Злочини спецгруп НКВС — численні злочини спецгруп НКВС переважно в Західній Україні.
Історія
Після спаду активності УПА, коли УПА почала діяти невеликими загонами, НКВС змінив тактику, використовуючи в боротьбі з повстанцями спеціальні загони НКВС, відомі з літератури та документів як спецгрупи НКВС, агентурно-бойові групи АБГ НКВС, легендовані групи, лжебоївки УПА, перевдягнені НКВСівці, котрі складалися з колишніх радянських партизанів, працівників НКВС та колишніх вояків ОУН — УПА, що перейшли на сторону радянської влади. Спеціальні групи НКВС за своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знаннями місцевих побутових особливостей, мови і конспіративним способом дії нічим не відрізнялись від справжніх підрозділів націоналістичного підпілля, що дозволяло спецгрупам НКВС вводили їх в оману та вступати з ними в безпосередні контакти. Спецгрупи НКВС під виглядом СБ ОУН здійснювали захоплення та допитування справжніх підпільників та їхніх прихильників, які не підозрювали провокації НКВС, з метою одержання інформації про діяльність націоналістичного підпілля. Серед різних прийомів боротьби з підпіллям спеціальні групи застосовували захоплення ватажків ОУН-УПА, а у випадку неможливості їхнього захоплення, спецгрупи знищували керівників підпілля, діючи під виглядом СБ ОУН. Від самого початку свого існування вони мали протизаконний характер, а саме: їхня діяльність не була передбачена законом, а лише регламентувалась відомчими розпорядчими документами та листами; за допомогою компромату до їхньої діяльності залучали осіб, що раніше вчинили злочини проти населення.Дмитро Вєдєнєєв Геннадій Биструхін Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945) ст. 343 За участь у спецгрупах НКВС захопленим у полон підпільникам ОУН та УПА представники НКВС обіцяли амністію або непритягнення до кримінальної відповідальності за колишню антирадянську діяльність у формуваннях ОУН і УПА та повернення до рідних домівок висланих радянською владою у віддалені райони СРСР (Сибір) родичів, яких радянська влада зазвичай депортувала у віддалені райони СРСР як родичів підпільників ОУН і УПА; їм також виплачували гроші (див. спецгрупи НКВС). Діяльність спецгруп НКВД являла собою класичні операції під фальшивим прапором.
Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВС під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВС щодо використання спецгруп НКВС під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВС вчиняли злочини щодо мирних жителів. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВС майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: спалення хати, вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської областіРапорт майора Соколова. Организация спецгрупп ОББ УНКВД — РО, побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів:
В радянській та російській історичній літературі, можна знайти відомості, що бандерівці вбивали і кидали трупи в колодязі.Терещенко А.С. СМЕРШ против бандеровцев. Война после войны. — М.: ЭКСМО, 2013 В даному випадку, як свідчить цей документ майора Соколова, голову сільради села Яблунів Станіславської області вбила і кинула в колодязь лжебоївка УПА, підрозділ НКВД.
Перевдягання солдатів спецгруп НКВС у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
Повний текст рапорту майора Соколова наведено на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса «Радянська агентура», на 43—59 сторінках книги Сергійчука «Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА», на 491—499 сторінках збірника документів «Українські націоналістичні організації в роки Другої світової війни. Документи: в 2 т. Т. 2».Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2 : 1944–1945 / под ред. А. Н. Артизова. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с.: ил. с. 491-499
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВС для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами. Можна лише собі уявити, до яких методів вдавалися спецгрупи, коли інформація про такі злочини потрапила в офіційний документ НКВС, з огляду на те, що працівники НКВС як правило не реєстрували у власних документах власні злочини, які б у цілому компрометували НКВС та за котрі їх могли б пізніше притягнути до відповідальності, оскільки для радянських документів була характерна тенденція замовчувати невигідну радянському режиму інформацію.Данилевский И.Н., Кабанов В.В., Медушевская О.М., Румянцева М.Ф. Источниковедение Теория. История. Метод. Источники российской истории. 2004 . — 701 с. — ISBN 5-7281-0090-2.
Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях, аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВС до вбивств мирних громадян. Олег Росов (Олег Россов)З пошуків в інтернеті можна взнати, що Петрашенок (Петрошенок) Дмитрий Евгеньевич для своїх публікацій про спецгрупи НКВД використовує псевдоніми: Олег Россов, Олег Россов, Дмитрий Росов у своїй статті з назвою Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944—1945 годы, опублікованій на численних інтернет-ресурсах та у друкованих виданнях, всупереч фактам стверджує:
В іншій публікації з назвою «Бандеровский маскарад, или фальшивые „экспонаты“ выставки»Дмитрий РОСОВ. Бандеровский маскарад, и Фальшивые «экспонаты» выставки Олег Росов (Олег Россов), попри факти з архівних документів, навмисно дезінформує читача, буцімто бойовики спецгруп не одягали червоноармійської форми та не отримували державних нагород:
У тій же статті повторюється також дезінформація, наче спецгрупи не скоювали вбивств мирного населення:
Що стосується використання червоноармійської форми бойовиками спецгруп, то про це йдеться у вирізаному фрагменті майора Соколова (Див. вище), а нагородження їх державними нагородами — у документах, які Олег Росов (Олег Россов) уже раніше використав у попередній публікації, що він навіть підкреслює у самому тексті:
Також не відповідає дійсності звинувачення Олега Росова українських істориків та публіцистів у замовчуванні участі колишніх підпільників ОУН і УПА у спецгрупах НКВС та боротьбу спецгруп НКВС з націоналістичним підпіллям. Зокрема, Ігор Лосєв та Іван Білас, яких саме звинувачує Олег Росов (Олег Россов), у своїх публікаціях висвітлюють участь колишніх підпільників ОУН і УПА у спецгрупах НКВС та боротьбу спецгруп НКВС з націоналістичним підпіллям.Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2. Київ, 1994Білас І. Г. Під видом бандитів УПА. Трускавець, 1992
Незначна кількість документів НКВС в архівах, які вказують на факти злочинної діяльності спецгруп, обумовлена тенденцією радянської спецслужби не реєструвати в документах власні злочини, а пізніше — знищувати компрометуючі документи з власною злочинною діяльністю (коли такі були зареєстровані в документах), подібно як пізніше наступник НКВС — КГБ знищив задокументовані докази катинського розстрілу. На кінець 1945 року з повстанцями боролося 150 спецгруп загальною чисельністю 1800 бойовиків, але тепер в архівах можна знайти не більш ніж кілька десятків документів, що окреслюють тільки деякі їхні операції проти націоналістичного підпілля. Оскільки більшість матеріалів стосовно діяльності спецгруп знищено у 1990 році, в документах архіву СБУ зберігаються лише окремі відомості щодо злочинів, вчинених лжебоївками проти мирного населення.СБУ оприлюднила факти компрометації бійців ОУН-УПА чекістами
Щоб зрозуміти, наскільки правдиво радянські архівні джерела відображають реальну картину кількості вбивств мирного населення спецгрупами НКВС, треба брати до уваги особливості радянських історичних джерел, для яких загалом було характерним відображення та замовчування фактів у вигідному для радянського режиму напрямі. Компрометуючі випадки злочинної діяльності підрозділів НКВС — лжебоївок УПА могли радше «випадково» потрапити в документи НКВС: працівники НКВС зазвичай не допускали самокомпрометації радянської спецслужби, оскільки загалом радянські владні органи часто не фіксували у власних документах невигідну для радянської влади інформацію. Наприклад, як відомо з історичної літератури, свідчень та документів в НКВС масово використовувалися катування до арештованихШифротелеграмма И.В. Сталина секретарям обкомов, крайкомов и руководству НКВД—УНКВД о применении мер физического воздействия в отношении "врагов народа" 10.01.1939 О практике ведения следствия в органах МГБ ЛУБЯНКА: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917–1991. Справочник / Под. ред. А. Н. Яковлева; Авт.-сост.: А. И. Кокурин, Н. В. Петров. Международный фонд Демократия. – М.: МФД, 2003. – 768 с. – (Россия. XX век. Документы) с. 643-647Приказ Министра Внутренних Дел СССР Л.П. Берии "О запрещении применения к арестованным каких-либо мер принуждения и физического воздействия". 4 апреля 1953 г. , однак не знайдено внутрішніх документів НКВС, створених самими працівниками НКВС, які б описували випадки тортур до арештованих з боку цих же працівників НКВС. Відтак загалом відсутність у тих чи інших архівних документах зареєстрованих фактів злочинів спецгруп ще не може слугувати гарантом і однозначним доказом відсутності злочинних проявів конкретних боївок «перевдягнених енкаведистів».
Після значного спаду активності ОУН і УПА наприкінці сорокових років протизаконна діяльність спецгруп НКВС більше заважала боротьбі радянської влади з неполітичним, кримінальним бандитизмом, ніж приносила користі в боротьбі з ОУН і УПА, що своєю чергою спонукало реагування прокуратури на кримінальну діяльність лжезагонів УПА. Факти злочинів спеціальних груп НКВС відображено в доповідній записці прокурора Кошарського від 15 лютого 1949 р. Реагування прокуратури на кримінальну активність лжебоївок УПА ще пояснюється міжвідомчим конфліктом між різними спецслужбами УРСР. З архівних документів також відомі випадки бойових сутичок і роззброєння спецгруп іншими підрозділами НКВС через брак відповідної інформації щодо операцій лжебоївок у певній місцевості та взаємної координації дій у боротьбі з націоналістичним підпіллям.Донесення заступника командира 17-ї стрілецької бригади ВВ НКВД Українського округу від 16 липня 1944 р. Електронний архів Українського визвольного руху У радянському документі про такий випадок зазначені також факти пограбування мирного населення спецгрупами НКВС.
Протизаконна діяльність спецгруп НКВС від 1944 р. набрала таких обертів, що змусило прокуратуру відреагувати на їхні злочини в 1949 році.
У доповідній записці прокурор Кошарський прямо вказував на шкідливу діяльність спецгруп мирним заходам радянської влади. З його слів, діяльність лжебоївок УПА ускладнювала боротьбу з бандитизмом, підривала авторитет радянської законності та наносила шкоду соціалістичному будівництву в Західних областях України; спецгрупи носять яскраво бандитський характер. У цьому ж документі, крім численних випадків жорстокого побиття та каліцтв мирних жителів перевдягненими лжеповстанцями, також значиться факт вбивства спецгрупою мирних громадян та наглядна тенденція покривання злочинних дій «переодітих енкаведистів» з боку вищого керівництва НКВС: