Continental Airlines, Inc. () () — четверта за величиною авіакомпанія Сполучених Штатів Америки«Continental now USA’s 4th-biggest airline, passing Northwest», USA Today notes Continental overtaking Northwest according to a Bloomberg News study зі штаб-квартирою в Х'юстоні, штат Техас, член глобального авіаційного альянсу пасажирських перевезень Star Alliance з 2009 року. 1 жовтня 2010 року Continental Airlines офіційно злилася з компанією United Airlines. Новий авіаперевізник буде працювати під брендом United Airlines з використанням логотипа Continental Airlines. Нова авіакомпанія стала найбільшим авіаперевізником у світі.
Виконує понад 3 000 рейсів в день у понад 190 пунктів призначення за межами країни й в 151 аеропорт на території США. Маршрутна мережа перевізника охоплює міста Канади, Латинської Америки, Європи, Сполучених Штатів Америки та країни Азійсько-Тихоокеанського регіону. Авіакомпанія експлуатує у своїх головних хабів Міжнародний аеропорт Ньюарка Ліберті, Міжнародний аеропорт Х'юстон (ІнтерКонтінентел), Міжнародний аеропорт Клівленда Хопкінс і Міжнародний аеропорт імені Антоніо Вон Пата. В аеропорту Гуаму базується дочірнє підрозділ авіакомпанії — Continental Micronesia, що з'єднує своїми рейсами регіон Мікронезії з містами Східної Азії, Південно-Східної Азії, Гонолулу і з австралійським містом Кернс.
Є міноритарним власником авіакомпанії ExpressJet Airlines, яка працює під торговою маркою Continental Express, але управляється незалежним керівництвом і має власні розміщені акції. Невеликі авіаперевізники Cape Air, Colgan Air, CommutAir і Gulfstream International Airlines працюють під брендом Continental Connection, компанія Chautauqua Airlines — під маркою Continental Express, однак сама Контінентел не має в цих авіакомпаніях своєї частки власності.
З вересня 2005 року є повноправним членом альянсу SkyTeam, в якому має щільні ділові відносини з авіакомпаніями Northwest Airlines, Delta Air Lines, Air France, KLM, Aeromexico і Alitalia, а також код-шерінгові угоди з залізничною компанією Amtrak, що працює на ринку північно-східної частини США, з US Helicopter, що виконує вертолітні перевезення з Міжнародного аеропорту Ньюарка (Ліберті) в Манхеттен і з французької залізничною компанією SNCF French Rail. У січні 2009 року Контінентел оголосила про вихід з 24 жовтня 2009 року з альянсу SkyTeam і планованому вступ до іншого авіаційного альянсу Star Alliance вже на наступний день — 25 жовтня.
Історія Рання історія: 1931-1958 Історія авіаліній розпочалася 15 липня 1934 році зі створенням невеликої авіакомпанії Varney Speed Lines, названої так на ім'я одного зі своїх первісних власників Вальтера Т. Варнея (Walter T. Varney), який також був серед засновників авіакомпанії United Airlines. Перші рейси виконувалися з Ель-Пасо через міста Альбукерке, Санта-Фе і Лас-Вегас, штат Нью-Мексико до Пуебло, штат Колорадо. На самій зорі польоти здійснювалися на однодвигуновому Lockheed Vega, розрахованому на перевезення чотирьох пасажирів, пізніше флот поповнився літаками Lockheed L-9 Orion, Lockheed Model 12 Electra Junior і Lockheed Lodestar.
Після скасування в 1934 році адміністрацією Рузвельта всіх державних контрактів на перевезення пошти Varney Speed Lines терміново знадобилися гроші для продовження експлуатації своїх рейсів і участі в конкурсних процедурах на перевезення поштових вантажів. Інвестором виступив американський авіатор Роберт Сікс (Robert Six), 5 липня 1936 року він купив у одного з засновників Varney Speed Lines Луїса Мюллера (Louis Mueller) 40% власності компанії за 90 тисяч доларів США. У результаті Луїс Мюллер був призначений на посаду голови правління Varney Speed Lines (і залишався на ній до 28 лютого 1966 року), Роберт Сікс став генеральним директором, а сама авіакомпанія отримала контракт на перевезення поштових вантажів і пасажирів між Ель-Пасо і Пуебло. 8 липня 1937 року Varney Speed Lines змінила свою назву на Continental і в жовтні того ж року перенесла штаб-квартиру авіакомпанії в аеропорту Денвера.Christian, J. Scott, former Continental employee and manager, Bring Songs to the Sky: Recollections of Continental Airlines, 1970—1986, Quadran Press, 1998.
