Аналогія в мовознавстві — спосіб утворення мовної форми за моделлю іншої, уподібнення форм одна одній за якоюсь ознакою.
Може полягати в:
переносі структурних особливостей одної мовної одиниці на іншу; уподібненні форм; переносі відношень з одної групи мовних одиниць на іншу (наприклад, утворення пари «кіт»/«котик» за зразком «дім»/«домик»).
Аналогія сприяє одноманітності в мові, усуваючи і згладжуючи відмінності звукової форми, що утворюються при відмінюванні того ж слова і спричинені дією фонетичних законів.
Класифікація виділяє кілька типів аналогії: За лексичним зразком. Згідно з Р. Г. Гатаулліним, словотвір за аналогією полягає в заміні одної з компонент похідного або складного слова на протилежну, або навпаки схожу за сенсомГатауллин Р. Г. Некоторые вопросы словообразования по аналогии . // Вестник Башкирск. ун-та. 2012. № 1(I). За словотворчим рядом (наприклад, утворена за зразком bibliothèque). За відтворенням парадигми (наприклад, змішування типів відмінювання у давньоруській мові)
Приклади
Українська мова
Граматична аналогія Форми множини типу відмінювання з основою на *-ŭ ( та ін.) змінилися на сучасні сини, меди, доми за аналогією до типу відмінювання з основою на *-ŏ (), а також під впливом форм знахідного відмінка обох типів (). Форми родового відмінка множини іменників чоловічого роду, що збігалися з формами називного однини () змінилися на сучасні городів, братів, друзів, столів за аналогією до закінчень типу відмінювання з основою на *-ŭ (). У сучасній мові давній спосіб утворення родового множини чоловічого роду цього типу зберігає лише слово чобіт. Форми орудного відмінка множини типів відмінювання з основами на *-ŏ і на приголосний () змінилися на сучасні городами, братами, столами, селами, воротами, іменами, ягнятами за аналогією до типу відмінювання з основою на *-ā () Форми множини підтипу з основою на *-s () змінилися на сучасні слова, тіла, кола під впливом типу відмінювання з основою на *-ŏ (). Часто вживана форма множини за аналогією до того ж типу утворила нову форму однини — колесо. Іменники давнього типу з основою на *-ĭ мали закінчення родового і в жіночому, і в чоловічому роді. Надалі іменники чоловічого роду цього типу набули нового закінчення -я (за аналогією до типу з основою на *-ŏ), але слова гусь і путь перейшли в жіночий рід і зберегли давню флексію за аналогією до іменників цього роду. Праслов'янські форми називного відмінка слів *ljuby і *kry змінилися на сучасні любов і кров під впливом форм знахідного *ljubъvь і *krъvь. Форми іменників при числівнику «два» із закінченням двоїни -а () і -ѣ () змінилися на сучасні два городи, два брати, два столи, дві сестри за аналогією до форм іменників при числівниках «три», «чотири» (). Не виключений вплив форм двоїни іменників з основою на *-ŭ (, але ), які, у свою чергу, при числівниках «три» і «чотири» набули нових закінчень за аналогією до слів попереднього типу. Наголос при цьому змістився за аналогією до форм родового однини (брати́ — бра́та — два бра́ти, сини́ — си́на — два си́ни). У колишніх слів давнього типу відмінювання на *-ŏ форми множини називного відмінка рефлексами другої палаталізації перед закінченнями () замінилися на форми з непалаталізованими задньоязиковими (внуки, вороги, вовки, духи) — за аналогією до форм знахідного множини (); давню форму називного відмінка зберегло лише слово друзі. Так само змінилися в слів цього типу і форми з палаталізованими в місцевому множини () на сучасні із задньоязиковими (внуках, ворогах, вовках, духах) — за аналогією до форм місцевого множини типу з основою на *-ā. Закінчення інфінітива з рефлексами першої палаталізації праслов'янського закінчення *-gt-, *-kt- () змінилися непалаталізованими закінченнями (ректи, лягти, бігти, могти, пекти) — за аналогією до закінчень більшості дієслів. Нові форми стали ідентичні . Слова «стремено» і «рамено» утворилися від форм непрямих відмінків із суфіксом-нарощенням -en-; а закінчення -о з'явилося за аналогією до більшості слів середнього роду. Аналогія спричинює коливання у відмінюванні і в сучасній мові. Наприклад, слова IV відміни ім'я, вим'я, плем'я, сі́м'я часто утворюють форми родового, давального і місцевого однини ім'я/ім'ю/ім'ї, вим'я/вим'ю/вим'ї, плем'я/плем'ю/плем'ї, сім'я/сім'ю/сім'ї — за аналогією до іменників II відміни м'якої групи (ганчір'я, рам'я, руб'я, сім'я́). Сполучення прийменника по з формами давального відмінка у позначеннях місця пересування у просторі () замінилися на форми місцевого (по морях, по полях) — за аналогією до конструкцій, що позначають слідування у часі або просторі ().
