Титов Павло Іванович

Павло Іванович Титов (, село Вишгородок Островського повіту Псковської губернії, тепер Питаловського району Псковської області, Російська Федерація — , місто Москва) — радянський партійний і державний діяч, 1-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б). Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Член ЦК КПРС у жовтні 1952 — лютому 1956 року.

Біографія Народився в родині робітника-залізничника, який загинув у 1923 році під час виконання службових обов'язків у місті Пскові.

З 1923 року — учень слюсаря, слюсар залізничного депо станції Псков. Вступив до комсомолу.

Член ВКП(б) з лютого 1926 року.

У 1926—1927 роках — завідувач відділу піонерів 2-го районного комітету ВЛКСМ міста Пскова.

У 1927—1929 роках — слухач робітничого факультету Ленінградського гірничого інституту.

У 1929—1930 роках — помічник машиніста депо Ленінград-Московське Октябрської залізниці.

У 1930—1931 роках — секретар осередку ВКП(б) майстерень залізничного депо Ленінград-Московське Октябрської залізниці.

У 1931—1932 роках — заступник секретаря комітету ВКП(б) депо Ленінград-Сортувальна-Московське Октябрської залізниці.

У 1932—1933 роках — завідувач організаційного відділу Дорожнього комітету профспілки залізничників Октябрської залізниці в місті Ленінграді.

У 1933—1935 роках — заступник начальника політичного відділу радгоспу «Рокитне» Кременчуцького району Полтавщини.

У 1935—1936 роках — начальник політичного відділу радгоспу «Боевой» Оренбурзької області.

У 1936—1937 роках — начальник політичного відділу радгоспу «Каинды-Кумакский» Адамовського району Оренбурзької області.

У 1937—1938 роках — заступник завідувача відділу керівних партійних органів Оренбурзького обласного комітету ВКП(б). У 1938—1939 роках — завідувач промислового відділу Оренбурзького (Чкаловського) обласного комітету ВКП(б).

4 лютого 1939 — 16 січня 1941 року — 2-й секретар Чкаловського міського комітету ВКП(б).

У січні — жовтні 1941 року — 3-й секретар Чкаловського обласного комітету ВКП(б).

У жовтні 1941 — лютому 1942 року — секретар Чкаловського обласного комітету ВКП(б) із оборонної промисловості.

У лютому 1942 — січні 1943 року — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У лютому — серпні 1943 року — секретар Свердловського обласного комітету ВКП(б) із промисловості.

У серпні 1943 — квітні 1944 року — секретар Свердловського обласного комітету ВКП(б) із озброєння. Одночасно в серпні 1943 — квітні 1944 року — завідувач відділу Свердловського обласного комітету ВКП(б).

У квітні 1944 — серпні 1946 року — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б) у Москві. У серпні — грудні 1946 року — інспектор ЦК ВКП(б).

У грудні 1946 — серпні 1948 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У серпні 1948 — серпні 1949 року — інспектор ЦК ВКП(б).

7 серпня 1949 — 16 січня 1954 року — 1-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б) (КПРС).

11 лютого 1954 — червень 1957 року — заступник міністра радгоспів СРСР із кадрів.

У червні 1957 — червні 1958 року — заступник міністра сільського господарства СРСР.

У травні — серпні 1958 року — інспектор Ради міністрів Російської РФСР. 8 серпня 1958 — 21 березня 1961 року — завідувач Територіальної групою по районах Півночі і Північно-Заходу Інспекції Ради міністрів Російської РФСР.

21 березня 1961 — 1 квітня 1962 року — заступник міністра заготівель Російської РФСР із кадрів.

1 квітня — 25 жовтня 1962 року — заступник завідувача відділу радянських органів Ради міністрів Російської РФСР. 25 жовтня 1962 — 14 липня 1965 року — завідувач відділу радянських органів Ради міністрів Російської РФСР.

14 липня 1965 — 27 травня 1968 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Управління справами Ради міністрів СРСР.

З 1968 року — на пенсії в місті Москві.

У квітні — липні 1969 року — старший референт резерву Управління кадрів Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.

У липні 1969 — вересні 1974 року — старший інспектор відділу кадрів по соціалістичних країнах Управління кадрів Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.

З вересня 1974 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 12 вересня 1990 року в Москві. Похований на Головинському цвинтарі Москви.

Нагороди орден Вітчизняної війни ІІ ст. (13.06.1945) орден Трудового Червоного Прапора (9.10.1967) два ордени «Знак Пошани» (21.06.1945, 11.01.1957) медаль «За трудову доблесть» медалі

Джерела Титов Павел Иванович Титов Павел Иванович