Людське око — орган, який фізіологічно відповідає на світло і тиск. Як орган чуття, око ссавців забезпечує зір. Людські очі допомагають отримувати тривимірні, рухомі, кольорові зображення, здебільшого, у денний час. Палички і колбочки в сітківці дозволяють свідоме сприйняття світла і уможливлюють зір, зокрема розподіл кольорів і сприйняття глибини. Людське око може розрізняти близько 10 мільйонів кольорів і, можливо, здатне навіть виявляти одиничний фотон.
Людське око як частина сенсорної нервової системи, сприяє людям використовувати зорові можливості з різною метою, зокрема, для утримання рівноваги та підтримання циркадного ритму.
Подібно до очей інших ссавців, у людського ока світлочутливий ганглій у сітківці отримує світловий сигнал, що впливає на зміну розміру зіниць та виділення гормону мелатоніну.
Загальне Око можна розглядати як живий оптичний прилад. Він має приблизно кулеподібну форму, а його зовнішні шари, як-от верхня біла частина ока (склера) і один із його внутрішніх шарів (пігментована судинна оболонка), забезпечують непроникність ока, за винятком його оптичної осі. Одна за одною уздовж оптичної осі, зорові складові розміщені: від першої лінзи (рогівка — прозора частина ока), яка виконує більшу частину скупчення світла від зовнішнього світу; потім отвір (зіниця) у діафрагмі (райдужна оболонка — кольорова частина ока), котра відповідає за кількість світла, що потрапляє всередину ока; потім інша лінза (кришталик), яка виконує решту фокусування світла в зображеннях; далі світлочутлива частина ока (сітківка), куди потрапляють і де обробляються зображення. Інші складові ока зберігають його у потрібному стані, живлять і підтримують, захищають. Три типи клітин у сітківці ока, перетворюють світлову енергію на електричну енергію, котра використовується нервовою системою: палички реагують на світло низької яскравості та допомагають сприйняттю чорно-білих зображень із низькою роздільною здатністю; колбочки відповідають на світло високої яскравості та забезпечують сприйняття кольорових зображень високої роздільної здатності; і нещодавно виявлені фоточутливі гангліозні клітини відгукуються на повний діапазон яскравості світла та сприяють керуванню кількістю світла, котре досягає сітківки, підтримують і пригнічують гормон мелатонін, а також залучають циркадний ритм.
Поле зору Як зазначено вище, око людини, не є у вигляді взірцевої кулі, а швидше подібне до приплющеного подвійного округлого утворення, що складається з передньої частини і задньої складової. Передня частина ока складається з рогівки, райдужки і кришталика. Рогівка прозора і більш вигнута, та пов'язана з більш широкою задньою частиною, у складі склистого тіла, сітківки, судинної оболонки і зовнішньої оболонки, так званої білої склери. Рогівка, здебільшого, сягає близько 11.5 мм (0.3 дюйма) в діаметрі і 1/2 мм (500 мкм) завтовшки в центрі. Задня камера становить близько п'яти шостих усього ока; його діаметр становить близько 24 мм. Рогівка і склера з'єднані ділянкою, яка називається лімбом. Райдужна оболонка — забарвлене кільцеве утворення, що розташоване концентрично навколо центру ока, зіниці, яка здається чорною. Розмір зіниці, який змінюється від кількість світла, що надходить в око, керується дилататором і сфінктером м'язів райдужної оболонки ока.
Енергія світла проникає в око крізь рогівку, потім зіницю, а далі крізь кришталик. Форма кришталика змінилася для ближнього фокусування (акомодації) і контролюється циліарним м'язом. Фотони, потрапляючи на світлочутливі клітини сітківки (колбочки і палички) перетворюються на електричні сигнали, котрі передаються в мозок по зоровому нерву і обертаються там на зір і сприйняття навколишнього світу.
