Анатолій Олексійович Зінченко (, 8 серпня 1949, Сталінськ, СРСР) — перший радянський футболіст, якому офіційно було дозволено виступати за кордоном. Гравець збірної СРСР. Майстер спорту міжнародного класу.
Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1967 року за команду «Трактор» (Волгоград), яка на той час виступала у другій групі класу «А»Другий за рівнем дивізіон чемпіонату СРСР. За два сезони провів 26 лігових матчів.
Строкову військову службу проходив в армійському клубі з Ростова-на-Дону. Першу гру в новому колективі провів 30 жовтня 1968 року проти ленінградського «Зеніта». Перший гол в еліті радянського футболу забив у ворота одеського «Чорноморця». У СКА молодому нападнику вдалося пограти з , Володимиром Проскуріним, Олегом Копаєвим і Валентином Афоніним.
У цей час ростовський клуб двічі грав у фіналах кубка СРСР, але обидва рази невдало. 1969 року відкрив рахунок у вирішальному матчі, але після перерви, завдяки голам Геннадія Лихачова і Володимира Булгакова, перемогу здобули львівські «Карпати».
Особливо прикрою стала друга поразка — після голу Зінченка СКА вигравав у «Спартака» (2:1), але за 22 секунди до завершення основного часу Геннадій Логофет зрівняв рахунок. Був призначений додатковий матч, у якому сильнішою виявилася московська команда. В роки кубкових звитяг обирався до списку «33 кращих футболістів», обидва рази під третім номером. У цей час отримав звання «Майстер спорту».
Своєю грою за останню команду привернув увагу Євгена Горянського, який очолював «Зеніт». Протягом трьох років був гравцем основного складу і одним з головних бомбардирів команди. 1976 року, через непорозуміння з новим наставником Германом Зоніним, був змушений перейти до іншого ленінградського клубу — «Динамо».
«Динамівці», вперше в своїй історії вилетіли до другої ліги, але в першому ж сезоні переміг у своїй зоні і здобув підвищення у класі. 1977 року Зінченко став кращим бомбардиром першої ліги — 19 забитих м'ячів. Через рік «Зеніт» очолив Юрій Морозов, який повернув нападника до складу своєї команди.
У 1980 році редактор спортивного відділу австрійської газети «Фольксштімме» Курт Частка звернувся до керівництва Держкомспорту СРСР з проханням, направити до складу віденського «Рапіда» досвідченого радянського футболіста. Враховуючи тісні зв'язки між Комуністичною партією Австрії і КПРС, а також те, що «Рапід» — на противагу «Аустрії» — вважався «робітничою командою», прохання австрійського журналіста розглянули позитивно.
До Австрії вирішили направити Анатолія Зінченка, який прилетів до Відня 28 жовтня 1980 року і став першим легіонером серед радянських футболістів. Офіційно його оформили техніком при торговельному представництві і зарплату отримував при посольстві.
У клубі відразу порозумівся з чемпіоном Європи Антоніном Паненкою і супербомбардиром Гансом Кранклем. Це тріо зробило величезний внесок у перемогу в національному чемпіонаті, після тринадцятирічної перерви. В сезоні 1982/83 «Рапід» зробив дубль, став найкращою командою у першості і кубку Австрії.
СезонКомандаЧемпіонатКубокЄврокубкиЛігаІгриГолиІгриГолиІгриГоли1980/81 «Рапід» Д-12 0 — — — — —1981/82 «Рапід» Д-132 6 1 0 КУ 6 01982/83 «Рапід» Д-111 0 2 0 КЄЧ 1 0 Усього за кар'єру 45 6 3 0 7 0
За вдалий виступ в австрійському клубі, Зінченко отримав звання «Майстер спорту СРСР міжнародного класу». Після повернення додому працював тренером з низкою радянських і російських клубів.
Виступи за збірну 29 вересня 1969 року дебютував у складі збірної СРСР. Наприкінці гри, проти команди Югославії, замінив Миколу Осяніна. Товариський матч завершився перемогою радянської команди з рахунком 3:1 (голи забивали: Асатіані, Нодія, Бишовець — Джаїч).
СССР: Рудаков, Дзодзуашвілі (Логофет, 85), Шестерньов (к), Ловчєв, Капличний, Серебряников, Мунтян, Асатіані, Осянін (Зінченко, 78), Бишовець, Нодія.
1973 року Євгена Горянського було призначено очільником національної збірної і на перший матч запросив гравця з колишньої команди. Матч у Софії проти збірної Болгарії завершився мінімальною поразкою (відзначився Дінко Дерменджієв).
СРСР: Пільгуй, Дзодзуашвілі, Хурцилава (к), Ловчєв, Капличний, Колотов, Мунтян, Васенін (Веремєєв, 58), Федотов (Зінченко, 46), Ніконов (Онищенко, 68), Блохін.
Перед грою з триразовими чемпіонами світу тренери зробили декілька настанов. Зокрема, форварди Блохін, Зінченко і Онищенко повинні були швидко йти назустріч передачам м'яча, щоб не дати бразильським захисникам зіграти на випередження. Зінченко мав допомагати гравцям середини поля — Васеніну, Мунтяну і Колотову — захопити ініціативу, а в заключній стадії атаки бути попереду.
Альберт Шестерньов, який завершив виступи за збірну СРСР, перед стартовим свистком передав капітанську пов'язку Муртазу Хурцилаві. Радянські футболісти прагнули до широкого швидкісного маневру. Бразильці ж намагалися збити темп, так як їм більш вигідна повільна гра з «вибухами» у вирішальні моменти. Ця боротьба, за нав'язування свого стилю гри, не дала явної переваги жодній з сторін. В одних відрізках матчу домінували господарі, в інших — гості. Поєдинок вийшов різноплановим, варіативним, і за темпом, і за манерою його ведення і тому виглядав видовищно.
Основні події розвернулися у другому таймі. На 64-й хвилині Блохін перехопив передачу воротареві і створив для Зінченко чудову можливість взяти ворота. Але після його сильного удару м'яч влучив у захисника. Зазвичай команду, яка не використовує сприятливий момент, суперники карають. Не виняток і цей матч. На 67-й хвилині, коли м'яч знаходився, в районі між 11-метровою позначкою і воротарським майданчиком, Жаїрзіньйо виграв дуель у Хурцилави. І цього виявилося достатньо, щоб м'яч від голови бразильця опинився в сітці воріт.
СССР: Пільгуй, Дзодзуашвілі, Хурцилава (к), Ловчєв, Капличний, Колотов, Мунтян, Васенін, Зінченко, Онищенко (Ніконов, 68), Блохін. ''Бразилія: Венделл, Перейра, Мойзес, Зе Марія, Клодоальдо, Марко Антоніо, Валдоміро, Рівеліно, Жаїрзіньйо, Лейвінья, Пауло Сезар.
Досягнення Чемпіон Австрії (2): 1982, 1983 Володар кубка Австрії (1): 1983 Фіналіст кубка СРСР (2): 1969, 1971 Кращий бомбардир першої ліги (1): 1977 (19 голів) У списку «33 кращих футболістів сезону» (2): № 3 (1969, 1971)
Примітки
Посилання