Під час Другої світової війни діяльність аеропорту Денвера була в основній частині переорієнтована на обслуговування та оснащення військових літаків Boeing B-17 Flying Fortress, Boeing B-29 Superfortress і North American P-51 Mustang для військово-повітряних сил армії США. Прибуток від цієї діяльності дозволила Continental після закінчення війни розширити свій флот і поповнити його новими типами літаків, серед яких були Douglas DC-3, Convair 240 і Convair 340. Деякі DC-3, що були придбані у ВПС, а Convair-и стали першими літаками компанії, що мають повністю герметичні салони.
До 1946 року маршрутна мережа була обмежена рейсами з Денвера в Ель-Пасо і в Альбукерке з посадками в Канзасі й Оклахома-Сіті.
У 1946 році авіакомпанія вводить окремі рейси з Денвера в Канзас, Оклахому і нові маршрути з Ель-Пасо й Альбукерке в Сан-Антоніо.
У 1964 році провела своє перше велике злиття, об'єднавшись з авіакомпанією Pioneer Airlines і отримавши тим самим нові маршрути в 16 невеликих міст Техасу і Нью-Мексико. Напрямки польотів обох перевізників добре інтегрувалися один з одним і давали непоганий прибуток при їх експлуатації, проте як і більшість інших авіакомпаній країни Контінентел залишалася регіональним перевізником і, по суті, обмежувалася діяльністю тільки між чотирма великими містами США. Роберт Сікс був вкрай незадоволений ситуацією, що склалася. Він неодноразово звертався в Раду з цивільної авіації (Civil Aeronautics Board), який був регулятором цивільних авіаперевезень, про видачу дозволів на польоти в ряд інших великих міст країни та отримання Контінентел статусу авіакомпанії аналогічного United Airlines, Trans World Airlines і American Airlines. Паралельно з цим, Сікс проводить переговори з корпорацією Boeing на постачання нових реактивних літаків Boeing 707, стверджуючи, що в найближчому майбутньому авіакомпанія увійде в число світових лідерів по пасажирських перевезеннях. Логіка Сікса очевидна: час грає вирішальну роль і нові маршрути (які поки ще не виділено) будуть виправдовуватися експлуатацією реактивних літаків, а реактивні літаки своєю чергою будуть необхідні на нових маршрутах.
«Авіакомпанія, яка повинна рости»: 1959-1969 роки
До кінця 1950-х років стратегія Роберта Сікса принесла свої перші плоди. Завдяки лояльному ставленню Ради у справах цивільної авіації й бурхливої діяльності Сікса, часто вживав на переговорах фразу «Авіакомпанія повинна рости», Контінентел отримала права на виконання рейсів між іншими великими містами країни. У 1957 році почалися польоти з Чикаго до Лос-Анджелеса — як прямі, так і з посадками в Денвері, і безпосадкові рейси з Денвера і Лос-Анджелеса в Канзас. На середньомагістральних маршрутах Контінентел ввела нові турбогвинтові Vickers Viscount. Трохи пізніше Рада у справах цивільної авіації дозволив авіакомпанії закрити більшість її рейсів в малі міста, що дозволило Контінентел поставити свої нові літаки на довші маршрути перевезень, тим самим серйозно оптимізувавши статті доходів і витрат компанії. До придбання реактивних Boeing 707 Контінентел закупила популярні в той час літаки Douglas DC-7 і експлуатувала їх на безпосадкових рейсах Лос-Анджелес — Чикаго, Лос-Анджелес — Денвер і Чикаго — Канзас.
Наприкінці 1950-х і початку 1960-х років Сікс активно лобіює зниження тарифів на перельоти в провідних авіакомпаніях країни, розуміючи, що ці заходи можуть серйозно збільшити трафік пасажирських авіаперевезень. Сікс шокував авіаційну індустрію, ввівши в 1962 році низький економічний тариф на рейсах Чикаго — Лос-Анджелес, і продовжував діяти аналогічним чином на інших напрямках перевезень, встановлюючи економічні тарифи на 25% менші стандартних розцінок.
