Леонід Сергійович Дегтярьов ( , місто Батумі, тепер Республіка Грузія — розстріляний , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, залізничник, військовий політпрацівник, начальник Політуправління Українського військового округу. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 р. і у січні 1934 — січні 1937 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1928 р.
Біографія Народився у родині службовця — багажного касира. Після смерті батька з 1908 року працював репетитором. Закінчив Верхньоудинське реальне училище, навчався на агронома в Олександрійському сільськогосподарському училищі Херсонської губернії. За участь в студентському русі в 1914 році з останнього курсу був направлений рядовим солдатом на фронт.
Закінчив Київське артилерійське училище. Служив прапорщиком у російській імператорській армії на Румунському фронті, учасник Першої світової війни.
Член Партії лівих соціалістів-революціонерів. У грудні 1917 — березні 1918 року — комісар штабу Румунського фронту.
Член РКП(б) з 1918 року.
З 1918 року — в Червоній армії у місті Пермі. У 1918—1919 роках — начальник Політичного відділу 58-ї стрілецької дивізії, начальник Політичного управління 12-ї армії РСЧА.
З 1919 року — член Зафронтового бюро ЦК КП(б) України, начальник Політичного управління Збройних сил України і Криму. У липні 1921 — квітні 1922 року — член Революційної військової ради (РВР) — начальник Політичного управління Харківського військового округу.
Потім — завідувач кафедри політичної роботи Військово-політичного інституту, заступник начальника Управління вищих навчальних закладів РСЧА. У лютому — червні 1927 року — начальник Управління вищих навчальних закладів РСЧА.
У червні 1927 — квітні 1928 року — член Революційної військової ради (РВР) — начальник Політичного управління Українського військового округу.
З 1928 року — заступник редактора газети «Красная Звезда», начальник відділу друку Головного політичного управління РСЧА, начальник Державного військового видавництва, редактор журналу Літературного об'єднання Червоної армії і флоту «Локаф».
З 31 липня 1933 року — начальник політичного відділу Московсько-Балтійсько-Білоруської залізниці; начальник політичного відділу Катерининської залізниці в місті Дніпропетровську; начальник політичного відділу залізниці імені Кагановича.
До грудня 1937 року — заступник начальника Науково-дослідного інституту залізничного транспорту в місті Москві.
12 грудня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний 14 лютого 1940 року, похований на Донському кладовищі Москви. Посмертно реабілітований 13 червня 1956 року.
Звання прапорщик російської армії
Нагороди орден Леніна (4.04.1936) орден Червоного Прапора (1920)
Джерела Дегтярёв Леонид Сергеевич