Одо де Пороет (*Eudon II de Porhoët, д/н — бл. 1180) — герцог-консорт Бретані у 1148—1156 роках.
Життєпис
Герцог-консорт Походив з роду Роганів. Син Жоффруа, віконта Пороет, та Гадвізи. Про народження нічого невідомо. У 1130 році після постригу батька у ченці Одо стає новим віконтом Пороет як Одо II. 1142 року стає графом Пороетом. У 1146 році одружується з донькою бретонського герцога Конана III. 1148 року останній оголосив пасорбка Одо — Конана — своїм спадкоємцем в обхід сина Гоеля. Того ж року Конан III помер, а Гоель захопив владу в Бретані.
Деякий час Одо з дружиною Бертою перебував в Англії, де їх було визнано правителями Бретані. 1149 року вони повернулися до герцогства, почавши боротьбу з Гоелєм III. Вона тривала до 1153 року. Лише 1154 року подружжя Одо і Берти зуміли повністю захопити владу, передавши Гоелю графство Нантське. За весь час фактично влада перебувала в Одо де Пороета. 1150 заснував монастир Нотр-Дам де Лантенак в Сен-Бріє.
У 1154—1156 роках Одо правив від імені дружини-герцогині. 1154 року відбив спробу Конана IV (сина дружини від першого шлюбу) захопити герцогство. У 1156 році після смерті останньої спробував захопити владу в Бретані, проте наштовхнувся на спротив пасорбка Конана IV. Втім доволі швидко зазнав поразки та відмовився від влади. Невдовзі вимушений був залишити Бретань.
Боротьба з англійцями У 1162 році з початком баронського повстання в Бретані проти Генріха II, короля Англії, що втрутився у справи герцогства, Одо де Пороет повернувся на батьківщину та долучився до повсталих. Війна тривала між баронами, англійцями та Конаном IV. Вона ще більше посилилася після зречення бретонського герцога у 1166 році. Втім у 1167 році Одо зазнав поразки від англійських військ і вимушений був надати як заручницю свою доньку Алікс. Того ж року вдруге оженився — на доньці віконта Леону.
1168 році спалахнув новий конфлікт між Одо де Пороетом та Генріхом II. Король Англії вважав, що Одо все ще залишається занадто могутнім та небезпечним. В результаті ворожої військової кампанії Одо де Пороет зазнав поразки та втратив значні володіння. 1171 року після смерті колишнього герцога Конана, Одо знову повстав проти влади англійців, але зазнав чергової поразки й вимушений був тікати з Бретані.
У 1173 році з початком повстання в Бретані на чолі із Раулем II де Фужером, Одо повертається до герцогства та приєднується до повсталих. Водночас в Аквітанії починається повстання на чолі із англійським співкоролем Генріхом Молодим. Боротьба тривала до 1175 року, за умова миру Одо зумів зберегти частину володінь (окрім графства Пент'євр) та залишитися в Бретані. Помер ймовірно близько 1180 року.
Родина 1. Дружина — Берта, донька Конана III Гладкого, герцога Бретані
Діти: Жоффруа (д/н—1155) Аделаїда (д/н—1220), аббатиса в Фонтевро Алікс, коханка Генріха II, короля Англії
2. Дружина — Жанна (або Елеонора), донька Ерве II, віконта Леону
Діти: Одо (бл.1167—1235), граф Пороет Генріх (д/н—після 1184) Елеонора (д/н—1243), дружина Конан де Ла Рош-Дер'єн Аліса, дружина Рауля IV, сеньйора Росні
Джерела Cawley, Charles (12 June 2011), Brittany, Dukes & Nobility: Eudes (II) de Porhoët, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy Frédéric Morvan Les Chevaliers bretons. Entre Plantagenets et Capétiens du milieu du XIIe au milieu du XIIIe siècle COOP Breizh 2014, (ISBN 9782843466700). William John Corbett, «L'evoluzione del ducato di Normandia e la conquista normanna dell'Inghilterra», cap. I, vol. VI (Declino dell'impero e del papato e sviluppo degli stati nazionali) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 5–55.