Цоссен ( ; , ) — місто в Німеччині, розташоване в землі Бранденбург. Входить до складу району Тельтов-Флемінг.
Площа — 179,57 км2. Населення становить ос. (станом на ).
Географія Після муніципальної реформи 2003 Цоссен складається з таких районів та муніципалітетів: Глінік () Горстфельде () Шюнов () Вербен () Каллінхен () Нехст-Нойєндорф () Нунсдорф () Шьонайхе () Вюнсдорф () Функенмюле () Лінденбрюк () Нойгоф () Вальдштадт () Цеш-ам-Зее () Цоссен () Дабендорф ()
Демографія
Цоссен: Динаміка населення в сучасних кордонах (2019)Джерела даних вказані на Wikimedia Commons.Population Projection Brandenburg at Wikimedia Commons Рік Населення1875 7 3351890 8 5491910 10 6111925 13 0121933 14 2311939 18 1731946 17 0001950 16 5071964 13 8341971 13 368 Рік Населення1981 12 8791985 12 7951989 12 5021990 12 2821991 12 2411992 12 1931993 12 1081994 12 4411995 13 0871996 13 612 Рік Населення1997 14 2891998 15 1081999 15 7502000 16 3102001 16 4142002 16 7722003 16 9582004 17 0632005 17 1832006 17 321 Рік Населення2007 17 4412008 17 4772009 17 5902010 17 6062011 17 3922012 17 4652013 17 6002014 17 6572015 17 9052016 18 115 Рік Населення2017 18 9152018 19 4032019 19 9122020 20 182
Історія Цоссен, як і багато інших місць у Бранденбурзі, спочатку був слов'янським поселенням. Його назва (верхньолуж.: Sosny) може походити від «Sosna», що означає сосна, дерево, досить поширене в регіоні.
У 1875 відкрилася на залізничній лінії Берлін-Дрезден та Прусська військова залізниця до артилерійського полігону в Куммерсдорф-Гут, що знаходиться на території сучасного Ам-Меллензее. Між 1901 і 1904 Цоссен почав використовувати різні високошвидкісні транспортні засоби, такі як електровози та трамваї, для перевезень до Берлін- та назад. Ці транспортні засоби працювали на змінному струмі напругою 15 кВ та використовували змінну частоту. Енергія передавалася трьома повітряними лініями, розташованими одна над одною.
Гарнізон Імперської німецької армії
У 1910 в районі Вальдштадт громади Вюнсдорф було створено артилерійський полігон і гарнізон Імперської німецької армії, місце, яке використовується й донині. Під час Першої світової війни тут розміщувалося кілька таборів для військовополонених, зокрема «Табір Півмісяця» (), призначений для мусульманських солдатів, які воювали за Потрійну Антанту. Примітно, що тут було зведено першу мечеть у Німеччині. Дерев’яна конструкція мечеті, фінансована прусською армією, мала 25-метровий мінарет, який був побудований лише за п’ять тижнів у липні 1915. Табір діяв з 1915 по 1917, слугуючи вітриною . Він був створений не лише для демонстрації нібито гуманного ставлення до в'язнів, а й для того, щоб переконати їх приєднатися до справи Центральних держав. Названа на честь споруди сусідня вулиця Мечеті () зберегла свою назву донині.
Комплекс німецького Рейхсверу
Військовий комплекс у Вюнсдорфі продовжував використовуватися після закінчення Першої світової війни у 1918. 1 жовтня 1924 в Імператорській гімнастики (Kaiserliche Turnanstalt) було започатковано перші військово-спортивні курси німецьких збройних сил (Reichswehr) у рамках новоствореного народного спортивного руху (Volkssportbewegung), який діяв по всій країні до 1933. У 1934 його було перетворено на Армійську спортивну школу Вюнсдорф, що сприяло розвитку змагальних видів спорту в німецькому Рейхсвері. До Літніх Олімпійських ігор 1936 в Берліні німецьких спортсменів готували тут, тоді як спортсмени з інших країн розміщувалися в . Першим директором спортивної школи Рейхсверу з 1919 по 1924 був , німецький армійський офіцер, інструктор, спортивний письменник та прихильник раннього руху (натуризму) в Німеччині. Пізніше були побудовані додаткові казарми, лікарня та кінні стайні.
Підземні військові бункери З 1939 по 1945, під час Другої світової війни, Вюнсдорф служив найбільшим і найсучаснішим штабом німецької армії, де розміщувався бункер радіоелектронної розвідки Zeppelin (SIGINT), а також підземні штаб-квартири німецького Вермахту (OKW) та Верховного командування сухопутних військ (OKH).
Радянська окупація та військова база Після Другої світової війни на цьому місці розташовувалася радянська військова база у Східній Німеччині, відома як «Будинок офіцерів» або «Місто Леніна», найбільша за межами Росії, де могло перебувати до 75 000 радянських чоловіків, жінок та дітей, звідки щоденно курсували поїзди до Москви"The Forbidden City: inside the abandoned Soviet camp of Wünsdorf", The Guardian, Ciarán Fahey, 11 January 2017. Радянські війська залишалися там до їх виведення після возз'єднання Німеччини у серпні 1994. Відтоді ця територія знову стала використовуватися цивільними особами як та бункерне місто Вюнсдорф-Вальдштадт, засноване у 1998. Хоча значна його частина занедбана, сліди радянської окупації залишаються видимими. До кінця 2019 приблизно 1700 квартир було переобладнано зі старих бараків, і ще 700 планується на наступні роки.
У новинах 2017 зазначається, що на піку своєї діяльності на військовій базі проживало приблизно 75 000 радянських громадян, які мали доступ до магазинів, шкіл та центрів дозвілля. Після того, як базу було залишено, влада виявила «98 300 набоїв, 47 000 одиниць снарядів, 29,3 тонни боєприпасів та сміття, включаючи хімікати... будинки були повні побутової техніки»The Forbidden City: inside the abandoned Soviet camp of Wünsdorf.
Хоча нових застосувань для об'єктів та бункерів у незмінених зонах військової бази не знайдено, вони дещо збережені, і тут проводяться різноманітні екскурсії, виставки та заходи. Деякі частини залишаються недоступними"This abandoned 'Forbidden City' was once the largest Soviet military base in East Germany". CNN Travel"Contact & Getting There". buecherstadt.com.
Галерея
Примітки
Посилання
Офіційний сайт