Ма́хнівка (у 1935—2016 — Комсомольське) — колишнє містечко (центр повіту, волості, району), нині село в Україні, адміністративний центр Махнівської сільської громади Хмільницького району Вінницької області. Населення  — 3467 осіб.

До складу Махнівської сільської громади входять села: Безіменне, Вовчинець, Куманівка, Листопадівка, Мала Клітинка, Молодіжне, Молотківці, Немиринці, Перемога, Поличинці, Тернівка, Туча, Хліборобне, Чернички, Юрівка, селище Садове, Мшанець, Марківці, Медведівка.

Географія Махнівка розташована повністю у зоні лісостепу, у Дністровсько-Дніпровській лісостеповій провінції на Придніпровській височині (на висотах 250—300 м над рівнем моря). На південь від села лежить найвища її точка — 323 метри над рівнем моря (за іншими даними, найвища точка — у селі Куманівка).

Населений пункт лежить у межах лісостепових лучно-степових, височинних і терасових ландшафтах. Рослинність злакова. Ґрунти типові опідзолені, середнього типу (45—65 б.). Типові, мало та середньо опідзолені.

Гідрологічна мережа досить густа. Прісною водою село забезпечене. Тип живлення річок — підземний та дощовий.

У селі річка Безіменна впадає у Гнилоп'ять, праву притоку Тетеріва.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська333496,16 %циганська702,02 %російська581,67 %польська20,06 %вірменська20,06 %румунська10,03 %Всього3467100 %

Історія Предок магнатів Тишкевичів отримав ці землі у 1430 від Великого князя Литовського Свидригайла.

У 1483 та 1583 роках поселення руйнували татари.

На початку XVII століття Махнівка належала трьома частками Антонію Потоцькому, а чвертю — князям Радзівілам. Селище розрослося, у ньому спорудили кам'яний замок і монастир бернардинців, на який надав кошти Януш Тишкевич.

Після перемоги запорозьких козаків під Жовтими Водами й Корсунем над польською шляхтою визвольний рух поширився на все Поділля. Визвольна боротьба на Брацлавщині ще більше активізувалась з приходом сюди в червні 1648 року 10 тисячного війська запорізьких козаків на чолі з Максимом Кривоносом. Тоді ж були визволені від польської шляхти міста-фортеці Тульчин, Брацлав і Погребище. Під Махнівкою відбулася перша битва між повстанськими загонами, якими керував сподвижник Кривоноса — полковник Гиря і військом князя Яреми Вишневецького. 25 липня повстанці оволоділи Барською фортецею, яка в руках польської шляхти була своєрідним ключем до східного Поділля.

Після Андрусівського миру 1667 року Махнівка знову відійшла до Речі Посполитої.

Після 1690 року монастир бернардинців був знищений Семеном Палієм

У 1766 році помер тогочасний власник Махнівки Антоній Міхал Потоцький, воєвода белзький, староста гусовський. Пізніше його онук, Антоній Протазій (Прот) Потоцький, староста гусовський, пізніше воєвода Київський, зробив її своєю резиденцією. Махнівку називали Малою Варшавою, вона стала називатися мурованою, розвалини тих мурів було видно ще й на початку XX століття. Прот Потоцький збудував свій палац і заклав парк у англійському стилі. З палацу до кінця XIX століття не зосталося й сліду. У 1791 році король Станіслав Август дав місту привілей renovationisEdward Rulikowski, . У ці роки у містечку існувала уніатська церква святого Юрія (Бердичівської протопопії), священником, в якій 8 грудня 1773 року львівський, галицький і кам'янецький єпископ УГКЦ Лев Шептицький призначив Тита Татаринського.

Приблизно 1800 року було побудовано новий костел РКЦ.

У 1820-х роках відкрито дворянське повітове училище.

