Індонезія — аграрно-індустріальна країна. Економіка є змішаною економікою з дирижистськими характеристиками. Основні галузі промисловості: нафто- і газодобувна, текстильна, гірнича, цементна, хімічна, деревообробна, харчова та туризм. Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Найбільші порти: Танджунгпріок (аванпорт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан.

Як країна з рівнем доходу вище середнього та член G20, Індонезія класифікується як нова індустріальна країна"G20 Presidency of Indonesia". Retrieved 27 June 2022..  Номінальний ВВП Індонезії досяг 22,139 квадрильйона рупій у 2024 році; це 16-та найбільша економіка у світі за номінальним ВВП та 7-ма за величиною ВВП (ПКС) . Інтернет-економіка Індонезії досягла 77 мільярдів доларів США у 2022 році та, як очікується, перевищить позначку в 130 мільярдів доларів США до 2025 року."Indonesia Accounts for 40% Digital Transaction Value in ASEAN". Indonesia.go.id. Retrieved 27 August 2023.

Індонезія залежить від внутрішнього ринку, державних бюджетних витрат і власності державних підприємств (центральному уряду належить 844 компанії ). Станом на 2024 рік індонезійські державні компанії мають активи вартістю понад 1 трильйон доларів США.

Адміністрування цін на низку основних товарів (включаючи рис та електроенергію) також відіграє значну роль у ринковій економіці Індонезії . Однак, близько 61,7% економіки формується мікро-, середніми та малими підприємствами, а також присутні значні великі приватні компанії та іноземні компанії"Kemenperin – Ketika Swasta Mendominasi". Archived from the original on 5 August 2017."80 Persen Industri Indonesia Disebut Dikuasai Swasta". 3 March 2015."Kemenperin – Pengelola Kawasan Industri Didominasi Swasta". Archived from the original on 5 August 2017. Retrieved 5 August 2017..

Після азійської фінансової кризи 1997 року уряд взяв під опіку значну частину активів приватного сектору шляхом придбання проблемних банківських кредитів та корпоративних активів у рамках процесу реструктуризації боргу, а компанії, що перебували під опікою, були продані для приватизації через кілька років. З 1999 року економіка відновилася, а зростання прискорилося до понад 4–6% на початку 2000-х років."Acicis – Dspp". Acicis.murdoch.edu.au. Retrieved 29 August 2011.  У 2012 році Індонезія була другою за швидкістю зростанням економікою G20 після Китаю, а річні темпи зростання коливалися близько 5% у наступні роки. "GDP growth (annual %)". data.worldbank.org. Retrieved 5 August 2017."Why Indonesia's Apparent Stability Under Jokowi Is a Sign of Its Stagnation". worldpoliticsreview.com. 21 October 2016. Retrieved 6 May 2020. Індонезія зіткнулася з рецесією у 2020 році, коли економічне зростання впало до -2,07% через пандемію COVID-19, що стало її найгіршим економічним показником з часів кризи 1997 року. "Pertumbuhan Ekonomi 2020 -2,07% Terburuk Sejak Krismon 98". CNBC Indonesia (in Indonesian). Retrieved 5 February 2021. За останні роки виробничий сектор Індонезії, який здавна був двигуном зростання, втратив сотні тисяч робочих місць, а з 2023 року втрати оцінюються в 300 000."Before Trump, Indonesia Had Another Trade Headache: China". 18 July 2025. Retrieved 10 September 2025.

У 2022 році валовий внутрішній продукт зріс на 5,31% завдяки зняттю обмежень, пов'язаних з COVID-19, а також рекордно високому експорту, зумовленому вищими цінами на сировинні товари."Beating expectations, Indonesia's economy grows 5 percent in Q4". www.aljazeera.com. Retrieved 31 March 2022.

Прогнозується, що до 2045 року Індонезія стане четвертою за величиною економікою у світі. Джоко Відодо (Джокові) заявив, що, за розрахунками його кабінету, до 2045 року населення Індонезії становитиме 309 мільйонів осіб. За оцінками президента Джокові, економічне зростання становитиме 5-6%, а ВВП становитиме 9,1 трильйона доларів США. Очікується, що ВВП Індонезії на душу населення досягне 29 000 доларів США. "Indonesia Will be World's 4th Largest Economy by 2045, President Jokowi Says". Sekretariat Kabinet Republik Indonesia. 27 March 2017. Archived from the original on 27 June 2017. Retrieved 25 May 2021.

Історія

Після 1969 індонезійський уряд приступив до планового розвитку економіки на основі 25-літньої програми, яка включала п'ять п'ятирічних планів. Політична і економічна криза 1997—1998 привела до зриву сьомого п'ятирічного плану. Після 30 років стійкого економічного зростання індонезійська економіка у 1998 мала сильний спад. Але більшість експертів-економістів вважають, що в довгостроковій перспективі Індонезію чекає сприятливе майбутнє, основане на використанні багатих природних ресурсів. Частка агровиробництва у валовому внутрішньому продукті (ВВП) поступово скоротилася приблизно з 33 % на початку 1970-х років до 22 % в середині 1980-х років і до 16 % в 1997. Навпаки, частка промисловості зросла приблизно з 7 % в 1970 до 16 % в 1985 і до 25 % в 1997.

Особливо знизилася роль нафтогазової галузі, в якій у 1970-х роках створювалося в середньому 30 % ВВП і лише 14 % в 1990 і 6 % в 1997. За останні 30 років отримали розвиток підприємства оптової і роздрібної торгівлі, транспорт, зв'язок, фінансові служби, різні професійні послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Сфера послуг в середині 1990-х років забезпечувала від 35 до 41 % ВВП.

На межі ХХ-XXI ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам. вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 198 млрд. Темп зростання ВВП — (-13,2 %). ВВП на душу населення — $ 972. Прямі закордонні інвестиції — $ 189 млн. Імпорт (мінеральні добрива, рис, цукор, фармацевтичні препарати, залізняк, засоби автоматизації, пластмаси, продукція хім. промисловості) — $ 71 млрд (г.ч. Японія — 15,7 %, Сінгапур — 11,6 %, Південна Корея — 8,3 %, США — 8 %, Німеччина — 6,3 %). Експорт (нафта, зріджений природний газ, олово, нікелеві руди, вугілля, лісоматеріали, каучук, кава) — $ 69 млрд (г.ч. Японія — 18,0 %, США — 15,6 %, Сінгапур — 10,6 %, Південна Корея — 6,6 %, Китай — 4,1 %).

Див. також Корисні копалини Індонезії Історія освоєння мінеральних ресурсів Індонезії Гірнича промисловість Індонезії Гідрогеологія Індонезії

Примітки

Джерела Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X