Костянтин Якович Федотов (, село Заплавське Царицинського повіту Астраханської губернії, тепер Волгоградської області, Російська Федерація — розстріляний , Москва) — радянський партійний діяч, голова виконавчого комітету Харківської губернської ради, голова виконавчих комітетів Харківської та Запорізької окружних рад.
Біографія Народився у вересні 1886 року в родині сільського кравця в селі Заплавському біля Царицина. У 1899 році закінчив трикласну сільську школу в Царицинському повіті.
З 1900 до 1906 року працював прикажчиком у сільського торговця та в споживчій кооперації сіл Заплавське та Биково Царицинського повіту.
З 1904 року примикав до руху «толстовців». Член Партії соціалістів-революціонерів (есерів) з 1905 до 1917 року; працював організатором есерівських груп в Астраханській та Саратовській губерніях, був членом бойової організації ПСР. У 1906 році заарештований поліцією, з 1906 до 1907 року сидів у в'язниці міст Камишин та Саратов.
У 1907—1909 роках працював репетитором у приватних осіб села Заплавське Царицинського повіту. Одночасно за завданням ПСР займався організацією «селянських братств», вів революційну агітацію серед селян.
У 1909 році заарештований поліцією з групою есерів; на сесії військово-окружного суду в Саратові був звинувачений у революційній діяльності та вбивстві двох агентів охранки, але судом був виправданий; висланий з Астраханської губернії під гласний нагляд поліції.
З 1909 до січня 1915 року працював прикажчиком споживчої кооперації та учнем на телеграфі.
З січня 1915 року — рядовий, вільнонайманий навчальної команди 2 року розряду 141-го піхотного запасного полку в місті Царицині. У 1915 році закінчив Саратовську школу прапорщиків. З 1915 до червня 1917 року — прапорщик 141-го піхотного запасного полку в містах Царицині та Саратові.
Одночасно з березня 1917 року — голова Царицинського гарнізонного комітету Рад солдатських депутатів. У 1917 році — т.в.о. голови Царицинської Ради солдатських депутатів. Тоді ж за наказом полковника Корвіна-Круковського заарештований за антивоєнну агітацію та непокору владі Тимчасового уряду, але незабаром звільнений. У 1917 році обраний головою Царицинської Земської управи.
У 1917 — лютому 1918 року — голова Царицинського виконавчого комітету Ради солдатських депутатів.
З 1917 до 1918 року — начальник гарнізону міста Царицина.
З 1918 року — у Червоній армії. У 1918 році був командувачем військ Царицинського повіту. З березня до листопада 1918 року — військовий комісар Царицинського повіту. З листопада 1918 до червня 1919 року — військовий комісар Царицинської губернії.
Член РКП(б) з грудня 1918 року.
Одночасно в 1918—1919 роках — заступник голови виконавчого комітету Царицинської губернської ради. З січня до червня 1919 року — член Царицинського губернського революційного комітету та комендант Царицинського укріпленого району.
З червня до жовтня 1919 року — комендант Камишинського укріпленого району.
З жовтня 1919 до 4 травня 1920 року — військовий комісар Царицинської губернії. Одночасно з березня до травня 1920 року — начальник гарнізону міста Царицина.
У 1920 році — голова виконавчого комітету Царицинської повітової ради.
У травні 1920 — листопаді 1921 року — військовий комісар Харківської губернії. Одночасно в 1920 році — заступник начальника гарнізону міста Харкова. У 1921 році отримав від ЦКК КП(б)У догану за участь у пиятиці.
У грудні 1921 — 9 жовтня 1923 року — начальник Головного управління робітничо-селянської міліції Народного комісаріату внутрішніх справ Української СРР. З грудня 1921 до 9 жовтня 1923 року — член колегії Народного комісаріату внутрішніх справ Української СРР.
Одночасно з 12 квітня до 25 травня 1923 та з 20 липня до 8 жовтня 1923 року — начальник центрального управління карного розшуку НКВС Української СРР.
9 жовтня 1923 — 11 липня 1925 року — голова виконавчого комітету Харківської губернської ради. Одночасно з 1924 до липня 1925 року — голова виконавчого комітету Харківської міської ради.
У серпні — 23 листопада 1925 року — голова виконавчого комітету Харківської окружної ради.
У січні — 12 травня 1926 року — заступник народного комісара землеробства Української СРР. 12 травня 1926 — листопад 1929 року — 1-й заступник народного комісара землеробства Української СРР.
У 1929 — січні 1930 року — голова виконавчого комітету Запорізької окружної ради.
З січня 1930 до 1931 року — член правління Колгоспцентру СРСР. До вересня 1931 року — заступник голови правління Колгоспцентру СРСР.
8 вересня 1931 — 22 лютого 1933 року — заступник голови Московської ради.
Одночасно 23 червня 1932 — 5 лютого 1933 року — голова Московського міського кінокомітету при Московській раді.
16 січня — 29 квітня 1933 року — 1-й заступник народного комісара землеробства Української СРР.
29 квітня 1933 — 31 березня 1934 року — заступник народного комісара комунального господарства Української СРР.
У червні 1934 — грудні 1936 року — заступник голови виконавчого комітету Московської обласної ради та завідувач фінансового відділу Московської області.
У грудні 1936 — січні 1938 року — голова правління Московської обласної Спілки споживчої кооперації.
22 січня 1938 року заарештований органами НКВС. 9 травня 1938 року Воєнною колегією Верховного суду СРСР засуджений до страти. Того ж дня розстріляний і похований на цвинтарі Бутово-Комунарка біля Москви.
18 серпня 1956 року рішенням Воєнної колегії Верховного суду СРСР вирок скасовано і справу припинено через відсутність складу злочину; посмертно реабілітований.
Нагороди орден Червоного Прапора (1921)
Джерела Федотов Константин Яковлевич Федотов Константин Яковлевич