26 кантонів Швейцарії (, , , ) є союзними членами Швейцарської Конфедерації. Ядро Швейцарської Конфедерації утворено трьома першими союзниками-конфедератами, які називалися лісовими кантонами (). Для двох наступних визначних віх розвитку кантональної системи Швейцарії вживають терміни («конфедерація восьми»; між 1353 та 1481 роками) та («конфедерація тринадцяти» в 1513—1798 роках), які позначають важливі проміжні періоди Старої швейцарської конфедерації.
Кожен кантон (або раніше: («місцина/поселення») чи («міста та сільські землі»), або («терен», букв.: «місце», що стосувалося суверенної території, спільноти) чи («союзний член») з XIII ст. до бл. 1800 рік) був повністю суверенною державою з власним контролем над кордонами, армією та валютою від Вестфальського миру (1648) до заснування швейцарської федеральної держави 1848 року, з коротким періодом централізованого управління в часи Гельветійської республіки (1798—1803), саме під час якої був повністю визначений сам термін «кантон». З 1833 року існували 22 кантониКожну пару напівкантонів пораховано як один кантон., які перетворилися на 23, коли 1979 року зі складу кантону Берн було виокремлено кантон Юра.
Термінологія та її історичний розвиток Термін «кантон» вживається на позначення адміністративної одиниці низки країн і відомий з французької назви XV ст. у значенні «кут, край» (записано у Фрайбурзі 1475 року), але найбільш відомий саме у вжитку щодо швейцарських кантонів.
У німецькомовній Швейцарії використовувався термін («терен») з початку XV ст. як загальний термін для об'єднань міст та сільських спільнот, які до того окремо іменували («міста») та («сільські місцевості»), або навіть («місцина») до та під час початку Старої Швейцарської конфедерації.. Після 1550 року дедалі частіше використовувався термін («держава»).
Французький термін кантон зрідка почав використовуватись у німецькій мові після 1648 року, а використання назв Ort та Stand у німецькомовній частині Швейцарії поступово зникло лише після Гельветійської республіки. І лише з Актом про медіацію 1803 року німецькомовний варіант Kanton став офіційною назвою; потім це було записано в Конституцію Швейцарії 1848 року.
Термін Stand використовується синонімічно (французькою état) і відображений у назві верхньої палати швейцарського парламенту, Раді кантонів (, , , ). «» У конституціях окремих кантонів затверджено їхні довші офіційні назви. Більшість кантонів Романдії (Женева, Юра, Невшатель, ВалеConstitution du Canton du Valais : «Le Valais est une république démocratique, souveraine […] incorporée comme Canton à la Confédération suisse.» та ВоConstitution du canton de Vaud : «Le Canton de Vaud est une république démocratique [… qui] est l'un des États de la Confédération suisse.») і Тічино офіційно іменують себе республіками (république/repubblica), принаймні в конституціях. Наприклад, офіційна назва кантону Женева — «Республіка і кантон Женева» ().
Історія
У XVI столітті Стара Швейцарська конфедерація складалась із 13 суверенних союзних членів () двох різних типів: 5 сільських держав — Урі, Швіц (назва якого була запозичена для конфедерації), Унтервальден, Гларус, Аппенцелль — та 8 міських держав — Цюрих, Берн, Люцерн, Цуг, Базель, Фрібур, Золотурн, Шаффгаузен.
Хоча формально швейцарці були частиною Священної Римської Імперії, де-факто вони стали незалежними, коли перемогли імператора Максиміліана 1499 року під Дорнахом.
