Евенки (самоназва евенкіл), стара назва — тунгуси, сибірський малочисельний корінний народ, мова якого належить до тунгусо-маньчжурських мов. Населяють велику, але рідкозаселену територію в Росії, Китаї і Монголії від Єнісею на Заході до Охотського моря на Сході, від Північного Льодовитого океану на Півночі до Маньчжурії на Півдні.
Розселення
В Росії чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 35 527 чоловік. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 29,901 тисяч.
Чисельність евенків у Росії:
Евенки в Україні Відповідно до перепису населення 2001 року в Україні проживало 48 евенків. Своєю рідною мовою тридцять п'ять людей зазначили російську, чотири людини — евенкійську, троє людей — українську.
Історія
Евенки в Російській та Китайській імперіях У 1630-х князь Бомбогор очолює приамурських (південних) евенків та даурів у війні проти маньчжурів, які захопили Китай. Зрештою південні евенки були розбиті у 1640 році та підпорядковані Китаю. У 1667 році приамурський евенкійський князь Гантімур з власної ініціативи переходить з китайського підданства у московське разом із своїм племенем та засновує російський рід Гантімурови. У 1761 році Росією був заснований Тунгуський козацький полк у Забайкаллі. 1740—1793 Хайланьча — евенк очолює китайську армію династії Цін.
Радянський період Тунгуси, які жили на узбережжі Охотського моря та у Якутії брали участь у якутських повстання 1920-х років. У 1925 році в результаті Тунгуського повстання була проголошена незалежна Тунгуська народна республіка на березі Охотського моря. У перші роки радянської влади кілька сотень евенків, що жили на Учурі в Якутії, вирішили перейти до Китаю, але були розстріляні військами МДБДалан. Жизнь и судьба моя: Роман-эссе // Якутск: Бичик, 2003. — 334 с. . У перші 13 років радянської влади була створена низка евенкійських національних округів та районів, зокрема Евенкійський автономний округ (зараз — Красноярський край, Центральний Сибір), Вітімо-Олекмінський національний округ (Забайкалля), а також Охотсько-Евенський національний округ на узбережжя Охотського моря, південна частина якого була населена евенками. За винятком першого округу, автономії були скасовані у 1930-х. Під час колективізації евенки взяли участь у Таймирському повстанні 1932 року. Під час Другої світової війни прославилися евенкійські снайпери. Після перемоги комуністів в Китаї був утворений Евенкійський автономний хошун та Ороченський автономний хошун.
У складі РФ У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область». У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації. Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район). У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин.
Етнічні групи
Власне евенки — живуть в основному в Росії, невелика група — в Китаї. Хамнігани — нащадки евенків, що перейняли монгольську або бурятську мову та буддійську релігію. Вважаються етнічною групою бурят. Орочони — живуть тільки в Китаї. Солони — живуть тільки в Китаї.
За мовою найближчими до евенків народами є евени та негідальці.
Мова
Говорять евенкійською мовою тунгусо-маньчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Незважаючи на розселення на гігантській території, наріччя евенкійської мови взаємно зрозумілі. Поширена російсько-евенкійська двомовність, останнім часом — російська одномовність, у Якутії — тримовність та якутсько-евенкійська двомовність.
Евенкська писемність вперше була створена в 1929 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1958 року в абетку вносились зміни.
Відомі евенки Бомбогор (? — 1640) — князь союзу тунгусів-солонів та даурів, етнічне походження є дискусійним. Ольга Кудріна (1890—1944) — жінка-шаман. Семен Данилович Номоконов (1900—1973) — снайпер часів Другої світової війни. Микита Васильович Сахаров (1915—1945) — письменник та перекладач. Алітет Миколайович Немтушкін (1939—2006) — поет. Марія Фьодорова-Нулгинет (нар. 1946) — поетеса, дитяча письменниця. Галина Іванівна Кептуке (також Варламова, Варламова-Кептуке) (нар. 1951) — письменниця, фольклористка. Урелту (нар. 1952) — письменник. Дулар Осор Чаоке (над. 1958) — лінгвіст, спеціаліст по тунгусо-маньчжурських мовах.
Евенки на фото
Див. також Гантімурови Тунгуське повстання
Посилання
Эвенкитека — эвенкийская библиотека Эвенгус — Материалы для изучения эвенкийского языка История эвенков(тунгусов) // Арктический многоязычный портал Эвенки // Арктический многоязычный портал Будущее эвенков // Арктический многоязычный портал Рождение феномена эвенкийской литературы // Арктический многоязычный портал Эвенки // Ассоциация коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации Ева Меркачева. Чем живут российские эвенки: олень вместо бога и две программы телевидения Тунгусія — спільнота у ЖЖ Евенкійська група Вконтакті (відео) Евенкійський танець «Бакалдин» (відео) Евенкський ансамбль «НУЛГУР» (Камчатка)
Примітки