Петро Миколайович Савін (; , Москва, Російська імперія — 8 квітня 1981, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор. Заслужений артист РРФСР (1958).
Біографія Народився в родині слюсаря та домогосподарки. Після закінчення школи пішов працювати слюсарем на чавуноливарний завод. В 1925 році знявся в невеликому епізоді фільму «Хрест і маузер», що вплинуло на подальший вибір професії. Того ж року вступив на кінокурси імені Чайковського, навчання на яких став поєднувати з роботою на заводі. Закінчивши кінокурси в 1927 році, став багато зніматися, граючи, в основному, своїх сучасників — молодих робітників і сільських хлопців. Серед кращих робіт раннього періоду: Васька («Мереживо»), Тимошка («Гармонь»), Петро Іванович («Випадкова зустріч»), Ємеля («По щучому велінню»), Гараєв («Тимур і його команда») тощо.
На початку німецько-радянської війни був евакуйований в Алма-Ату, де продовжив роботу на Центральній об'єднаній кіностудії. З 1943 по 1946 роки був актором Центрального театру Червоної Армії. У 1946 році був прийнятий в штат кіностудії «Мосфільм» та театру-студії кіноактора. З 1951 по 1954 працював в театрі Групи радянських військ у Німеччині.
З віком перейшов на ролі другого плану і епізоди, граючи, в основному, робочих, керівних працівників і військових. Серед робіт: Мальцев («За вітриною універмагу»), замполіт («Солдат Іван Бровкін»), Попов («Пригоди Артемка»), Балашов («Шторм»), Чужинець («Нахаленок»), Тимохін («Війна і мир»).
Був тричі одружений. Від першого шлюбу мав дочку, від другого — сина Олександра, який став кінооператором. Втретє одружився в 1946 році і прожив з дружиною до своєї смерті.
В результаті хвороб, в 1975 році був змушений звільнитися з «Мосфільму».
Похований в Москві на Востряковському кладовищі.
Фільмографія
: Хрест і маузер — хуліган : Кінокар'єра дзвонаря (короткометражний) — Петя : Мереживо — Васька : Бранці моря — червоноармієць : Чорне вітрило — Найдьонов, комсомолець : Соромно сказати — Федя Лящ, військовий моряк : Особа ворога — Яшка Степанов : Розгром — Чиж : Крила — Олексій : Зрада — епізод : Конвеєр смерті — Крісті, листоноша : Гармонь — Тимошка-гармоніст : Дуель (короткометражний) — Валентин : Останній табір — Сенько, конюх : Про дивацтва любові — баяніст санаторію : Випадкова зустріч — Петро Іванович, конструктор іграшок : Ущелина Аламасів — Светланов, кінооператор експедиції : Гайчі — епізод : По щучому велінню — Ємеля : Боротьба триває — Ганс, комсомолець : Комендант Пташиного острова — червонофлотець : Особиста справа — вчитель : Ніч у вересні — шахтар, Слива, диригент самодіяльного оркестру : Трактористи — танкіст, один Клима Яскраво : Тимур і його команда — Георгій Гараєв, дядько Тимура : Бойова кінозбірка № 3 — розвідник Бєлкін в новелі «Мужність» : У тилу ворога — командир батареї : Весняний потік — Костя Уманцев, старший піонервожатий : Син Таджикистану — боєць : Поєдинок — черговий адміністратор : Це було в Донбасі — гімназист : Наше серце — конструктор : Перша рукавичка — уболівальник : Хлопчик з околиці — помічник машиніста : Повість про «Несамовитого» — Кочетков : Мічурін — член ревкому : Повість про справжню людину — шофер вантажівки : Шлях слави — нормувальник : Сталінградська битва — гвардієць : За вітриною універмагу — лейтенант міліції Мальцев : Солдат Іван Бровкін — замполіт : Два життя (короткометражний) — коваль Федір : Море кличе — Петро, рибалка : Образа (короткометражний) — епізод : Пригоди Артемки — матрос 2-го класу Попов : Пролог — Косий : Дівчина без адреси — лейтенант міліції : До Чорного моря — Стрельников, викладач автошколи : На острові Дальному… — Кравцов : Мета його життя — Гапоненко : Шторм — Степан Балашёв : Дорога моя людина — кухар польової кухні : Стукайте в будь-які двері — шофер таксі : У нашому місті (короткометражний) — епізод : Зорі назустріч — Єгоров : Доля людини — господар будинку : Ровесник століття — Бутягин : Російський сувенір — ''начальник мисливського господарства : «Я солдат, мамо»
Примітки
Посилання