ГЕС Енцінгербоден () — гідроелектростанція в Австрії, в федеральной землі Зальбург. Споруджена у складі гідровузла Штубахталь, який використовує ресурс центральної частини хребта Високий Тауерн.
Основні споруди гідровузла пов'язані з верхів'ями річки Штубах (права притока Зальцаху, яка дренує північний схил хребта). У південній частині сточища її правого витоку Шрабаху на двох струмках, що течуть у паралельних долинах, створено водосховища Тауернмоосзее та Вайссзее. Перше утримує гравітаційна гребля висотою 53 метри та довжиною 1100 метрів, друге — так само гравітаційна, проте значно менша гребля — 5 метрів висоти та 64 метри довжини.
До Вайссзее через водозбірний тунель Норд довжиною 6 км подається ресурс із двох інших водосховищ на північному схилі Високого Тауерну:
Зальцплаттензее (), утвореного гравітаційною греблею висотою 17 метрів та довжиною 88 метрів в долині струмка, що є притокою Йодбаху (лівий виток згаданого вище Шрабаху);
Амерталь (), яке утворилось на річці Амербах (притока Зальцаху, долина якої пролягає західніше басейну Штубаху) внаслідок будівництва гравітаційної греблі висотою 30 метрів та довжиною 162 метри.
Із Вайссзее накопичений ресурс подається тунелем до Тауернмоосзее, при цьому перепад висот у 220 метрів не використовується для виробництва електроенергії. Враховуючи зростаючий попит на балансуючі потужності на тлі розвитку відновлюваної енергетики, у другій половині 2010-х років планують збудувати тут нову ГАЕС Тауернмоосзе потужністю 130 МВт.
Ще одним шляхом подачі ресурсу до Тауернмоосзе є дериваційна система Зюд, яку прокладено з протилежного, південного схилу хребта Високий Тауерн. Вона включає насосну станцію, що забезпечує підйом на 80 метрів, і тунель довжиною 8 км від сховища Баймзее () в басейні річки Ландеггбах (ліва притока Ізелю, який в свою чергу впадає у Драву). На своєму шляху тунель також приймає воду з притоки Ландеггбаху зееторльбаху (), самого Ландеггбаху (2 пункти забору) та Моосбаху.
Накопичена в Тауернмоосзее вода подається до машинного залу станції Енцінгербоден, розташованого біля злиття струмків, у верхів'ях яких знаходяться Вайссзее та Тауернмоосзее.
Будівництво ГЕС Енцінгербоден розпочалось ще у 1921 році, а в 1929-му тут ввели в експлуатацію одну турбіну потужністю 20 МВт. Особливістю гідровузла була його належність до системи австрійських залізниць, для тягового складу яких він виробляє однофазний струм 16,7 Гц. Після Другої світової війни водозбір гідровузла суттєво розширили — саме тоді з'явились греблі Вайссзее (1952), Зальцплаттензее та Амерталь (1958). До 1973-го також наростили греблю Тауернмоосзее, збільшивши об'єм зберігання з 21 до 55 млн м³ води. Тоді ж, на тлі зростаючого попиту на залізничні перевезення, провели роботи з суттєвої модернізації основного обладнання, збільшивши його кількість до чотирьох гідроагрегатів із турбінами типу Пелтон загальною потужністю 80 МВт.
Відпрацьована на станції Енцінгербоден вода потрапляє до однойменного водосховища, звідки подається на ГЕС Шнайдерау (середній ступінь гідровузла), а з 1991 року також на нижній ступінь ГЕС Уттендорф.
Примітки