Еміль Юліус Клаус Фукс (, 29 грудня 1911, Рюссельсхайм, Німеччина — , Дрезден, НДР), більш відомий як Клаус Фукс () — німецький фізик-теоретик.
Біографія Народився в сім'ї Еміля Фукса, німецького теолога-квакера, і Ельзи Фукс (до шлюбу Вагнер).
У 1930—1931 навчався в Лейпцизькому університеті, де вступив в соціал-демократичну партію. У 1932 році вступив в Комуністичну партію Німеччини. У 1933 році втік до Франції і потім до Великої Британії. У 1937 році отримав ступінь доктора філософії з фізики в Бристольському університеті (науковий керівник — Невілл Мотт). Після початку війни Великої Британії з Німеччиною був інтернований як громадянин ворожої держави і провів півроку в таборі, де, щоб скоротати час, прочитав курс лекцій з фізики для інших інтернованих.
У 1941 році приєднався до групи Рудольфа Паєрлса, яка працювала над уточненням критичної маси урану і проблемою розділення ізотопів. Того ж року, за кілька місяців після початку війни Німеччини проти СРСР, вийшов на представників радянської військової розвідки і почав передавати відомості про британські розробки в галузі ядерної зброї. 1943 року був переданий на зв'язок розвідці НКДБ СРСР. 1943 року, за рекомендацією Паєрлса, став учасником Мангеттенського проєкту. З червня 1944 року Фукс передає своєму зв'язковому Гаррі Ґолду інформацію, що стосується своєї частини дослідної роботи з «Мангеттенського проєкту».
Рудольф Паєрлс: «Я знаю, що Фукс діяв згідно зі своїми переконаннями. Він робив це не заради грошей і не з примусу. Він просто думав, що комуністи повинні отримати всю інформацію».
Віктор Вайскопф: «Він був переконаним комуністом. Він вважав, що атомна бомба не повинна належати тільки західному світу… Рівновага, очевидно, має існувати».
4 лютого 1950 року Клауса Фукса арештували британські спецслужби. Під час допитів у Великій Британії американський контррозвідник Роберт Лемфер переконав його розкрити особистість зв'язкового Гаррі Ґолда. Ґолд, у свою чергу, назвав Девіда Грінгласса, через якого вийшли на Розенбергів.
Був засуджений на 14 років (максимальний термін за шпигунство у формі передання військових секретів дружній державі, оскільки під час передання секретів СРСР і Велика Британія були союзниками). На вимогу США про депортацію Клауса Фукса Велика Британія відповіла відмовою і тим врятувала його від страти. Радянський Союз, у свою чергу, відмовився визнати його своїм агентом.
1959 року Фукса достроково звільнено й позбавлено британського громадянства. Повернувся до Німеччини (НДР). 9 вересня одружився з високопоставленою співробітницею ЦК СЄПН , з якою познайомився ще в юності. Працював у Центральному інституті ядерних досліджень і викладав у Дрезденському технічному університеті. З 1967 року був членом ЦК СЄПН, з 1972 року — членом Президії Академії наук НДР.
Помер 28 січня 1988 року у Дрездені. До кінця життя, за спогадами його дружини, нічого вже не очікував від радянської влади. Після його смерті в Радянському Союзі почався якийсь рух. Грета Фукс: «Нарешті, справу з нагородою було залагоджено. Мене запитали, де я її хочу отримати… Я відповіла, що візьму її в посольстві в Берліні. Відтоді я нічого не чула про цю нагороду».
Див. також Джуліус і Етель Розенберг
Примітки
Література Клаус Фукс Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації Олег Казачковский — герой війни і мирного атома // AtomInfo.Ru. — 6 травня 2008 року.