Догри або догра (, ) — індоарійський народ на півночі Індії, друга за величиною після кашмірців етнічна група штату Джамму та Кашмір. Вони складають більшість населення області Джамму.
Це прості й витривалі люди з відкритим серцем і хорошим почуттям гумору. Вони дали світові відомих воїнів і митців.
Розселення
Область Джамму — це один із трьох регіонів індійського штату Джамму та Кашмір. Вона складається з округів Джамму (), Дода (), Катхуа (), Кіштвар (), Пунч (), Раджоурі (), Рамбан (), Ріясі (), Самба () і Удгампур (). Крім того, догри живуть у прилеглих районах Пенджабу (округи Ґурдаспур () і Гошіярпур ()), Гімачал-Прадеш (округи Чамба () і Канґра ()) і на північному сході Пакистану (переважно в округах Сіялкот () і Наровал () на півночі провінції Пенджаб, а також у межах Азад Кашміру, частини штату Джамму та Кашмір, що перебуває під контролем Пакистану).
Місто Джамму є зимовою столицею штату, тоді як його літня столиця Срінагар розташована в Кашмірській долині.
Країна догрів зветься Дуггар-Прадеш (), а Джамму — це офіційна назва регіону.
Область розташована серед південної частини Гімалайських хребтів, в горах Шивалік. Це край гір, густих лісів, річок і долин, родючих і безплідних земель, земля контрастів. Тут протікають річки Раві (), Таві (), Чинаб ().
Північною межею області є хребет Пір-Панджал (), на півдні від Дуггар-Прадеш розташований Пенджаб, на сході — Ладакх, на заході, за Індійським муром, — Пакистан.
Чисельність Індійська статистика не використовує категорії «народи» або «етнічні групи». Дані перепису містять 2001 року містять розподіл населення країни за мовою. Так мовою догрі на той час в Індії говорило 2 282 589 осіб, більшість, а саме 2 205 560 осіб, жила у штаті Джамму і Кашмір (21,74 % його населенняНаселення штату Джамму і Кашмір становило 10 143 700 осіб. ), ще 18 777 осіб в штаті Гімачал-Прадеш, 18 034 особи в штаті Пенджаб.
Понад 800 тис. догрів живе в Пакистані.
Мова Говорять мовою догрі, яка належить до індоарійської групи, що включає більшість мов Північної Індії та Пакистану: гінді, урду, панджабі, маратхі, орія, бенгалі та ін.
У минулому догрі помилково вважалася одним із діалектів панджабі. За сучасною класифікацією вона належить до групи мов пагарі, поширених у передгір'ях Гімалаїв, серед яких непальська мова, мови кумаоні і гархвалі, а також мови західні пагарі, поширені переважно на території штату Гімачал-Прадеш. Всі мови пагарі мають багато спільних граматичних особливостей і лексичних одиниць. Найбільш близькою до догрі є мова кангрі, якою говорять на заході Гімачал-Прадешу. Мови кангрі і догрі класифікуються як діалекти однієї мови, проте кожна з них розвивається власним шляхом.
Особливості історичного розвитку обумовили наявність у мові догрі численних запозичень з фарсі та англійської.
2003 року мова догрі отримала статус однієї з офіційних мов Індії.
Догрі викладається в державних школах в області Джамму, в університеті Джамму (y), нею ведуться програми радіо й телебачення.
Література догрі є досить молодою. Літературні твори цією мовою стали регулярно виходити лише починаючи з 40-х років XX ст. Використовується письмо деванаґарі.
Мова догрі займає доволі міцні позиції в місцевому суспільстві, вона домінує в усіх сферах життя. Всі догри володіють рідною мовою і ставляться до неї позитивно. Проте догрі уважається мовою простого народу, еліта догрів виявляє байдужість до рідної мови, навіть соромиться її. За своїм рівнем розвитку догрі значно поступається гінді, урду та панджабі, а за сферою використання на офіційному рівні в штаті Джамму та Кашмір — ще й кашмірі.
