Луцій Корнелій Сципіон (; 210 до н.е./209 до н. е. — до 170 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів Римської республіки.
Життєпис Походив з патриціанського роду Корнеліїв Сципіонів. Син Публія Корнелія Сципіона Африканського, консула 205 та 194 років до н. е., та Емілії Павли. Про початок кар'єри нічого невідомо.
У 192 році до н. е. у складі охоронного загону супроводжував дипломатичне посольство до міст Греції. Проте тут потрапив у полон до піратів, які передали його сирійському цареві Антіоху III Селевкіду. Тут знаходився до 190 року до н. е., коли здобув волю після поразки сирійців у битві при Магнесії.
У 174 році до н. е. його обрано претором, що займався відносинами між римлянами та іноземцями. Проте того ж року було виключено з сенату цензорами Квінтом Фульвієм Флакком та Авлом Постумієм Альбіном Луском. Це було відображенням давньої боротьби в сенаті між Сципіонами та консерваторами. Приводом став розпусний спосіб життя Сципіона.
Після цього Луцій Сципіон відійшов від політичних справ. Помер до 170 року до н. е., не залишивши нащадків.
Джерела Münzer F. Cornelii Scipiones // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1900. — Bd. VII. — Kol. 1426—1427. Karl-Ludwig Elvers, [I 66] C. Scipio, L.. // Der Neue Pauly. Bd. 3 (1997), Sp. 177.