У містечку граф Прот Потоцький, за прикладом свого родича, що влаштував у Тульчині маєток, взявся збудувати схожу резиденцію в своїй Махнівці. Спорудив багато кам'яних будівель: латинський костел, різноманітні громадські будівлі, будівлю для свого управління, для різноманітних посадових осіб. Він же добився зволення перейменувати село Махнівка на містечко та переманив з Бердичева багато євреїв та шляхти для переселення. У 1793 засновано друкарню. У 1796 році були влаштовані повітові присутні місця, а Махнівка стала повітовим містечком Київської губернії. Однак швидке зростання та розвиток Бердичева призвело до занепаду Махнівки. Та ще й пожежа 1841 року зруйнувала більшість будівель. Згодом у 1846 році всі повітові присутні місця переведені до Бердичева.

У 1845 році Махнівка була волосним містечком Махнівського повіту Київської губернії, але поступово занепала, позаяк її оминули залізничні шляхи.

У 1846 році всі повітові присутні місця переведені до Бердичева, Бердичів з містечка став повітовим містом, а повіт перейменований на Бердичівський.Указ Прав. Сенату від 16 січня 1846 № 1668Кіевскія губернскія вѣдомости № 6 від 8 лютого 1846 Махнівка стала власницьким містечком.

У 1861 році відкрито парафіяльну школу.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Махнівської волості, мешкало 955 осіб, було 152 дворові господарства, діяли дві православні церкви, католицькі костел і каплиця, синагога, 4 єврейські молитовні будинки, школа, поштова станція, два заїзди, два постоялі будинки, 81 крамниця, водяний млин і вітряк, екіпажний завод. Щовівторків збиралися ярмарки.

, існував римо-католицький костел Св. Яна Непомуцена.

З 1923 року село перебувало у складі Бердичівського району. 27 березня 1925 року адміністративний центр Бердичівського району перенесений з Бердичева до Махнівки, а район перейменований на МахнівськийПостанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля».

У 1935 році назву містечка змінено на Комсомольське з відповідним перейменування району.

14 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували село і до 9 вересня стратили всіх євреїв. Районний центр, як і ввесь Комсомольський район, входив до складу Хмільницької округи.

У 1962 році, в ході адміністративно-територіальної реформи, Комсомольський район було ліквідувано.

З 2015 року Махнівську сільську раду очолює П. В. Кузьмінський.

12 травня 2016 року відбулась історична подія — селу відновлена його історична шестисорічну назву Махнівка Постановою Верховної Ради України № 4468.

Махнівська сільська громада — єдина в районі, яка підтримує тристоронню угоду про співпрацю з містечками країн Європейського Союзу — Польщі та Німеччини. Розпочав цю співпрацю Бортняк Микола Григорович, який свого часу працював сільським головою, налагодивши взаємні тісні дружні стосунки з містом-побратимом Старе Място (Польща). У 2006 році була підписана угода про дружбу з містом Міттенвальде (Німеччина).

23 грудня 2018 року свій вибір на користь Православної Церкви України зробила громада храму УПЦ МП Різдва Пресвятої Богородиці.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», затверджено склад Махнівської сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмільницького району.

Господарство На базі колишнього колгоспу «Росія» у 2001 році утворено СТОВ «Мрія». З 1990 року господарством керує А. Е. Дроздович.

На землях Махнівської сільської ради функціонують 7 фермерських господарств: СФГ «Ніка-Д» — А. І. Дроздович, СФГ «Мрія» — П. П. Шостак, СФГ «Золотий колос» — О. М. Тарадай, СФГ «Золота нива» — М. Д. Волинець, СФГ — С. Е. Барановська, СФГ «Марківці» — І. М. Ботіна, СФГ «Олійник» — О. В. Олійник.

Відкрите акціонерне товариство Комсомольське СП «Агромаш» під новою назвою було зареєстровано з вересня 1995 р. Його було реорганізовано із колишнього відділення «Сільгосптехніки». Підприємство ремонтує сільськогосподарську техніку, виробляє нову продукцію: бруківку, кабелі, запчастини до комбайнів техвузлів для них.

Швейна фабрика ЗАТ «Калина» реорганізована із швейного цеху «Подолянка», підпорядкованого Калинівській швейній фабриці. Спеціалізується на пошитті чоловічих сорочок та жіночих блуз.

В селі діє ТОВ «Абрефлекс Україна» (керівник М. М. Ховрах), яке виготовляє безперервну шліфувальну стрічку для обробки деревини.

