Маґно́лія або магно́лія (Magnolia) — великий рід рослин родини маґнолієвих, названий іменем французького ботаніка П'єра Маньоля (). Рід містить понад 300 видів і поширений у Північній і Південній Америках, сході й південному сході Азії й на південь до о. Нова Гвінея .
Ботанічна характеристика
Рід включає як вічнозелені, так і листопадні дерева, деякі до 30 м заввишки. Листки черешкові чергові, шкірясті, еліптичні або обернено яйцеподібні, цілокраї, зверху голі, блискучі, зісподу — запушені. Пагони з великими слідами від листків та вузькими кільцеподібними слідами від прилистків. Кора попелясто-сіра або коричнева, гладка, луската або борозниста. Квітки двостатеві, великі (до 20 см у діаметрі), запашні, одиничні, верхівкові; пелюсткоподібні листочки оцвітини різних кольорів — від кремово-білих і зеленкуватих до темно-бузкових, розміщені колами. Цвіте з травня до вересня. Плід — шишкоподібна багатолистянка з великим насінням, часто червоного кольору.
Листя маґнолій містять алкалоїди, кумарини, флавоноїди, вітаміни (аскорбінова кислота, рутин, токоферол), мікро- та макроелементи, ефірні олії, до складу яких входять спирти, феноли, сесквітрерпени та інші сполуки. Препарати маґнолії великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов'язані з наявністю алкалоїдів та ефірних олій у рослині. Зниження артеріального тиску при їх вживанні супроводжується сповільненням ритму серцевих скорочень, покращенням самопочуття хворих.
Галенові препарати маґнолії ефективні при лікуванні гіпертонічної хвороби на початковій стадії захворювання. У народній медицині настій листя маґнолії застосовують для миття голови при випаданні волосся (для зміцнення та росту).
Класифікація
Історія
Рання історія
Назва Magnolia вперше з'явилася в 1703 році в праці GeneraPlumier, C. (1703) Nova plantarum Americanarum genera. Paris. [Нові роди американських рослин]., написаній французьким ботаніком Шарлем Плюм'є, для квітучого дерева з острова Мартініка (talauma). Воно було названо на честь французького ботаніка П'єра Маньоля. Англійський ботанік Вільям Шерард, який вивчав ботаніку в Парижі під керівництвом Жозефа Піттона де Турнефора, учня Магноля, ймовірно, був першим після Плюм'є, хто прийняв назву роду Magnolia. Він, принаймні, відповідав за таксономічну частину книг Hortus ElthamensisDillenius, J.J. (1732), Hortus Elthamensis, seu plantarum rariorum quas in horto suo Elthami in Cantio coluit vir ornamentissimus et praestantissimus Jacobus Sherard. London [Сад Елтема, або про рідкісні рослини, які всеславний і високодостойний Яків Шерард вирощує у своєму саду в Елтемі в Кенті]. Йоганна Якоба Ділленіуса та Natural History of Carolina, Florida and the Bahama IslandsCatesby, M. (1730), The Natural History of Carolina, Florida and the Bahama Islands, containing the figures of birds, beasts, fishes, serpents, insects and plants, Vol. 1. London. Марка Кейтсбі. Це були перші праці після Genera Плюм'є, в яких використовувалася назва Magnolia, цього разу для деяких видів квітучих дерев з помірної Північної Америки. Вид, який Плюм'є спочатку назвав Magnolia, пізніше був описаний як Annona dodecapetala Жаном-Батистом ЛамаркомLamarck, J.B.P.A. de (1786), Encyclopédie Méthodique Botanique, tome second: 127. Paris. і з тих пір отримав назви Magnolia plumieri та Talauma plumieri (серед ряду інших назв), але зараз відомий як Magnolia dodecapetala.Згідно з правилом пріоритету, перша назва, яка була дійсно опублікована в Species Plantarum Ліннея (1 травня 1753 р.) або будь-якій іншій праці будь-якого іншого ботаніка після цього, має перевагу над пізнішими назвами. Назва Плюм'є не була біномом і, крім того, була опублікована до Species Plantarum, тому вона не має статусу. Першим біномом, опублікованим після 1753 року, був Annona dodecapetala Ламарка (1786). Magnolia plumieri (1788) була опублікована пізніше Шварцом і розглядається як пізніший синонім, як і Magnolia fatiscens (1817; Річард), Talauma caerulea (Жауме Сент-Ілер 1805) та Magnolia linguifolia (1822).