Релігія 65 % догрів є індуїстами, 33 % мусульмани, 1,9 % сикхи. За даними перепису населення 2011 року, релігійний склад населення області Джамму (за округами) був таким: Округ Населення Індуїсти Мусульмани Сикхи Інші Джамму 1 529 958 1 289 240 84,3 % 107 489 7,0 % 114 272 7,5 % 18 957 1,2 % Дода 409 936 187 621 45,8 % 220 614 53,8 % 422 0,1 % 1 279 0,3 % Катхуа 616 435 540 063 87,6 % 64 234 10,4 % 9 551 1,5 % 2 587 0,4 % Кіштвар 230 696 93 931 40,7 % 133 225 57,7 % 450 0,2 % 3 090 1,3 % Пунч 476 835 32 604 6,8 % 431 279 90,4 % 11 188 2,3 % 1 764 0,4 % Раджоурі 642 415 221 880 34,5 % 402 879 62,7 % 15 513 2,4 % 2 143 0,3 % Рамбан 283 713 81 026 28,6 % 200 516 70,7 % 753 0,3 % 1 418 0,5 % Ріясі 314 667 153 898 48,9 % 156 275 49,7 % 3 107 1,0 % 1 387 0,4 % Самба 318 898 275 311 86,3 % 22 950 7,2 % 17 961 5,6 % 2 676 0,8 % Удгампур 554 985 489 044 88,1 % 59 771 10,8 % 3 418 0,6 % 2 752 0,5 % Всього 5 378 538 3 364 618 62,6 % 1 799 232 33,5 % 176 635 3,3 % 38 053 0,7 %
На території Пакистану майже всі догри є мусульманами.
Історія У формуванні догрів брали участь різні індо-арійські народи.
Десь у III тис. до Р. Х. арії почали мігрувати із Середньої Азії до Індії. Врешті вони розселилися по всій Північній Індії від сучасного Пакистану до Бенгалії. Одна з арійських груп, що називалася кхасами (), оселилася в гірських районах між Кашміром та Непалом. Кхаси говорили давньою індо-арійською мовою, близькою до санскриту.
Іншим важливим компонентом етногенезу догрів були раджпути. Це ще одна арійська група, яка мігрували в Індію близько VII ст. після Р. Х. Раджпути розселилися на території Пенджабу, Раджастану й Гуджарату й утворили багато невеликих, але сильних держав. Звідси вони повільно, але неухильно, мігрували в гірські райони Джамму й зливалися тут з місцевим населенням. Раджпути, що осіли на території Джамму, згодом стали відомі як догри.
На початку XIII ст. Північна Індія потрапляє під владу мусульман. Спочатку це був Делійський султанат (1206—1526), згодом імперія Великих Моголів (1526—1858). На початку XVIII ст. спостерігається занепад і швидкий розпад імперії Великих Моголів. Моголи втрачають владу над Пенджабом, Джамму, Кашміром.
У 1750-х роках область була завойована Ахмед-шахом Дуррані і тимчасово увійшла до складу афганської держави. Але 1819 року сикхи витіснили звідси афганців і приєднали Кашмір до Пенджабської держави Ранджит Сінґха.
В 40-х роках XIX ст. держава сикхів стала об'єктом експансії англійських колонізаторів. Під час першої англо-сикхської війни правитель сикхської області Джамму Гулаб Сінґх (1792—1857), перебуваючи в напружених стосунках із центральною владою, 1846 року виступив на боці англійців. Його зрада вирішила долю війни на користь Британської Ост-Індійської компанії.
В нагороду за підтримку англійці передали в управління Гулаб Сінґху територію Джамму та Кашміру. Було утворене тубільне князівство в складі Британської Індії на чолі з династією Догра, засновником якої став Гулаб Сінґх. Весь державний апарат князівства знаходився під контролем англійської адміністрації, а сам правитель (магараджа) перебував на британській королівській службі, маючи чин генерала британської армії. Догрська знать отримала з рук англійців політичну владу над усім Кашміром. Переважно з догрських раджпутів складалася армія й поліція князівства. Вони ж займали чинові посади, збирали податки з місцевого населення.
Після смерті Гулаб Сінґха магараджею Джамму та Кашміру став його син Ранбір Сінґх (1856—1885). Він багато уваги приділяв розвиткові мови та культури догрі. Мова догрі, поряд із перською, стає офіційною мовою князівства. Був розроблений варіант письма догрі такрі, написані й надруковані книжки мовою догрі, серед яких твори з права, медицини, військової справи, математики та інших наук, підручники тощо. Значну їх частину складали переклади з інших мов. На жаль, зі смертю Ранбір Сінгха догрі припинила свій розвиток, її місце офіційної мови зайняла урду, місцева мова увійшла в фазу зневаги й занепаду.
