Тарік Рамадан (, народився 26 серпня 1962, Женева) – швейцарський науковець, філософ і письменник. Професор сучасних ісламських досліджень на факультеті східних досліджень в в Оксфорді, також він викладає на факультеті теології в Оксфорді. Він є запрошеним професором на факультеті ісламських досліджень у Катарі, (Марокко) та кількох інших університетах світу. Він є також старшим науковим співробітником Університету Досіся (Японія). Він займає посаду директора Дослідного центру Ісламського законодавства і етики, (Доха). Рамадан є членом групи радників Форін офісу Великої Британії з свободи релігії та віросповідання. У 2000 р. він був обраний журналом Time одним з семи релігійних новаторів ХХІ століття, у 2004 р. – одним з 100 найбільш впливових людей світу, а також журнал Foreign Policy обрав його одним зі 100 найбільш впливових мислителів у світі та глобальних мислителів у 2005, 2006, 2008-2010, 2012-2015 ррСписок 100 найкращих публічних інтелектуалів (опитування).
Життя та кар’єра
Тарік Рамадан народився в Женеві (Швейцарія) 26 серпня 1962 року єгипетській мусульманській сім’ї. Син Саїда Рамадана та Вафи аль-Банни, старшої дочки Хасана аль-Банни, який в 1928 році заснував мусульманське братство в Єгипті. Гамаль аль-Банна, ліберальний мусульманський реформатор, — його двоюрідний дідусь. Його батько був видатною фігурою в мусульманському братстві, він був вигнаний Гамалєм Абдул Насером з Єгипту до Швейцарії, де і народився Тарік.
Тарік здобув магістра мистецтв із французької літератури та доктора філософії з арабських та ісламських досліджень в Університеті Женеви. Його докторська дисертація була присвячена Фрідріху Ніцше і називалась «Ніцше як історик філософії»Tariq Ramadan. What I Believe. Oxford University Press. p. 12. Він отримав індивідуальне стажування в системі класичних ісламських стипендій від Університету Аль-Азгар та отримав диплом із семи дисциплін.
Він викладав в Коледжі де Сосюр (вища школа в Лансі, Швейцарія) та читав лекції з релігії та філософії в Університеті Фрібура з 1996 до 2003 рр . Він отримав звання професора Університету Нотр-Дам в США в 2004 р. перед тим, як його віза була анульована Патріотичним актом адміністрації Буша. В жовтні 2005 р. він почав викладати Коледжі святого Антонія (Оксфорд) як запрошений лектор. У 2005 р. він був старшим науковим співробітником у Фонді Локахі.
У 2007 р. він успішно подав свою кандидатуру на посаду професора ісламських досліджень в Університеті Лейдена, проте «передчасне оголошення» адміністрації університету про це призначення перед офіційною заявою поставило його в «незручне становище». У зв’язку з сімейними проблеми та іншими науковими проектами, над якими він працював, Рамадан відмовився від призначення. Також він був запрошеним професором з ідентичності та громадянства в Університеті Еразмуса Роттердам, до серпня 2009 року, коли влада міста Роттердам і Університет Еразмуса зняли його з його посад «радника з інтеграції» та професора, оскільки програма «Іслам та життя», яку він відвідав на Іранському Press TV, суперечила його обов’язкам в Роттердамі. Рамадан сказав, що цей крок був політично обумовленим та пов'язаний з ісламофобією. Суд Ротердаму та Гааги в 2012 р. у справі з громадянського права постановив, що Університет Еразмуса, так і влада Роттердаму, поспішно звільнила Рамадана і таким чином спричинила шкоду Рамадану та його репутації без вагомої причини.
На початку вересня 2009 р. Рамадан був призначений на посаду з сучасних ісламських досліджень в Оксфордському університеті.
Рамадан заснував Рух швейцарських мусульман (Mouvement des Musulmans Suisses), які брали участь в різноманітних міжрелігійних семінарах. Він був радником ЄС з релігійних питань та консультував комісію ЄС «Іслам та секуляризм». В серпні 2005 р. його запросили приєднатись до оперативної групи парламенту Великої Британії. Рамадан також заснував Європейську мусульманську мережу, що зібрала інтелектуалів та активістів європейських мусульман.
