Травна́ систе́ма, або травний тракт, або травна трубка — система органів у багатоклітинних організмів, призначена для переробки й видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх у кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності). Травна система складається з травної трубки та розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.

У медицині також використовують не зовсім коректну назву шлунково-кишковий тракт та абревіатуру ШКТ. Існує й поняття травного каналу, де відбувається механічна обробка їжі — її подрібнення, перемішування, розчинення; він є транспортною системою, якою просуваються харчові маси. Тут їжа також зазнає хімічної обробки травними соками, що містять необхідні ферменти. У травному каналі відбувається всмоктування низькомолекулярних органічних речовин — продуктів реакцій розчеплення; травний канал виводить неперетравлені залишки їжі з організму. Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишки, яка закінчується прямою кишкою з анальним отвором.

Функції травної системи Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію. Всмоктування поживних речовин здійснюється слизовою оболонкою шлунку, тонкої та товстої кишок. Поряд з цими функціями органи травлення здійснюють видільну функцію, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Будова травної системи тварин У більшості тварин травна система влаштована за однаковим принципом. Шлунково-кишковий тракт є суцільною трубкою, який сполучає ротовий отвір з анальним. По трубці в каудальному напрямку переміщаються харчові маси, які розщеплюються на дрібніші, придатніші до всмоктування частинки. У фізіологічному та морфологічному відношенні травний тракт поділяють на три відділи: передній — представлений ротовою порожниною, глоткою і стравоходом. Основна функція цього відділу полягає в механічній та початковій хімічній обробці їжі; середній — охоплює шлунок, тонку і частково товсту кишку до її каудальної частини. Основними функціями цього відділу є хімічна обробка їжі, а саме її перетравлення, всмоктування поживних речовин у кровоносне і лімфатичне русло. Тут формуються калові маси з неперетравлених залишків їжі; задній — представлений каудальною частиною прямої кишки, яка забезпечує виділення неперетравлених залишків їжі поза межі травного каналу. Проте у різних тварин є деякі відмінності в будові травної системи, які часто бувають пов'язаними з особливостями їхнього живлення. Так, у тварин, які харчуються м'ясом, кишковий канал коротший ніж у травоїдних тварин. Деякі тварини мають багатокамерний шлунок. Кількість зубів також розрізняється у різних видів тварин.

Будова травної системи людини

Травний канал Травний канал — порожниста трубка завдовжки 8-10 м (у дорослої людини), яка проходить через усе тіло і поділяється на такі відділи: Ротова порожнина із зубами, язиком і слинними залозами. Глотка. Стравохід. Шлунок. Тонка кишка, включаючи підвідділи: дванадцятипала кишка порожня кишка клубова кишка Товста кишка, включаючи підвідділи: сліпа кишка з червоподібним відростком ободова кишка зі своїми підвідділами: висхідна поперечна ободова кишка низхідна ободова кишка сигмоподібна кишка пряма кишка з широкою частиною — ампулою прямої кишки, і дистальною, нижньою частиною — задньопрохідним каналом з анальним отвором.

Ротова порожнина — тілесний отвір у тварин і людини, через який приймається їжа та здійснюється дихання. У ротовій порожнині розташовані зуби та язик. Зовні рот може мати різну форму. У людини він обрамлений губами. У ротовій порожнині відбувається механічне подрібнення та обробка їжі ферментами слинних залоз. Секрет слинних залоз розщеплює довгі вуглеводні ланцюги, які знаходяться в їжі, на більш короткі, після чого їжа потрапляє в шлунок, де ферменти слини втрачають свої властивості, оскільки вони можуть діяти тільки в лужному середовищі, а в шлунку середовище кисле.

Глотка — частина травної трубки та дихальних шляхів, яка є сполучною ланкою між порожниною носа та рота, з одного боку, і стравоходом та гортанню — з іншого. Являє собою воронкоподібний канал завдовжки 11-12 см, звернений догори широким кінцем і сплющений у передньо-задньому напрямку. У глотці перехрещуються дихальні та травні шляхи. Під час ковтання вхід в гортань закриває надгортанник, тому їжа потрапляє не в дихальні шляхи, а в стравохід.

Стравохід — частина травного тракту. Являє собою сплющену в передньо-задньому напрямку порожнисту м'язову трубку, по якій їжа з глотки надходить у шлунок. Моторна функція стравоходу забезпечує швидке просування проковтнутої харчової грудки в шлунок без перемішування та поштовхів. Стравохід дорослої людини має довжину 25-30 см. Координуються функції стравоходу довільними та мимовільними механізмами.

Шлунок — порожнистий м'язовий орган, розташований у лівому підребер'ї та епігастрії. Шлунок є резервуаром для проковтнутої їжі, а також здійснює хімічне перетравлювання цієї їжі. Об'єм порожнього шлунка становить близько 500 мл. Після прийому їжі він зазвичай розтягується до одного літра, але може збільшитися і до чотирьох. Крім того, здійснює секрецію біологічно активних речовин та виконує функцію всмоктування.

Тонка кишка — відділ травного тракту людини, розташований між шлунком та товстою кишкою. У тонкій кишці в основному і відбувається процес травлення: у ній виробляються ферменти, які спільно з ферментами, що виробляються підшлунковою залозою та жовчним міхуром, сприяють розщепленню їжі на окремі компоненти. Тонка кишка є найдовшим відділом травного тракту; її брижовий відділ займає майже весь нижній поверх черевної порожнини та частково порожнину малого таза. Діаметр тонкої кишки нерівномірний: в проксимальному її відділі він дорівнює 4—6 см, у дистальному — 2,5—3 см.

