Ч, ч («че») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний африкат [t͡ʃ], глухий ясенно-твердопіднебінний африкат [t͡ɕ] або глухий ретрофлексний африкат [ʈ͡ʂ]. Наявна в усіх кириличних абетках.
Історія Ч належить до нових літер кирилиці. Ймовірно зразком для створення цієї літери стала грецька літера Υ (іпсилон). Також можливо, що ч походить від гебрейської літери צ / ץ (цаді).
Франциск Скорина для літери ч використовував грецьку літеру Ϙ ϙ, Ϟ ϟ «коппа» у варіанті написання Ҁ, ҁ.
старословянська — «чрьвь» . 27-а літера абетки. церковнослов'янська — «чѣрвь» . 26-а літера абетки.
Числове значення ч в кирилиці — 90 (з XIV століття), в глаголиці — 1000.
В абетці української мови У сучасній українській мові — 28-а літера абетки, позначає глухий заясенний африкат (глухий передньоязиковий шумний). Може бути твердим (час, сич) і м'яким (чіп, ніччю).
Звуки [t͡ʃ] (ч) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) африкат [ʈ͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат [ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
Мови
МоваМФА№ в абетцібілоруська /ʈ͡ʂ/ 26болгарська /t͡ʃ/ 24казахська /t͡ɕ/. Переважно у словах іноземного походження, зокрема, російського (Campbell & King (2012:854)). 24киргизька /t͡ʃ/ 28кримськотатарська /t͡ʃ/ 25У латинській кримськотатарській абетці позначається як ç.македонська /t͡ʃ/ 29монгольська /t͡ʃ/ 27російська /t͡ɕ/ 25сербська /t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/ 28таджицька /t͡ʃ/ 29українська /ʈ͡ʂ/, 28чорногорська /t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/ 30
Російська В сучасній російській мові ч ([ч'е]/[t͡ɕe]) — 25-а літера абетки. Вона позначає глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/, м'який шиплячий приголосний. У діалектах та індивідуальній вимові також зустрічаються тверді [t͡ʃ] і [ʈ͡ʂ].
Асиміляція Сполучення жч, здч, зч, сч, шч, стч вимовляються як довгий звук /ɕː/ [ш̅’] (подібно «щ»). Наприклад: счастье [ˈɕːæsʲtʲjə], извозчик, мужчина. Сполучення чн інколи вимовляється як шн ([шн] / [ʂn]) Наприклад: конечно, нарочно. Сполучення чт інколи вимовляється як шт ([шт] / [ʂt]) Наприклад: чтобы, ничто. Сполучення тч і подвоєне чч вимовляється як ттч ([ттч] / [tːɕ]) Наприклад: отчество, ничто.
Українська У давньоруській мові ч позначав м'який шиплячий приголосний, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/. Через цю особливість в тогочасній орфографії спеціальне вказування його палатальної вимови не було обов'язковим. Тому поряд з ѥ, ѧ, ю після ч писали також є, а, у. Наприклад, чѧдо—чадо [t͡ɕadɔ], чюдити—чудити [t͡ɕudɪtɪ]. У пізньому середньовіччі й новому часі в староукраїнській мові відбулася часткова депалаталізація шиплячих, внаслідок чого ч перетворився на /t͡ʃ/.
В сучасній українській мові ч ([че]/[t͡ʃe])— 28-а літера абетки. Вона позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, твердий шиплячий приголосний. В індивідуальній вимові та діалектах також зустрічається м'який шиплячий /t͡ɕ/ (галицько-буковинська група говорів, степовий говір, слобожанський говір). Має акустичною парою дзвінкий дж [d͡ʒ].
Асиміляція Сполучення дч ([д] + [ч] / [d] + [t͡ʃ]) вимовляється як джч ([д͡жч] / [d͡ʒt͡ʃ]) Наприклад: відчинити [vʲid͡ʒt͡ʃɪnˈɪ̞tɪ]. Сполучення зч ([з] + [ч] / [z] + [t͡ʃ]) вимовляється як жч ([жч] / [ʒt͡ʃ]) у середині слова, а на початку слова — як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ]). Наприклад: безчесний [beʒt͡ʃtˈesnɪj], зчистити [ʃt͡ʃˈɪstɪ̞tɪ]. Сполучення стч ([с] + [т] + [ч] / [s] + [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ]). Наприклад: невістчин [nevʲˈiʃt͡ʃɪ̞n]. Сполучення тч ([т] + [ч] / [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як довге ч ([ч:] / [t͡ʃː]). Наприклад: вітчизна [vit͡ʃːɪzna], квітчати [kvit͡ʃːˈatɪ]. Сполучення чн ([ч] + [н] / [t͡ʃ] + [n]) вимовляється як шн ([шн] / [ʃn]) у деяких народно-побутових словах. Наприклад: сонячний [sˈonʲaʃnɪj], молочний [mɔlˈoʃnnɪj]. Сполучення чс ([ч] + [с'] / [t͡ʃ] + [sʲ]) вимовляється як м'яке цс ([ц'с'] / [t͡sʲsʲ]). Наприклад: не морочся [ne morˈot͡sʲsʲa]. Сполучення чц ([ч] + [ц'] / [t͡ʃ] + [t͡sʲ]) вимовляється як довге м'яке ц ([ц':] / [t͡sʲː]). Наприклад: дочка [dɔt͡ʃkˈa] — дочці [dɔt͡sʲːˈi], хусточка [хˈustɔt͡ʃkˈa] —ху́сточці [хˈustɔt͡sʲːˈi].
Палаталізація ч напівпом'якшується ([t͡ʃʲ]) в позиції перед і, під час подвоєння, перед я, ю в словах іноземного походження і деяких питомо українських словах Наприклад: очі [ˈot͡ʃʲ], обличчя [oblˈɪt͡ʃʲːa], ніччю [nˈit͡ʃʲːu], Чілібі [t͡ʃʲilibˈi], Чюрльоніс [t͡ʃʲurlʲːˈonis].
Чергування ч чергується з к ([k], глухий м'якопіднебінний проривний). Наприклад: рік — річний — річниця; рука — ручний.
Латинка Відповідники в латинській абетці. č — латинська с з гачеком; чеська, а також вепська, карельська, латиська, литовська, північносаамська мова, словацька, словенська, хорватська мови. Знак для офіційної транскрипції ч в білоруській, македонській, паннонсько-русинській, сербській, черногорській мовах. ç — латинська с з седиллю; тюркські мови (турецька, кримськотатарська), албанська мова. ch [t͡ʃ] — англійська мова. Знак для офіційної транскрипції ч в болгарській, російській, українській, чувашській мовах. tsch [t͡ʃ] — німецька мова. cz [ʈ͡ʂ], ć [t͡ɕ] — польська мова.
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковийкод 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1063 0427 002047 00000100 00100111 Мала 1095 0447 002107 00000100 01000111 ISO 8859-5 Велика 199 C7 307 11000111 Мала 231 E7 347 11100111 KOI 8 Велика 254 FE 376 11111110 Мала 222 DE 336 11011110 Windows 1251 Велика 215 D7 327 11010111 Мала 247 F7 367 11110111
Примітки
Література Півторак Г. П. Ч //
Джерела