Викладацька кар’єра в Оксфорді Тарік Рамадан почав викладати в Оксфордському університеті в 2005 р. після заборони держдепартаменту США та прийняття на посаду професора сучасних ісламських досліджень в Коледжі св. Антонія (Оксфорд) в 2009 р. Починаючи з 2009 р. Тарік Рамадан був персоною нон ґрата в Тунісі, Єгипті, Саудівській Аравії, Лівії та Сирії. Сам він пов’язував це зі своєю критикою їх «недемократичних режимів». Також він став персоною нон ґрата в Ізраїлі.
Анулювання візи США та наступний підйом У лютому 2004 року Тарік Рамадан був прийнятий на посаду професора релігії, конфліктів та будування миру з безстроковим контрактом у Інституті досліджень міжнародного миру імені Джоан Крок в Університеті Нотр-Дам. Йому дали візу H-1B 5 травня, але 28 липня його віза була анульована державним департаментом. У серпня 2004 речник іммігрантською і митної поліції США процитував «запобіжну міру ідеологічного виключення» з Патріотичного акту США як основу для анулювання візи Рамадана. У жовтні Університет Нотр-Дам подав петицію на захист Рамадана. Не дочекавшись відповіді до листопада, Рамадан відмовився від посади в університеті.
У вересні 2005 року Рамадан подав документи на візу В для участі в заходах спільно з різними організаціями. Уряд не дав відповіді стосовно надання візи, тому 25 січня 2006 р. Американська спілка захисту громадянських свобод (ACLU) та Нью-Йоркська спілка захисту громадянських свобод (NYCLU) від імені Американської академії релігії, Американської асоціації професорів університетів та Американського ПЕН-центру – три групи, які планували зустрітись з Рамаданом у США – подали у суд на уряд США за анулювання візи Рамадана через «ідеологічне виключення», стверджуючи, що таке рішення було порушенням прав цих трьох груп. Через два місяці, не дочекавшись рішення, позивачі подали клопотання про попередню судову заборону. Згідно з судовою забороною, Районний суд Південного району Нью-Йорку США 23 липня 2006 р. постановив уряду ухвалити рішення стосовно візи типу В для Рамадана протягом 90 днів. 19 вересня 2006 року уряд формально відмовив Рамадану в наданні візи. Державний департамент заявив:
У період між листопадом 1998 р. та липнем 2002 р. Рамадан пожертвував загалом 940 тис. дол. двом благодійним організаціям: Комітету благодійності та допомоги палестинцям (Committee for Charity and Support for the Palestinians (CBSP)) та Асоціації допомоги палестинцям (Association de Secours Palestinien (ASP)). Міністерство фінансів США визнало ці організації терористичними за їх зв’язки з організацією Хамас 22 серпня 2003 р. Посольство США заявило, що Рамадан «повинен був знати», що благодійні фонди передають гроші в Хамас. У статті для The Washington Post Рамадан запитав:
2 лютого 2007 р. ACLU та NYCLU внесли зміни у їх скаргу, наполягаючи, що пояснення уряду стосовно відмови у наданні візи Рамадану не було «законним та справедливим», а ідеологічне виключення Патріотичного акту є порушенням першої та п’ятої поправки. Вони також говорили, що відмова у візі є порушенням прав тих, хто хотів його послухати. У рішенні від 20 листопада 2007 р. районний суддя Пауль Кротті постановив, що підстави, використані урядом для відмови у наданні візи Рамадану, були «законними та справедливими», та підкреслив, що суд «не має права відмінити консульське рішення уряду». У січні 2008 року ACLU оскаржили рішення Кротті. Джаміль Джаффер (директор національного проекту з безпеки ACLU та головний адвокат у цій справі) сказав:
Рамадан у свою чергу підкреслив:
17 липня 2009 р. федеральний апеляційний суд США змінив рішення нижчого районного суду. Апеляційний суд другого округу США з трьома суддями (Jon O. Newman, Wilfred Feinberg and Reena Raggi) постановив, що суд має «юрисдикцію розглядати позов, окрім доктрини консульського абсолютизму». Вони наполягали, що закон зобов’язує уряд «пред’явити Рамадану заяву проти нього й надати йому можливість продемонструвати чіткі та переконливі докази того, що він не знав та справді не міг знати про те, що отримувач його коштів є терористичною організацією». Судове засідання дійшло висновку, що «не встановлено, що співробітник консульства, який відмовив Рамадану в наданні візи, пред’явив Рамадану звинувачення у тому, що він надавав матеріальну допомогу терористичним організаціям, і таким чином відкинув реальну можливість уникнути анулювання візи через «матеріальну допомогу» у зв’язку з тим, що він «може продемонструвати чіткі та переконливі докази того, що він не знав та справді не міг знати про те, що отримувач його коштів є терористичною організацією». Окрім того, засідання погодилось з позивачами у тому, що їх права також були порушені. Засідання передало справу до нижчого суду, щоб встановити, чи співробітник консульства пред’явив Рамадану «звинувачення у тому, що він знав, що ASP фінансує Хамас, і надавав реальну можливість продемонструвати чіткі та переконливі докази того, що він не знав та справді не міг знати про це».