Товста кишка — нижня, кінцева частина травного тракту, а саме нижня частина кишки, в якій відбувається в основному всмоктування води та формування з харчової кашки (хімусу) оформленого калу. Товста кишка розташовується в черевній порожнині та в порожнині малого таза, її довжина коливається від 1,5 до 2 метрів, складається зі сліпої кишки, апендикса, висхідної ободової, поперечної ободової, низхідної ободової, сигмоподібної та прямої кишок. Внутрішність товстої кишки вистелена слизовою оболонкою, що полегшує просування калу і захищає стінки кишки від шкідливого впливу травних ферментів та механічних пошкоджень. М'язи товстої кишки працюють незалежно від волі людини.

Допоміжні органи Перетравлення їжі відбувається на всіх етапах її проходження по шлунково-кишковому тракту. Активна роль в цьому процесі відведена травним ферментам. Ферменти містяться у виділеннях у травний канал соку декількох великих залоз. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, виділена ними слина змочує ротову порожнину і їжу, сприяє її перемішування та формування харчової грудки. Також за участю ферментів слини амілази і мальтози у ротовій порожнині починається перетравлення вуглеводів.

У тонку кишку, а саме у дванадцятипалу кишку, виділяються сік підшлункової залози і золотисто-жовтий секрет печінки — жовч. Сік підшлункової залози містить бікарбонати і ряд ферментів, наприклад, трипсин, хімотрипсин, ліпазу, панкреатичну амілазу, а також нуклеази. Жовч, перш ніж потрапити в кишечник, накопичується в жовчному міхурі. Ферменти жовчі поділяють жири на дрібні краплі, що прискорює розщеплення їх ліпазою.

Гістологія Стінка травної трубки утворена чотирма оболонками: слизова оболонка — включає: епітеліальну пластинку — утворює бар'єр із вибірковою проникністю на межі зовнішнього і внутрішнього середовищ. Вона має ряд особливостей у різних відділах травної трубки. У передньому вона представлена багатошаровим плоским незроговілим, або частково зроговілим епітелієм, як і в задньому відділі. У середньому відділі стає одношаровим призматичним епітелієм. На поверхню епітелію виділяються секрети залоз, кінцеві секреторні відділи яких розташовуються в стінці травної трубки; власна пластинка — розміщується під епітелієм, відмежована від нього базальною мембраною та представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні та лімфатичні судини м'язова пластинка — лежить на межі із підслизовою оболонкою та утворена 1-3 шарами гладеньких м'язових клітин. Її скорочення сприяє зміні рельєфу слизової оболонки. У деяких відділах травної трубки, а саме в ротовій порожнині, м'язова пластинка слизової оболонки відсутня. підслизова — складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, яка містить у стравоході та дванадцятипалій кишці кінцеві секреторні відділи екзокринних залоз. Її присутність забезпечує рухомість слизової оболонки та формування складок; м'язова — утворена, як правило, двома шарами м'язових елементів — зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним, між якими в прошарках пухкої волокнистої тканини шлунка та кишки розташовуються міжм'язові нервові сплетення Авербаха. Більша частина травної трубки, а саме її середній відділ, утворений гладенькою м'язовою тканиною. Передній і задній — утворені поперечнопосмугованою м'язовою тканиною. Скорочення цієї оболонки забезпечують перемішування та пересування вмісту травної трубки; зовнішня — в передньому і задньому відділах представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною — адвентиційною оболонкою, де вона нерухомо зв'язана з органами, які її оточують. У середньому відділі вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, що вкрита одношаровим плоским епітелієм — серозна оболонка.

Методи дослідження

Зондування Рентгенографія Ендоскопія Ультразвукова локація Скануюча томографія Радіоелектронні методи

Захворювання травної системи

Гельмінтози (аскаридоз та ін.) Інфекційні (сальмонельоз, шигельоз та ін.) Харчові отруєння (ботулізм та ін.) Порушення обміну речовин (виснаження та ін.)

Хронічний холецистит Хронічний холецистит (від  — жовч і  — міхур) — хронічне запальне захворювання жовчного міхура, яке проявляється нудотою, тупим болем у правому підребер'ї та іншими неприємними відчуттями, що виникають після їжі. Хронічний холецистит може бути безкам'яним і калькульозним, від латинського слова «calculus», що означає «камінь». Калькульозний холецистит є одним із результатів жовчнокам'яної хвороби. Найбільш небезпечним ускладненням калькульозного холециститу є печінкова колька.

Дискінезія жовчовивідних шляхів Дискінезія жовчовивідних (у деяких словниках: жовчовивіднихПроверка слова на gramota.ru) шляхів (ДЖВП) — це порушення їх звичної моторики. Вони можуть бути функціональними або пов'язаними з органічними причинами:

вегетативна дисфункція (найчастіша причина функціональних холепатій); патологія жовчного міхура (дискінезія і натомість органічних порушень); патологія інших органів травлення (у зв'язку з порушеннями нервової та/або гуморальної регуляції).

Виявляється дискінезія жовчовивідних шляхів болями в животі: в області правого підребер'я і в епігастральній області, тупі-гострі, після їжі після навантаження, типова іррадіація — вгору, в праве плече. Крім того, можливі нудота, блювання, гіркота в роті, ознаки холестазу, збільшення печінки, болючість при пальпації, , часто спостерігається неприємний запах з рота. При об'єктивному обстеженні часто спостерігається болючість при пальпації в епігастральній ділянці та в зоні Шоффара-Ріві (холедохопанкреатичний трикутник, холедохопанкреатична зона) — зона між серединною лінією та правою верхньою бісектрисою трохи вище пупка.

Хронічний панкреатит