У ранній модерний період окремі члени конфедерації почали вважатися республіками; 6 держав (5 сільських та Цуг) мали традицію прямої демократії у формі , а міські держави управлялись через представництво в міських радах, де-факто олігархічних системах, у яких домінували шляхетські родини.Jackson Spielvogel, Western Civilization: Volume I: To 1715, (Cengage 2008), p. 386
Старий порядок була відкинуто при утворенні Гельветійської республіки після вторгнення наполеонівської армії у Швейцарію 1798 року. У Гельветійській республіці кантони були лише адміністративними одиницями без будь-якого суверенітету. Республіка була повалена через п'ять років, і суверенітет кантонів був відновлений Актом про медіацію 1803 року. Статус Швейцарії як федерації держав також був відновлений, і вона вже складалася з 19 кантонів (до традиційних Тринадцяти кантонів додались колишні асоційовані та підвладні землі: Санкт-Галлен, Граубюнден, Ааргау, Тургау, Тічино, Во). Три додаткові західні кантони, Вале, Невшатель та Женева, приєдналися 1815 року.
Процес Реставрації, завершений до 1830 року, повернув майже всі колишні феодальні права шляхті кантонів, що призвело до повстань сільського населення. Втіленням цих демократичних сил була Ліберальна радикальна партія, яка закликала до прийняття нової федеральної конституції. Ця напруженість разом з релігійним питанням («питання єзуїтів») призвела до збройного конфлікту в 1840-ті та короткої Зондербундської війни. Перемога радикальної партії мала наслідком формування Швейцарії як федеративної країни 1848 року. Кантони отримали великий суверенітет, але вже не мали права утримувати власну армію чи підтримувати міжнародні відносини. З урахуванням провалу революцій 1848 року в Західній Європі Швейцарія від 1848 року і до кінця Першої світової війни була (за винятком Третьої французької республіки) єдиною демократичною республікою в оточенні відновлених монархій Франції, Італії, Австро-Угорщини та Німеччини.
Конституція
Кожен кантон має власну конституцію, законодавчу владу, уряд та суд. У більшості кантонів законодавча влада представлена однопалатними парламентами з кількістю депутатів від 58 до 200. У декількох кантонах законодавча влада представлена генеральною асамблеєю (). Кантональні уряди складаються з 5—7 членів.
Федеральна конституція Швейцарії декларує, що кантони є суверенними в тій мірі, у якій їхній суверенітет не обмежений федеральним законом. Кантони також мають усю владу та компетенції, які не були делеговані Конфедерації конституцією. З найбільш важливого, кантони відповідальні за охорону здоров'я, соціальний захист, підтримання правопорядку та публічну освіту; вони також зберігають право на оподаткування. Кантональні конституції визначають ступінь автономності, яка надається муніципалітетам, тому вона є різною, але майже завжди включає право оподаткування та муніципальне законодавство.
Площі і населення кантонів також різні — від 37 км2 до 7 105 км2 та від 15 тис. до 1 244 тис. населення відповідно.
Пряма демократія Як на федеральному рівні, всі кантони мають якусь форму прямої демократії. Громадяни можуть вимагати народного голосування для зміни конституції чи законів кантону, або накладання вето на закони, прийняті парламентом. Загальні народні асамблеї (Landsgemeinde) нині існують лише в кантонах Аппенцелль-Іннерроден та Гларус. У всіх інших кантонах демократичні права висловлюються таємним голосуванням.