У зв’язку з рішенням Рамадан заявив:
Мелісса Гудман, штатний адвокат у національному проекті з безпеки ACLU, сказала:
20 січня 2008 р. після більше ніж 5 років очікування, американський державний департамент ухвалив рішення, у документі підписаному Гілларі Клінтон, зняти заборону на в’їзд у США з Т.Рамадана (а також з Адама Хабіба з ПАР). У зв'язку зі скасуванням заборони Рамадан сказав:
8 травня 2010 р. Рамадан виступав на пленарній дискусії в Великому залі Cooper Union у місті Нью Йорк, це була його перша публічна поява з того часу, як державний департамент заборонив йому в’їзд. Група обговорювала час, який повинен пройти, щоб західні народи пристосувались до їх мусульманського населення.
Мавританська заборона 16 липня 2016 року Рамадану заборонили в’їзд у Мавританію у Міжнародному аеропорту Нуакшота. Він був запрошений прочитати лекцію в цій країні. Він стверджував, що рішення «прийшло прямо від президента». Місцева поліція підтвердила, що він «був вигнаний». Це був восьмий раз, коли мусульманська країна забороняла йому в’їзд.
Погляди Рамадан працює над ісламського теологією та становищем мусульман на Заході та в мусульманських країнах. Загалом, він надавав перевагу тлумаченню Корану над звичайним читанням тексту для кращого розуміння його смислу та виконання догматів ісламської філософії. Говорячи про себе, Рамадан використовував словосполучення «салафітський реформатор» для ілюстрації своєї позиції.
Він відкидає бінарний розподіл світу на Дар аль-іслам (місце перебування ісламу) та Дар аль-гарб (місце перебування війни), оскільки даний розподіл не наводиться в Корані. Він також був відомий своїм цитуванням Дар аль-Дават (місце проповідування).
Для нього «Ісламське послання», за яким мусульмани повинні нести свідчення, не є партикуляризмом, соціально консервативним кодом для традиційних юристів, але й обов’язком універсалізму та блага для немусульман, це також не лише забезпечення потреб немусульманських спільнот, а й вираження солідарності з ними.
Рамадан висловлював свою опозиційну думку стосовно усіх форм державного покарання і вважав, що мусульманський світ повинен викорінити такі закони без жодного тиску Заходу, оскільки він лише відчужує мусульман та навпаки посилює позиції тих, хто підтримує покарання хадд: . Він засуджував бомбардування смертників та насилля як тактику. Також він стверджував, що тероризм ніколи не може бути виправданий, навіть якщо він може бути зрозумілим. Як і більшість ісламознавців, він розглядає хіджаб як припис ісламу, але він говорить, що примушувати жінку одягати хустину суперечить ісламу. Він також говорить, що примушувати жінку знімати її хустину є порушенням прав людини. Рамадан писав, що відповідь мусульман на промову про іслам папи Бенедикта XVI була невідповідною, і здійснена за сприяння реакційних ісламських режимів з метою відволікти їх населення. Такі явища не покращують становище ісламу в світі.