Як і планував Сікс, Контінентел стала одним з перших експлуатантів реактивних літаків Boeing 707, отримавши новий борт навесні 1959 року. Попри те що Pan American і Trans World Airlines ввели Boeing 707 до ладу на кілька тижнів раніше, Контінентел стала першою авіакомпанією у світі, почала експлуатацію цих літаків на внутрішніх маршрутах, відкривши 8 червня 1959 року рейс з Чикаго до Лос-Анджелеса. Оскільки парк реактивних літаків був невеликим порівняно з іншими авіаперевізниками, Контінентел довелося серйозним чином переглянути діючий розклад польотів і витрати на технічне обслуговування 707-х, в результаті чого дані літаки експлуатувалися сім днів в тиждень по 16 годин на добу — з показником, кращим ніж у будь-якої іншої авіакомпанії, яка використала реактивну техніку.
Роберт Сікс не задоволений стандартним сервісом на Boeing 707 і вносить до обслуговування всякі новинки типу розкішної бортовий кухні, коментуючи цей факт кореспонденту газети «Лос-Анджелес Таймс» «...ніколи не вистачає розкоші» та газеті «Чикаго триб'юн» — «...очевидно, це найкраще що є в авіаційній промисловості».
У першій половині 1960-х років відкрила нові рейси з Лос-Анджелеса в Х'юстон з різними варіантами польотів: безпосадочний, з однією або з двома посадками через Фінікс, Тусон (обидва — Аризона), Ель-Пасо, Мідленд — Одесса, Остін і Сан-Антоніо (Техас). Також були введені рейси з Денвера в Сіетл, Портленд (Орегон), Новий Орлеан і Х'юстон, причому в маршрут Денвер — Х'юстон також мав кілька варіантів: безпосадковий і з однією або двома посадками через Вічиту, Талсу або Оклахому-Сіті. У 1963 році авіакомпанія перенесла свою штаб-квартиру з Денвера в Лос-Анджелес.
Наприкінці 1960-х років однією з перших американських авіакомпаній припинила експлуатацію турбогвинтових і поршневих літаків, замінивши свої «Віккерси» на Douglas DC-9 і замовивши нові Boeing 727. Ці два типи літаків (DC-9 і B-727) на наступні двадцять років стали флагманами флоту Контінентел. У 1968 році авіакомпанія ввела нову ліврею лайнерів в оранжево-золотого забарвлення з чорним символічним зображенням реактивних потоків на хвості (пізніше колір символічної емблеми змінили на червоний) і запустила маркетинговий девіз (слоган) — «Гордий птах із золотим хвостом», що звучав як офіційний протягом наступних десяти років.
У період В'єтнамської війни стала основним цивільним перевізником військових вантажів і самих військ для армії США і Корпусу морської піхоти, що базувалися в Азії й на Тихому океані. Як транзитного вузла літаки Boeing 707 авіакомпанії використовували аеропорт Сайгона Таншоннят. В результаті напрацьованого досвіду і маршрутів перевезень в травні 1968 року Контінентел створює дочірню авіакомпанію Air Micronesia з регулярними пасажирськими рейсами між островами Яп, Сайпаном, Гуамом, Маджуро, островами Чуук, штатом Понпеї й Гонолулу. Літали під позивним Air Mike Boeing 727-100 спеціально оснащені комплектами виживання у відкритому океані, допплерівським радаром і великою кількістю запчастин, включаючи й шини на шасі. Нині Ейр Мікронезія літає під назвою Continental Micronesia, будучи як і в минулому дочірньої авіакомпанією Контінентел.
У вересні 1969 року і на початку 1970 року отримала право на відкриття нових маршрутів зі зростаючим обсягом перевезень, були введені рейси з Лос-Анджелеса в Гонолулу, з Сіетла і Портленда в Сан-Хосе й Онтаріо (штат Каліфорнія). Наприкінці 1970 року також відкрився безпосадочний рейс з Сан-Франциско в Альбукерке і Даллас.
Початок епохи широкофюзеляжних літаків: 1970-1976 роки