Рабство в Мавританії було скасовано в 1981 році (Мавританія була останньою країною світу, де воно було досі дозволено), проте фактично продовжує існувати, незважаючи на заперечення з боку влади і спробу держави (знов) заборонити рабство у 2007 році. Нащадки поневолених багато поколінь тому чорних африканців складають касту харатін (), якими володіють араби. Рабство є спадковим: діти рабів належать господарям своїх батьків, і навіть «звільнені» де-юре раби продовжують фактично рабське існування, не маючи можливості розпоряджатися заробленими грошима. Вперше спроба зробити рабство нелегальним була зроблена в 1905 році.
Кількість рабів у країні оцінюється в 600 000 чоловік, що складає 20 % населення (рабами є і діти, і жінки, і чоловіки)Millions 'forced into slavery' BBC News, 27 May 2002The Abolition season on BBC World Service, що становить найвищий відсоток у світіAkhil Patel, Review of Disposable People: New Slavery in the Global Economy by Kevin Bales, Human Rights Quarterly, Vol. 22, No. 3, August 2000. Мавританський уряд при цьому заперечує існування рабів, і, хоча володіння рабами незаконне«Freedom from Slavery in Mauritania», BBC, примус до праці не є забороненим. Типові заняття рабів — робота в полі, догляд за худобою і прислуговування в будинку. Продажем води в країні зазвичай займаються саме раби.
З рабством бореться кілька організацій, включаючи «Аль-хор» (араб. , «ІнІтак» (араб. , «SOS-есклав» (фр. і невелика політична партія «Аксьон пур ле шанжман» (фр. , а уряд США, за повідомленнями президента аболіціоністської організації Free the Slaves , навпаки, прагне замовчувати цю проблему. Уряд створив в 1999 році Комісаріат з прав людини, однак не відомо про жоден випадок яких-небудь дій з боку цього органу. Повідомляється про пособництво рабству з боку поліції, а також про ув'язнення активістів недержавних організацій, які займаються питаннями примусової праці і рабовласництва. Уряд заборонив використовувати слово «раб» у ЗМІ. За всю історію держави відповідальність поніс лише один рабовласник. Самі раби, за повідомленням лідера «SOS-ексклав», Абдела Нассера Оулда Етмана, який володів рабами в минулому, вважають свою долю вирішеною ще до народження і скептично ставляться до ідеї визволення.
У листопаді 2009 року в Мавританію прибула особлива місія ООН, яка провела оцінку ситуації з рабством в країніANI and Journal Tahalil reported on 2 November 2009, згодом ці дані були передані Раді з прав людини у серпні 2010 року.
Примітки
Література Bales K. Understanding Global Slavery: A Reader. — University of California Press, 2005. — ISBN 9780520932074. Rodriguez J.P. Slavery in the Modern World: A History of Political, Social, and Economic Oppression. — ABC-CLIO, 2011. — ISBN 9781851097838.
Посилання Інтерв'ю двох членів організації «Африканська визвольна сила»