В селі зареєстровано 51 підприємець малого та середнього бізнесу. Надають послуги населенню 2 перукарні, 2 майстерні побутового обслуговування, 5 кафе-барів, 15 магазинів

Соціальна сфера З січня 2008 по лютий 2020 року Махновського середню школу І—ІІІ ст. очолював О. В. Науменко. В школі працює 2 комп'ютерних класи, бібліотека, спортивний зал, їдальня.

Великий внесок у розвиток школи зробила її директор Надія Степанівна Степанишина, яка протягом багатьох років працювала вчителем англійської мови. Дошкільнята мають змогу відвідувати ДНЗ «Ромашка», який понад 30 років очолювала (до листопада 2020 року) Г. В. Барчук.

У 2006 році створено культурний комплекс, що об'єднує СБК, бібліотеку для дорослих, бібліотеку для дітей, музичну школу.

З 1992 року костел зустрів прихожан. Настоятелем призначений Ян Дзядкевіч.

Міжнародна співпраця

Махнівка (Україна) — Старе Място (Польща) Співпраця у рамках партнерських зв'язків з громадами інших країн Євросоюзу має значний вплив на розвиток малих територіальних осередків в Україні.

Обмін інформацією і досвідом між органами місцевого самоврядування, освітніми установами та громадськими організаціями, комунальними підприємствами сприяють налагодженню дружніх контактів та мають велике значення для налагодження, розвитку міжнародної співпраці та встановленню товариських зв'язків між жителями територіальних громад. З ініціативи Міжнародного Товариства «Україна-Польща» 5 квітня 2004 року був підписаний договір про співпрацю громади села Комсомольське (Махнівка) з польським містом Старе Място Конінського повіту Великопольського Воєводства. З цього часу розпочались дружні зв'язки двох громад. Спочатку це були обміни делегацій-представників місцевого самоврядування, знайомство з історичними пам'ятками, розробка основних напрямків роботи та взаємних контактів. Були окреслені основні вектори співпраці у культурній, освітній, туристичній областях, обговорювались можливості співробітництва між комунальними закладами, громадськими організаціями, а також обмін досвідом задля розвитку обох громад.

Основні історичні віхи співпраці громади Махнівки (Україна) і гміни Старе Място (Польща) 05.04.2004 — підписання угоди про співпрацю. 03-17.08.2004 — відпочинок українських дітей у Польщі. 25-31.05.2005 — перебування делегації обласного товариства «Україна-Польща» у Старому Місті. 2004—2008 рр. — візити делегації з Комсомольського до Старого Мяста та участь у святкуванні Дня міста. 2006—2008 рр. — Участь делегації зі Старого Мяста у святкуванні Дня села Махнівки (до 2016 Комсомольське). 25-27.08 −2004 — візит делегації зі Старого Мяста у м. Вінниця у рамках святкування року Польщі в Україні. 04.03.2009 — Візит делегації товариства «Україна-Польща-Німеччина» Старе Място, передача гуманітарної допомоги для дітей з Комсомольського. 12.10-27.10.2009 — реалізація проєкту у рамках Польської програми закордонної допомоги Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Навчання двох співробітників з громади Махнівки Бухгалтера — Гринчук Любові, секретаря — Сорочинської Валентини у гміні Старе Място. 15.09.2005 р. — польське місто Старе Място підписує угоду з німецьким містом Міттенвальде. На днях святкування Днів Староміських у травні 2006 року сільський голова Анатолій Лопатинський, який вперше відвідав Старе Място як офіційна особа, знайомиться з бургомістром з м. Міттенвальде (Німеччина) Уве Пфайффером. Взаємна симпатія, спільні погляди, розуміння один одного, залишають приємне враження у керівників обох громад.

Махнівка—Міттенвальде У вересні 2007 року представниця бургомістрату Катрін Штігман зв'язалася телефоном з Аллою Токовою, вчителькою іноземних мов Комсомольської (Махнівської) СЗШ III ступеня, і передала запрошення делегації з Махнівки (Комсомольського) взяти участь у святкуванні 700-річчя м. Міттенвальде.