Карл Лінней, який був знайомий з Genera Плюм'є, прийняв назву роду Magnolia в 1735 році в першому виданні своєї Systema Naturae, без опису, але з посиланням на працю Плюм'є. У 1753 році він використав Magnolia Плюм'є в першому виданні Species Plantarum. Він описав монотипний рід, єдиним видом якого був Magnolia virginiana. Оскільки Лінней ніколи не бачив зразка гербарію (якщо він взагалі існував) Magnolia Плюм'є і мав лише його опис і досить погану картину, він, мабуть, прийняв його за ту саму рослину, яка була описана Марком Кейтсбі у його Natural History of Carolina 1730 року. Він помістив її в синонімію Magnolia virginiana var. fœtida, таксон, відомий зараз як Magnolia grandiflora. Під назвою Magnolia virginiana Лінней описав п'ять різновидів (glauca, fœtida, grisea, tripetala та acuminata). У десятому виданні Systema Naturae (1759) він об'єднав grisea з glauca і підвищив чотири інші різновиди до статусу видів.Magnolia glauca має той самий типовий зразок, що й Magnolia virginiana, і оскільки остання є першою дійсною назвою, вид зараз називається Magnolia virginiana (солодка маґнолія). Var. fœtida було перейменовано на Magnolia grandiflora, що є законним, оскільки епітет fœtida має пріоритет лише в ранзі різновиду. Magnolia grandiflora — маґнолія великоцвіта. Magnolia tripetala (парасолькова маґнолія) та Magnolia acuminata — маґнолія загостренолиста — все ще визнаються як види.
Наприкінці 18-го століття ботаніки та мисливці за рослинами, які досліджували Азію, почали називати та описувати види Magnolia з Китаю та Японії. Першими азійськими видами, описаними західними ботаніками, були Magnolia denudata, Magnolia liliiflora,Під цими назвами види були описані Десруссо в Encyclopédie Méthodique Botanique Жана-Батиста Ламарка, том третій (1792): 675. На початку 20-го століття описи, які, здавалося, представляли ті ж самі види, були знайдені в праці французького натураліста П. Ж. Бухоза Plantes nouvellement découvertes (1779), під назвами Lassonia heptapeta та Lassonia quinquepeta. У 1934 році англійський ботанік Дж. Е. Денді стверджував, що ці назви мають пріоритет над назвами, під якими обидва види були відомі понад століття, і тому відтоді Magnolia denudata мала називатися Magnolia heptapeta, а Magnolia liliiflora слід було змінити на Magnolia quinquepeta. Після тривалих дебатів таксономісти вирішили, що назви Бухоза були засновані на химерах (зображеннях, складених з елементів різних видів), і оскільки Бухоз не цитував і не зберігав зразки гербарію, його назви були визнані неприйнятними. Magnolia coco та Magnolia figo.Ці види були опубліковані як Liriodendron coco та Liriodendron figo Ж. де Лурейро в Flora Cochinchinensis (1790) і пізніше (1817) перенесені до Magnolia А. П. Декандолем. Magnolia figo незабаром після цього було перенесено до роду Michelia. Незабаром після цього, у 1794 році, Карл Петер Тунберг зібрав та описав Magnolia obovata з Японії, і приблизно в той же час також був вперше зібраний вид Magnolia kobus.Magnolia kobus отримала свою назву лише в 1814 році, коли вона була дійсно опублікована А. П. Декандолем. Було багато плутанини щодо попередніх спроб дійсно опублікувати цей вид, особливо тому, що описи та типові зразки не збігалися.
Палеонтологічні знахідки Викопні рештки датуються пізньою крейдою. Пост-KT викопні Magnolia (після крейдово-палеогенового вимирання) відомі з палеогену, наприклад, вид Magnolia nanningensis, названий за муміфікованою деревиною з олігоцену Гуансі, Китай, який має близьку спорідненість з представниками сучасної секції Michelia.
Таксономічне положення Рід маґнолія входить до підродини маґнолієві (Magnolioideae L.) родини маґнолієвих (Magnoliaceae L.) порядку .
