Шуру́п — С. 566., діал. шруба — С. 530.Практичний словник виробничої термінології / І. М. Шелудько; Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. — Відтворення вид. 1931 р. — К., 2008. — 122 c. — (Із словник. спадщини; Вип. 4). — укр. — рус. — кріпильна деталь у вигляді стрижня з гвинтовою нарізкою і заборним конусом. Використовується для кріплення деталей та конструкцій. Етимологія: слово шуруп (первісно «шруб») походить від сер.-в.-нім. schrūbe, яке сходить до нар.-лат. scrōba.
Шурупи можна поділити на три групи. для деревини та інших м'яких матеріалів (саморізи); для металу і твердих матеріалів; універсальні.
Кожна з цих груп має декілька підгруп.
Має три головні частини: нарізна частина; голівка; тіло шурупа без нарізки (в окремих типах шурупів відсутня).
Див. також Гвинт
Примітки