Княгиня Марія Клавдіївна Те́нішева (до шлюбу Пятковська, по вітчиму — Марія Морицівна фон Дезен; у першому шлюбі — Миколаєва; 1858—1928) — російська дворянка, громадська діячка, художниця освітянка, меценатка й колекціонерка. Засновниця художньої студії в Петербурзі, Рисувальної школи та Музею російської старовини в Смоленську, ремісничого училища в Бежице, а також художньо-промислових майстерень у власному маєтку Талашкіноhttp://data.bnf.fr/15515330/maria_klavdievna_teniseva/.

Біографія

Марія Пятковська народилася 20 травня (1 червня) 1858 року в Петербурзі. Рано стала дружиною Рафаїла Миколайовича Ніколаєва. Народила доньку Марію, проте шлюб не склався. Незабаром Марія з малою дочкою їде в Париж до знаменитої Маркезі вчитися співу. У неї було прекрасне сопрано. Через деякий час після повернення до Росії знайомиться з В. М. Тенішевим. У 1892 р. одружилася з князем В'ячеславом Тенішевим — крупним російським промисловцем (рідні чоловіка безприданницю не визнали, і в родовід князів Тенишевих Марія не була вписана). Подружжя оселилося неподалік від Бежицкого заводу в маєтку Хотилево, придбаному князем у Брянському повіті Орловської губернії і розташованому на березі річки Десни, де княгиня заснувала однокласну школу. Просвітницька діяльність княгині Тенішевої почалася з організації ремісничого училища поблизу Бежицкого заводу, перший випуск якого відбувся в травні 1896 року, їдальні і клубу для робітників заводу.

Марія Тенішева любила мистецтвоhttp://www.talashkino.ru/ . «Справжньою Марфою-Посадницею» назвав її М. К. Реріх. Тенішева збирала акварелі і була знайома з художниками Васнєцовим, Врубелем, Реріхом, Малютіним, Бенуа, скульптором Трубецьким і багатьма іншими діячами мистецтва. Нею була організована студія для підготовки молоді до вищої художньої освіти в Петербурзі (1894—1904), де викладав Рєпін. Паралельно була відкрита початкова малювальна школа в Смоленську 1896—1899 рр. Під час перебування в Парижі Тенішева вчилася в Академії Жюліан, серйозно займалася живописом, колекціонуванням. Колекцію акварелей російських майстрів передала в дар Державному Російському музею.

Марія Тенішева субсидувала (спільно з С. В. Мамонтовим) видання журналу «Світ мистецтва», матеріально підтримувала творчу діяльність А. Н. Бенуа, С. П. Дягілєва та інших видатних постатей «Срібного століття»http://www.newacropolis.ru/magazines/5_2002/Mechta_kn_Tenishevoi/.

Заповітною мрією Тенішевої була емалева справа, в якій її чекав успіх. Саме завдяки працям Тенішевої і її пошукам було відроджено емалеве малярство, спільно з художником Жакеном були розроблені та отримані понад 200 тонів непрозорої (опакової) емалі, відновлений спосіб виготовлення «виїмчастої» емалі. Праці Тенішевої були високо оцінені, і у Франції її обрали до Товариства витончених мистецтв в Парижі і Союзу декоративно-прикладного мистецтва в Парижі. Після виставки своїх робіт в Римі Тенішева отримала Почесний диплом від італійського Міністерства народного просвітництва і була обрана до Римського археологічного товариства.

Пристрастю Тенішевої була російська старовина. Зібрана нею колекція предметів руської старовини була виставлена в Парижі і справила враження. Саме ця колекція стала основою музею «Русская старина» у Смоленську (нині в зборах Смоленського музею образотворчих і прикладних мистецтв ім. С. Т. Коненкова). У 1911 році Тенішева передала в дар Смоленська перший в Росії музей етнографії та російського декоративно-прикладного мистецтва «Русская старина». Тоді ж удостоєна звання почесної громадянки міста Смоленська.

Одним з головних просвітницьких проєктів життя Тенішевої стало Талашкіно — родовий маєток княгині Катерини Костянтинівни Святополк-Четвертинської (до шлюбу Шупинська) (1857—1942), яке Тенішеви придбали в 1893 р. (управління справами було залишене в руках колишньої господині). Тенішева та Святополк-Четвертинська втілили в Талашкіно концепцію «ідейного маєтку», тобто центру просвіти, відродження традиційної народної художньої культури і одночасно — розвитку сільського господарствhttp://blagotvfond.narod.ru/konf/konf1.pdfа.

У 1894 р. Тенішеви придбали недалеко від Талашкина хутір Фленово і відкрили там унікальну тоді сільськогосподарську школу, зібравши чудових викладачів і багату бібліотеку. Використання найновіших досягнень аграрної науки дозволило школі готувати високоефективних фермерів, яких вимагала реформа Столипіна.

Після 26 березня 1919 р. Тенішева разом з найближчою подругою Е. К. Святополк-Четвертинською, покоївкою Лізою і близьким другом і помічником В. А. Лідіним покинула Росію назавжди і поїхала через Крим у Францію. Написані в еміграції і опубліковані в Парижі вже після її смерті спогади княгині Тенішевої — «Враження мого життя. Спогади» — охоплюють період з кінця 1860-х до новорічної ночі 1917 р.

Померла 14 квітня 1928 р. в паризькому передмісті Ла-Сель-Сен-Клу. У некролозі І. Я. Білібін писав: «Все своє життя вона присвятила рідному російському мистецтву, для якого зробила нескінченно багато».

Примітки