьба грецького народу за свою незалежність) — спільно з Т. Кудрявцевої Філіпп Шарль Луї: «Життя» (оповідання) Альбер Егпарс: «Повернення в Шатейон» (оповідання) Франц Елленс: оповідання «Велетні», «Карлики», «Світ під ногами», «Змагання»

Спогади про Антуана де Сент-Екзюпері Леон Верт: «Яким я його знав…» / «Таким я його знав» Рене Деланж: З книги «Життя Сент-Екзюпері» Дора Дідьє: «Із спогадів» / «Думка і серце в польоті»