Перелік кантонів Кантони наведені в порядку, зазначеному у федеральній конституції.Цей порядок як правило використовується у швейцарських офіційних документах. На початку переліку наводяться три кантони-міста, які вважались головними у Старій Швейцарській Конфедерації; інші кантони наводяться у порядку їхнього включення до складу Конфедерації. Цей традиційний порядок включення кантонів не має практичного значення у сучасній Швейцарії, де кантони рівні у правах, хоча він все ще визначає формальний порядок старшинства офіційних осіб кантону Він відображає історичний порядок старшинства Восьми кантонів у XV сторіччі, після якого наводяться інші кантони в порядку історичних дат їхнього вступу до Конфедерації. Герб Код Кантон З Столиця НаселенняВВП на 1 особу (2014) у CHF Площа (км2) Густота населення (на 1 км2)на 1 км2, на основі населення у 2000 році Кількість муніципалітетів Офіційні мови ZH Цюрих 1351 Цюрих 1 487 969 96 411 1 729 701 168 німецька BE Берн 1353 Берн 1 026 51376 307 5 959 158 352 німецька, французька LU Люцерн 1332 Люцерн 403 397 65 119 1 497 233 83 німецька UR Урі 1291один з трьох кантонів-засновників Вальдштетте, дату заснування якого традиційно вказують як 1307, 1304 чи 1291 рік. Альтдорф 36 14551 332 1 077 33 20 німецька SZ Швіц 1291 Швіц 155 86358 788 908 143 30 німецька OW Обвальден 1291 або 1315 (як частина Унтервальдена) Зарнен 37 37864 253 491 66 7 німецька NW Нідвальден 1291 (як Унтервальден) Штанс 42 556 69 559 276 138 11 німецька GL Гларус 1352 Гларус 40 14767 379 685 51 3 німецька ZG Цуг 1352 Цуг 123 948 150 613 239 416 11 німецька FR Фрібур 1481 Фрібур 311 914 58 369 1 671 141 150 французька, німецька SO Золотурн 1481 Золотурн 269 441 65 588 790 308 109 німецька BS Базель-Штадт 1501 (як Базель до 1833/1999) Базель 198 249163 632 37 5 072 3 німецька BL Базель-Ланд 1501 (як Базель до 1833/1999) Лісталь 286 84868 537 518 502 86 німецька SH Шаффгаузен 1501 Шаффгаузен 80 76985 529 298 246 26 німецька AR Аппенцелль-Ауссерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) ГерізауУряд та парламент розташовані у Герізау, судова влада — у Трогені 54 954 56 663 243 220 20 німецька AI Аппенцелль-Іннерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) Аппенцелль 16 00361 067 173 87 6 німецька SG Санкт-Галлен 1803За Актом медіації, утворений з кантону Зентіс та північної частини кантону Лінт. Санкт-Галлен 502 55272 624 2 026 222 77 німецька GR Граубюнден 1803За Актом медіації, колишній кантон Реція, утворений з Трьох Ліг. Кур 197 55070 968 7 105 26 114 німецька, романшська, італійська AG Ааргау 1803 Аарау 663 46261 959 1 404 388 213 німецька TG Тургау 1803у кордонах кантону Тургау часів Гельветійської республіки (1798). Фрауенфельд / ВайнфельденМісце розташування парламенту змінюється кожні півроку між Фрауенфельдом та Вайфельденом 270 70960 533 991 229 80 німецька TI Тічино 1803об'єднання колишніх кантонів Беллінцона та Лугано. Беллінцона 354 375 82 438 2 812 110 130 італійська VD Во 1803За Актом медіації, колишній кантон Леман. Лозанна 784 82268 084 3 212 188 318 французька VS Вале 1815Після Ресторації, колишній департамент Сімплон Сьйон 339 17652 532 5 224 53 134 французька, німецька NE Невшатель 1815/1857під владою Фредеріка Вільгельма III Прусського до Невшательської кризи 1856—1857 рр. Невшатель 178 567 83 835 803 206 36 французька GE Женева 1815 Женева 489 524 102 113 282 1 442 45 французька JU Юра 1979виділився з кантону Берн Делемон 73 122 64 606 839 82 57 французька CH Швейцарія Берн 8 419 550 78 619 41 285 174 2 289 німецька, французька, італійська, романшська Дволітерні позначення кантонів широко використовуються, наприклад на номерах авто, а також у кодах ISO 3166-2 для Швейцарії з префіксом «CH-» (Confœderatio Helvetica — Гельветійська конфедерація — де Helvetia є давньоримською назвою регіону). Наприклад, CH-SZ використовується для кантону Швіц.
Напівкантони Шість із 26 кантонів традиційно, але вже не офіційно, мають назви «напівкантони» (, , , ), що віддзеркалює історію взаємної асоціації або поділу.