Види
Підрід Magnolia
Секція Magnolia Magnolia grandiflora L. — Маґнолія великоцвіта Magnolia guatemalensis — Магнолія гватемальська Magnolia guerrerensis — Магнолія Герреро Magnolia iltisiana — Магнолія Ілтіса Magnolia krusei — Магнолія Круза Magnolia pacifica — Магнолія тихоокеанська Magnolia panamensis — Магнолія панамська Magnolia poqomchi Magnolia sharpii — Магнолія Шарпа Magnolia vazquezii — Магнолія Васкеса Magnolia virginiana — Магнолія віргінська Magnolia yoroconte — Магнолія Йороконте
Секція Gwillimia
Підсекція Gwillimia Magnolia albosericea Magnolia championii Magnolia coco
Підсекція Blumiana Magnolia gigantifolia Magnolia hodgsonii
Секція Talauma
Підсекція Talauma Magnolia allenii Magnolia boliviana - Магнолія болівійська Magnolia amazonica Magnolia dixonii Magnolia mexicana Magnolia sellowiana
Підсекція Dugandiodendron Magnolia argyrothricha Magnolia calimaensis Magnolia magnifolia Magnolia yarumalense
Підсекція Cubenses Magnolia cacuminoides Magnolia cristalensis Magnolia cubensis
Секція Manglietia Magnolia aromatica Magnolia blaoensis Magnolia conifera Magnolia tibetica Magnolia utilis Magnolia yuyuanensis
Секція Kmeria Magnolia duperreana Magnolia kwangsiensis Magnolia thailandica
Секція Rhytidospermum
Підсекція Rhytidospermum Magnolia obovata Thunb. (синонім Magnolia hypoleuca) — Маґнолія великолиста Magnolia officinalis — Магнолія лікарська Magnolia officinalis var. biloba - Магнолія дволопатева Magnolia rostrata Magnolia tripetala
Підсекція Oyama Magnolia globosa Magnolia sieboldii
Секція Auriculata Magnolia fraseri
Секція Macrophylla Magnolia macrophylla
Підрід Yulania
Секція Yulania
Підсекція Yulania Magnolia amoena Magnolia biondii Magnolia campbellii Magnolia cylindrica Magnolia dawsoniana Magnolia denudata Desr. — Магнолія оголена Magnolia kobus DC. — Магнолія японська, або маґнолія Кобус Magnolia liliiflora Desr. — Магнолія лілієцвіта Magnolia salicifolia — Магнолія верболиста Magnolia sargentiana Magnolia sprengeri Magnolia stellata Magnolia zenii Magnolia × kewensis — нотовид: M. kobus × M. salicifoliaМагнолия кевенская (Magnolia kewensis) Magnolia × loebneri — нотовид: M. kobus × M. stellata Magnolia × proctoriana — нотовид: M. stellata × M. salicifoliaMagnolia × proctoriana на www.rhs.org.uk Magnolia × soulangeana — Магнолія Суланжа. Нотовид: M. denudata × M. liliiflora Magnolia × veitchii — нотовид: M. campbellii × M. denudata
Підсекція Tulipastrum Magnolia acuminata — Маґнолія загостренолиста, або маґнолія гостролиста
Секція Michelia
Підсекція Michelia M. x alba Magnolia angustioblonga Magnolia microcarpa Magnolia xanthantha
Subsecció Elmerrillia Magnolia platyphylla Magnolia pubescens Magnolia tsiampacca
Підсекція Maingola Magnolia annamensis Magnolia carsonii Magnolia pealiana
Підсекція Aromadendron Magnolia ashtonii Magnolia elegans
Підрід Gynopodium
Секція Gynopodium Magnolia kachirachirai Magnolia yunnanensis
Секція Manglietiastrum Magnolia pleiocarpa Magnolia praecalva Magnolia sinica
Використання
Садівництво Загалом, рід Magnolia привернув садівницький інтерес. Деякі, такі як кущ M. stellata (зірчаста магнолія) та дерево M. × soulangeana (магнолія Суланжа), цвітуть досить рано навесні, до розпускання листя. Інші цвітуть пізньою весною або на початку літа, включаючи M. virginiana (солодка магнолія) та M. grandiflora (південна магнолія). Форма цих квітів сприяє поширеній назві "тюльпанове дерево", яку іноді застосовують до деяких видів Magnolia.
Гібридизація була надзвичайно успішною в поєднанні найкращих аспектів різних видів для отримання рослин, які цвітуть у більш ранньому віці, ніж батьківські види, а також мають більш вражаючі квіти. Одна з найпопулярніших садових магнолій, M. × soulangeana, є гібридом M. liliiflora та M. denudata. У східній частині Сполучених Штатів часто культивуються п'ять місцевих видів : M. acuminata (як тіньове дерево), M. grandiflora, M. virginiana, M. tripetala та M. macrophylla. Останні два види слід висаджувати там, де сильні вітри не є частою проблемою через великий розмір їх листя.
Кулінарне використання