Євге́н Костянти́нович Заво́йський (  — ) — радянський фізик-експериментатор, лауреат Ленінської премії.

Навчання Народився 15 (28 вересня) 1907 року в місті Могилів-Подільський (нині Вінницька область) в сім'ї військового лікаря Костянтина Івановича Завойського, що служив молодшим лікарем 73-го піхотного Кримського полку в Могилеві-Подільському. Був третьою дитиною в сім'ї. В 1908 році родина переїхала в місто Казань, де Костянтин Іванович продовжив службу лікарем на пороховому заводі.

У 1926 році Є.Завойський закінчив дев'ять класів школи № 10 міста Казані і вступив на фізико-математичний факультет Казанського державного університету. По закінченні університету, в 1931 році, він вступив до аспірантури, де під керівництвом професора Всеволода Олександровича Ульяніна (1863—1931) та Р. А. Остроумова (лабораторія ультракоротких хвиль в Ленінграді) приступив до дослідження фізичних і хімічних дій ультракоротких хвиль на речовину. Результати дослідження лягли в основу кандидатської дисертації «Дослідження суперрегенеративного ефекту та його теорія», яка була успішно захищена у 1933 році в Казанському університеті.

Наукова діяльність У 1933—1947 роках Євген Завойський був завідувачем кафедри експериментальної фізики Казанського державного університету.

30 січня 1945 року у Фізичному інституті імені П. Н. Лебедєва захистив докторську дисертацію, присвячену електронному парамагнітному резонансу. У 1947—1951 роках Євген Завойський брав участь у роботах по створенню атомної бомби в КБ-11 (Арзамас-16).

В 1951—1976 роках він працював у Ігоря Курчатова в лабораторії № 2 Московської лабораторії вимірювальних приладів АН СРСР (Курчатовський інститут (ЛВПАН)).

Євген Завойський відомий як першовідкривач нового фундаментального явища — електронного парамагнітного резонансу. Досліджуючи на початку 1940-х років парамагнітну релаксацію в конденсованих середовищах з використанням методів резонансного поглинання речовиною радіохвиль з частотою 100 МГц і методу модуляції постійного магнітного поля, він спостерігав піки поглинання МВЧ-поля в безводному хлориді хрому, сульфатах марганцю і міді, в інших парамагнітних солях. У цих роботах, зокрема, була показана лінійна залежність напруженості постійного магнітного поля від частоти осцилліруючих МВЧ-поля, а також зворотна залежність парамагнітної сприйнятливості (величини ефекту) від температури.

Явище електронного парамагнітного резонансу було внесено до Державного реєстру наукових відкриттів СРСР 23 червня 1970 року як наукове відкриття № 85 з пріоритетом від 12 липня 1944 року. Ця дата і вважається офіційною датою відкриття методу електронного парамагнітного резонансу, як одного з найважливіших подій у фізиці XX століття. Відкриття методу дало поштовх утворенню та розвитку наукових центрів у багатьох країнах світу, де проводяться інтенсивні дослідження різних об'єктів.

Вважається, що Євген Завойський спостерігав сигнали ядерного магнітного резонансу у червні 1941 року, але протонний резонанс спостерігався спорадично, і результати були погано відтворювані. Друга світова війна, що розпочалась невдовзі, завадила продовженню досліджень в цьому напрямку.

Слідом за електронним парамагнітним резонансом були відкриті інші методи магнітного резонансу: ядерний магнітний резонанс, феромагнітний резонанс, антиферромагнітний резонанс, ядерний квадрупольний резонанс, магнітний акустичний резонанс, багато видів подвійних резонансів.

Учні вченого Справу, розпочату Євгеном Завойским, продовжили його соратники, члени-кореспонденти АН СРСР С. О. Альтшулер (Казанський державний університет) і Б. М. Козирєв (Казанський фізико-технічний інститут). Відкриття електронного парамагнітного резонансу призвело до визначних успіхів у фізиці магнітних явищ, фізики твердого тіла, фізики рідин, неорганічної хімії, мінералогії, біології, медицині та інших науках. На основі явища резонансного поглинання МВЧ-випромінювання створений, наприклад, квантовий парамагнітний підсилювач, що використовується для здійснення далекого космічного зв'язку.

Смерть

Євген Завойський помер 9 жовтня 1976 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Пам'ять У Казані є вулиця академіка Завойського.

З 1984 року Казанський фізико-технічний інститут Казанського наукового центру РАН носить ім'я Євгена Завойського.

У 2004 році на площі перед фізичним корпусом будівлі КДУ в рамках святкування 200-річчя Казанського державного університету споруджено бронзовий бюст Є. К. Завойського.

Нагороди та звання Герой Соціалістичної Праці (1969) Сталінська премія третього ступеня (29.10.1949) — за розробку електромагнітних методів реєстрації швидкоплинних процесів по дослідженню центральної частини заряду атомної бомби Ленінська премія (1957) — за відкриття і вивчення парамагнітного резонансу три ордена Леніна (29.10.1949; 1954; 1969) орден Трудового Червоного Прапора (1975) премія Міжнародного товариства магнітного резонансу (1977 — посмертно).

Література D. I. E. Ingram, Free Radicals as Studied by Electron Spin Resonance, London, Butterworths Sci. Publ., 1958. С. А. Альтшулер, Б. М. Козырев, Электронный парамагнитный резонанс соединений элементов промежуточных групп, М.: Наука, 1972. Евгений Константинович Завойский. Материалы к биографии. Казань, УНИПРЕСС, 1998. Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Завойский Евгений Константинович // Герои атомного проекта. — Саров: Росатом, 2005. — С. 152—156. — ISBN 5-9515-0005-2.

Примітки

Посилання

(рос.) Храмов Ю. А. Завойский Євген Костянтинович // Фізики: Біографічний довідник / Під ред. А. В. Ахіезера. — Изд. 2-е, випр. і додат. — М: Наука, 1983. — С. 114. — 400 с. — 200 000 примірників Завойський Євген Костянтинович // Велика радянська енциклопедія : [у 30 т.] / гол. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М : Радянська енциклопедія, 1969—1978.978. Статті Е. К. Завойского (і про нього) в журналі «Успіхи фізичних наук» Біографія на Інтернет виставці Республіки Татарстан Музей-лабораторія Е. К. Завойского Казанського (Приволзького) Федерального Університету