Бачення
Розмір
Розміри ока зазвичай, відрізняються серед дорослих тільки одним або двома міліметрами, залежно від різних національностей. Вертикальні вимірювання, здебільшого, менше, ніж по горизонталі, становлять близько 24 мм. Поперечний розмір ока дорослої людини становить приблизно 24.2 мм, а сагітальний розмір становить 23,7 мм без суттєвої відмінності між статями і віковими групами. Значна кореляція була виявлена між поперечним діаметром і шириною орбіти (р = 0.88). Типове доросле око має спереду назад діаметр 24 мм, об'ємом шість кубічних сантиметрів (0.4 кр. ст.), і масою 7,5 г (вага 0,25 унції.).
Складові Око складається з трьох шарів або пластів, котрі вміщують різні анатомічні структури. Верхній шар, відомий як фіброзна оболонка і складається з рогівки і склери. Середній шар складається з судинної оболонки, циліарного тіла, пігментного епітелію та райдужної оболонки. Внутрішнім шаром є сітківка, яка отримує кисень із судинної оболонки (ззаду), а також судини сітківки (наперед).Простір ока заповнено водянистою вологою спереду між рогівкою, кришталиком і склоподібним тілом, желеподібною речовиною, за кришталиком, заповнюючи всю порожнину ззаду. Внутрішньоочна речовина являє собою прозору водянисту рідину, яка міститься в двох місцях: у передній камері ока - між рогівкою і райдужкою, і у задній камері між райдужною оболонкою і кришталиком. Кришталик підвішений до війкового тіла за допомогою підвішувальної зв'язки (циннової зв'язки), що складається із сотень тонких прозорих волокон, які передають м'язові імпульси, щоби змінити форму кришталика для акомодації (фокусування). Склоподібне тіло є прозорим та утворено з води й білків, що надає йому желеподібний і липкий вигляд. Поле зору людського ока залежить від анатомії обличчя, але огляд зазвичай: 30° покращений (вгору, обмежений чолом), 45° назальний (до носа), 70° нижній (вниз), і 100° скроневий (до скронь). Для обох очей змішане (бінокулярне) поле зору - 100° по вертикалі і 200° по горизонталі. При перегляді під великим кутом збоку, райдужну оболонку та зіницю все ще можна побачити, що вказує на здатність людини до периферичного зору під таким кутом.
Наближена реакція Коригування близького бачення складається з трьох процесів, щоби сфокусувати зображення на сітківці.
Рух зіниць (вергенція)
Коли істота з бінокулярним зором дивиться на предмет, очі повинні обертатися навколо вертикальної осі, щоби проєкція зображення потрапляла в центр сітківки на обох очах. Дивлячись на об'єкт, що поруч, очі обертаються назустріч одне одному (конвергенція), тоді як для об'єкта, що далеко, вони обертаються незалежно одне від одного (дивергенція).
Звуження зіниць Кришталики не заломлюють промені світла на їх краях, оскільки вони не можуть зміститись ближче до центру. Зображення, отримане за допомогою будь-яким кришталиком, завжди трохи розмито по краях (сферична аберація). Його можна звести до найменшого значення шляхом скринінгу периферійних світлових променів і дивлячись більш цілеспрямовано у центр. В оці, зіниця служить цій меті, звужуючись тоді як око зосереджується на прилеглих об'єктах. Невеликі отвори також збільшують глибину різкості, дозволяючи ширшому спектру бути "у фокусі" зору. Отже, зіниця має подвійне призначення у ближньому зорі: для зменшення сферичної аберації та збільшення глибини різкості.
Акомодація кришталика Зміна кривини кришталика здійснюється за допомогою циліарного м'яза , що оточує кришталик; цей процес називається "акомодація". Акомодація звужує внутрішній діаметр циліарного тіла, яке насправді послаблює волокна відкладальної зв'язки, прикріпленої до країв кришталика, і дозволяє йому відпочити в більш опуклій або кулястій формі. Більш опуклий кришталик заломлює світло дужче і скупчує розбіжні промені світла від ближніх предметів на сітківці, що дозволяє ближчі об'єкти привести у фокус краще.
