Бо́нза (, від , бодзу, «голова храму»Первісне написання: 房主 — голова монашого гуртожитку (僧房).) — настоятель буддистського храму чи монастиря у стародавній Японії. У переносному значенні — чванливий посадовець.
Японське використання У 8 — 9 століттях в Японії настоятелі буддистських громад мали титул бодзу — голова храму. У класичній японській літературі 10 — 12 століть цим словом позначали монаха-високопосадовця, протиставляючи його незнатним і простим ченцям.
З 13 століття бодзу стало вживатися по відношенню до всіх буддистських монахів, окрім настоятелів храмів і монастирів. Воно використовувалося як синонім звертання «пан» або «господар» до духовної особи.
Починаючи з 16 століття бонзами в Японії називали будь-кого, хто мав поголену як у буддистського ченця голову. Поступово термін став позначати лисого чоловіка. Оскільки у традиційній Японії був звичай голити голови малим хлопцям, їх теж називали «бодзу».
У сучасній Японії слово бодзу має дещо зневажливий характер, яким позначають малих хлопців, незалежно від їхньої зачіски, несумлінних монахів чи лисих людей. У випадку з останніми вживання цього слова може бути грубою образою на їхню адресу.
Європейське використання
В європейській літературі цим словом називали будь-якого буддистського монаха (члена сангхи) незалежно від його рангу. Правильна загальна назва для буддистського монаха — бгікшу.
У переносному сенсі бонзою називається чванливий чиновник чи хтось, хто поводиться надміру поважно і серйозно, як справжній бонза. Поширене словосполучення — партійний бонза.
Див. також Оповідання Олександра Купріна «Бонза» (1896)
Примітки
Посилання Бонза // Українська Релігієзнавча Енциклопедія