Після проголошення в 1947 році незалежності Індії й Пакистану князівство Джамму та Кашміру мало саме вирішити, до якої з країн воно належатиме. Всупереч бажанню більшості його населення, а це мусульмани, магараджа Харі Сінґх (1925—1952, номінально до 1961) підписав угоду про приєднання князівства до Індії. Після цього пакистанська армія окупувала північно-західні райони князівства. Це стало початком тривалого Кашмірського конфлікту між Індією та Пакистаном.
Формальне приєднання Джамму та Кашміру до Індії на правах окремого штату сталося 1954 року.
На жаль, регіон проживання догрів був розорений війною, що триває протягом багатьох років через територіальну суперечку між Індією та Пакистаном.
Культура Культура догрі є поєднанням культур різних каст і племен, які прийшли на територію Джамму зі своїм способом життя ритуалами й світоглядом. Сьогодні вже важко визначити, чий вплив став визначальним. Господарство догрів має багато спільних рис з господарством кашмірців, які так само є жителями гірських долин. Проте деякими елементами матеріальної культури та звичаями догри скоріше нагадують пенджабців.
Догри дуже прив'язані до своєї землі, а ця земля дала світові видатних воїнів, митців, будівничих храмів і фортець.
Міська культура швидко змінюється, але на селі люди, як і раніше, дотримуються своїх старих традицій і численних ритуалів.
Матеріальна культура Основними заняттями догрів є землеробство, садівництво, скотарство, ремесло і торгівля. Економіка регіону заснована на сільському господарстві. Його напрямок обумовлений місцевими природними умовами, де родючі долини межують з густими лісами й безплідними гірськими скелями. Сільськогосподарські технології в Дуггар-Прадеші не надто просунулися, порівняно з прадавніми. Основними сільськогосподарськими роботами є оранка, сівба, полив земель, збирання врожаю. Оранка потребує великої рогатої худоби, без неї не можна зорати землю в горбистих районах.
Одяг догрів подібний до пенджабського. Чоловіки носять навипуск довгу вільну сорочку з розрізами на боках та вузькі штани (пайджама), які тісно застібають на щиколотках. На голову вдягають невеликий легкий тюрбан. За холодної погоди поверх сорочки вдягають шерстяну куртку, точніше, короткий жупан з розгорненими полами. Жіночий одяг майже нічім не відрізняється від чоловічого, але замість тюрбану жінки накидають на голову легку шаль (дупата).
Догри славляться своєю кухнею. Основними продуктами їх харчування є рис, пшениця, бобові, місцеві овочі. Страви смачні й дуже поживні. Улюблена страва догрів — аурія (Auria), її готують з кисляку та картоплі. Специфічними стравами кухні догрів є також кхата-меат (Khatta Meat, баранина з кислими зернами гранату або соком лайма, засмажена на відкритому вугіллі й просочена гірчичною олією), гхівар (Ghiwar, різновид хлібу, обсмажений на пряженому маслі), тхотру (Thothru, добре розім'яті ферментовані кульки, приготовані із сухих шматків пшеничного борошна, їх також обсмажують на пряженому маслі).
Суспільство Сім'я у догрів є патріархальною.
Спорідненість і сімейні стосунки є дуже важливими в місцевому суспільстві, вони допомагають людям у проведенні сільськогосподарський робіт, у торгівлі.
Раніше серед догрів була поширена велика сім'я, коли діди та прадіди жили разом зі своїми дорослими дітьми та внуками. Така спільна родина іноді могла нараховувати до 50-60 осіб. Вони жили дуже мирно, накази старших виконувались без обговорення. Залишки великої сім'ї зберігаються в сільській місцевості й досі. Але сьогодні люди живуть у великому суспільстві й родинні та сімейні стосунки стають менш важливими. Розмір сімей помітно зменшується. Багато догрів живуть малими сім'ями.
Значний вплив на життя догрів мають їх релігійні переконання. Більшість догрів є індуїстами, а індуїзм — це не просто не просто релігія, а й філософія, спосіб життя. Відповідно до його канонів побудована й кастова соціальна структура суспільства.
Існують заборони вкладання шлюбів між представниками різних каст. Поширена так звана гіпергамія, коли чоловіки можуть одружуватися на лише із жінками із власного середовища, а й з жінками із нижчих каст.
Найчисельнішою кастою серед догрів є раджпути, каста чиновників, землевласників і воїнів. В Джамму раджпути становлять привілейовану частину населення.
Брахмани (браміни) в Джамму в основному зайняті в сільському господарстві. Меншість серед них складає клас священників.