Вестибуло-окулярний рефлекс Основна стаття: Окоруховий нерв
Вестибуло-окулярний рефлекс — рефлекторний рух очей, який усталює зображення на сітківці під час руху голови, створюючи рух очей у напрямку, протилежному до повороту голови, у відповідь на нейронний сигнал від вестибулярної системи внутрішнього вуха, в такий спосіб підтримуючи зображення в центрі поля зору. Наприклад, коли голова рухається праворуч, очі рухаються ліворуч. Це стосується рухів голови вгору та вниз, вліво та вправо, а також нахилів праворуч та ліворуч, усі вони забезпечують роботу очних м’язів для підтримки стабільності зору.
Плавне переслідування Очі також можуть стежити за рухомим предметом. Це відстеження є менш точним, ніж вестибуло-окулярний рефлекс, оскільки вимагає від мозку обробки вхідної зорової інформації, та забезпечення зворотного зв’язку. Пильнувати об’єкт, що рухається з постійною швидкістю, відносно легко, хоча очі часто роблять сакади, щоби не відставати. Плавний рух переслідування, може здвигати око зі швидкістю до 100°/с у дорослих людей. Важче візуально оцінити швидкість в умовах слабкого освітлення або під час руху, якщо немає іншої точки відліку для визначення швидкості.
Опто-кінетичний рефлекс Основна стаття: Окоруховий нерв
Опто-кінетичний рефлекс (або оптокінетичний ністагм) усталює зображення на сітківці за допомогою зорового зворотного зв'язку. Це виникає, коли вся візуальна сцена переміщується по сітківці, викликаючи обертання ока в тому ж напрямку та зі швидкістю, котра якомога зменшує рух зображення на сітківці. Коли напрямок погляду відхиляється надто далеко від напряму вперед, виробляється протилежна сакада, щоби повернути погляд до центру поля зору. Наприклад, дивлячись крізь вікно на поїзд, що рухається, очі можуть на короткий час зосередитися на рухомому складі (утримуючи його на сітківці), доки поїзд не вийде з поля зору. У цю мить око повертається до точки, де воно вперше побачило потяг (через сакаду).
Клінічне значення
Фахівці з догляду за очима Людські очі мають достатньо складностей і величезну важливість, щоби виправдати особливу увагу і турботу, крім обов'язків лікаря загальної практики. Такі фахівці виконують різні завдання в окремих країнах. Можливості фахівців з догляду за очима, можуть збігатися у своїх привілеях з догляду за пацієнтами. Наприклад, як офтальмолог (M.D.), так і оптометрист (O.D.) є професіоналами, які діагностують захворювання очей і можуть призначити лінзи для корекції зору. Однак, лікар-офтальмолог, переважно, має ліцензію на виконання операцій і здійснення набору процедур для лікування хвороб очей.
До фахівців з догляду за очима належать:
Окулісти Офтальмологи Оптометристи Оптики Ортоптики
Про що свідчать очі Вважається, що Марк Тулій Цицерон, є автором латинського вислову «Очі — дзеркало душі».
Важливість очей для людини, підкреслював у власному філософському роздумі «Про розум і віру як “Два ока душі”», Василь (Липківський) український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви.
Погляд (зір) Зазвичай, люди роблять припущення про особистість зустрічного, виходячи з того, як він поводиться під час розмови: чи дивиться людина в очі, чи навпаки відводить погляд.
Зустріч поглядом може мати надзвичайну силу, адже очі багато розповідають про особу, а зорова взаємодія з іншою людиною, змінює наше враження про неї.
Наприклад, зустріч очима з іншою людиною здатна так захопити нашу увагу, що ми на мить дійсно припиняємо усвідомлювати, що відбувається навколо. Крім того, коли хтось зустрічається із кимось поглядом, в його мозку можуть одразу увімкнутися безліч когнітивних процесів, оскільки людина розуміє, що вступає у взаємодію з розумом іншої особистості.
Усвідомлення того, що певна людина стає предметом дії іншого розуму, може дуже відвертати її увагу.
Під час одного дослідження, проведеного японськими науковцями, учасники гірше виконували тестові завдання, коли відчували на собі пильний сторонній погляд іншої людини.
Поширено український вислів «Про людське око» — тобто заради пристойності, для порядку.
Лімбальне кільце