Словотвірна аналогія Слово «коклюш» (від ) у розмовній мові змінилося на «кашлюк»: за аналогією до «кашель». Прийменник отъ отримав дзвінку вимову приголосного ([t] > [d]), набувши форми од — за аналогією до прийменників над, під. Сучасна форма від виникла внаслідок протези. Слово «виделка» походить від , що набуло нового закінчення за аналогією до питомо українського «вилка». Хоронім «Польща», а також назви цієї країни в деяких інших слов'янських мовах (, , ) походять від Polszcze — старопольської форми місцевого відмінка , що утворила в них нову форму називного за аналогією до слів з прикінцевими -ща, -ша.
Російська мова Форми множини типу відмінювання з основою на *-ŭ () змінилися по-різному залежно від моделі уподібнення. Форма перетворилася на сыновья за аналогією до братья, яке за походженням являє собою збірний іменник однини (пор. ); форма — на меды за аналогією до форми знахідного відмінка; форма — на дома за аналогією до форм множини середнього роду. Форми множини слів друг, муж і зять () змінилися на друзья, мужья, зятья: за аналогією до братья, сыновья. Форми іменників при числівниках «три» і «четыре» () змінилися на сучасні три города, четыре брата за аналогією до форм іменників при числівнику «два» (). Давні форми іменників з основою на *-ŭ при числівниках «два» () і «три», «четыре» () змінилися на сучасні два сына, два дома, три сына, четыре дома під впливом форм двоїни типу з основою на *-ŏ. Праслов'янські форми називного відмінка слів *ljuby, *kry, *svekry, *bry, *cьrky і *xorǫgy змінилися на сучасні любовь, кровь, свекровь, бровь, церковь, хоругвь під впливом форм знахідного *ljubъvь, *krъvь, *svekrъvь, *brъvь, *cьrkъvь і *xorǫgъvь. Форми давального і місцевого відмінків з рефлексами другої палаталізації перед закінченнями () замінилися формами з непалаталізованими задньоязиковими (друге, руке, духе) за аналогією до основ інших відмінків. Аналогічне явище відбулося і в словацькій мові. В атематичних дієслів особове закінчення II особи однини -си () і множини -сте () змінилися на -шь (дашь, ешь) і -ите (дадите, едите) — за аналогією до закінчень більшості дієслів. Сполучення прийменника по з формами місцевого відмінка у конструкціях, що позначають слідування у часі або просторі, спрямування дії, почуття () замінилися на форми давального (идти по следам, скучать по ним, стрелять по ним) — за аналогією до конструкцій для позначення місця пересування у просторі (). У сучасній мові форми прийменникового (місцевого) відмінка з прийменником по вживаються рідко (по окончанию, по прошествии) .
Англійська мова Давні форми множини been, kine, eyen, housen змінилися на сучасні із закінченням -s (bees, cows, eyes, houses): за аналогією до первісно нечисленної лексичної групи. Архаїчний спосіб утворення множини зараз зберігається у небагатьох слів (man — men, woman — women, goose — geese, foot — feet, mouse — mice, louse — lice). Слово iland («острів»), яке походить від середньоанглійського iland, yland, ylond і , починаючи з XVII ст. пишуть як island: за аналогією до isle (який походить через старофр. isle від ).
Див. також Контамінація (лінгвістика) Гіперкорекція
Примітки
Джерела
Принципы истории языка. М., 1960. Кубрякова Е. С. Размышления об аналогии // Сущность, развитие и функции языка. М., 1987 Wortbildung: Interaktiv — im Sprachsystem. Innsbruck, 2000. .