Боя́нець — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Чисельність населення становить 1427 осіб.
Історія В історичних документах Боянець вперше згадується у 1648 році в зв'язку з нападом татар. За переказами село заснував боярин, звідси, вважають, і походить його назва (Бояринець, згодом — Боянець).
«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Боянець:
У 1949—1951 роках була проведена примусова колективізація сільського господарства. Було утворено центральну садибу колгоспу«Більшовик», за яким було закріплено 1080 га орної землі. З технічних культур вирощувався переважно льон. Тваринництво м’ясо-молочного напряму.
У селі діяла восьмирічна школа, а також школа сільської молоді (10-й клас). Працював клуб і бібліотека.
На початку 1900-х років в селі споруджено триповерховий цегляний млин, котрий пропрацював більше століття і у 2000-х роках був закритий. 1 червня 2018 року в будівлі колишнього млина виникла пожежа. Вогонь знищив дах загальною площею 250 м² та дерев'яне перекриття загальною площею 300 м² старовинного млина.
Церква Святого Архангела Михаїла УГКЦ (1836) Існуюча дерев'яна церква збудована стараннями о. Гаврила Телесницького у 1836 р. (за іншими даними - 1840) на місці давнішої, теж дерев'яної, критої гонтами.
Реставрована у 1897 р. Тоді ж зведена нова баня над навою. Церква була закрита з 1951 по 1989 рік.
В середині 1990-х рр. стару дерев'яну стовпову дзвіницю, розташовану на південний захід від церкви, замінили новою мурованою з цегли.
Церква у Боянці більше відома іконою "Христос - палаюче серце", яку після реставрації у Львівському історичному музеї 24 квітня 2005 року повернули на первісне місце. Ікону намалював монах третього чину оо. Василіян Мар'ян Шурма в 1900 році у Кракові. Старожили села розповідають, що ікона має чудодійну силу. Зокрема, під час Першої світової війни важкопоранений австрійський офіцер, повертаючись додому на милицях, зайшов до церкви і довго молився біля образа Христа, обіцяючи віддячити, якщо одужає. Сталося диво: чоловік став на власні ноги і, залишивши у храмі милиці, повернувся додому. Приїхавши сюди в міжвоєнний час, він привіз зі собою на знак подяки два маленькі платинові сердечка, які причепили до намальованого на образі серця Ісуса.
У 1973 році радянська влада вивезла ікону без жодних документів. Декілька років поспіль мешканці села безрезультатно розшукували вивезений з їхнього храму образ. Аж у 1999 р. вірні випадково побачили його у Львівському музеї історії релігії, до якого він потрапив із Львівського історичного музею. В березні 2005 р. образ Серця Христового завдяки о. Володимиру Валевському був повернутий боянецькій громаді УГКЦ. Урочисте перенесення образу відбулося у Квітну неділю того самого року за участю великої кількості духовенства і вірних з Боянця і околиць.
До Музею історії релігії він потрапив із Львівського історичного музею. Відновили ікону відомі реставратори Галина та Петро Скоп.
Від 1990 року церква належить громаді Жовківського деканату, Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська142399.72%російська30.21%румунська10.07%Усього1427100%
Екологія Поблизу села - значні несанкціоновані скотомогильники, які чинять негативний вплив на навколишнє середовищеНесанкціоновані скотомогильники на Львівщині
Відомі мешканці Панько Козар — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття, посол (депутат) до Австрійського парламенту 1848 року. Народились Маурицій Мохнацький (13.09.1803—20.02.1834, Осер, Франція) — польський громадський і політичний публіцист, один з теоретиків польського романтизму, піаніст. Він був учасником і літописцем листопадового повстання, членом Спілки Вільних Поляків та Патріотичного клубу. Весній Ігор († 16.04.2022, Нове, Донецька область) — військовослужбовець 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, учасник АТО-ООС, учасник російсько-української війни, кавалер Ордену «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Гібляк Орест Йосипович (08.02.1975 — 11.11.2025, Новоолександрівка, Донецька область) — військовослужбовець ЗСУ, учасник російсько-української війни, водій-слюсар відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт третьої ремонтної роти військової частини А4056.
Примітки
Посилання Чудо крізь віки Про село Боянець
Джерела Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. — Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.