Погро́м — короткочасна та руйнівна масова насильницька акція, вчинена однією частиною суспільства стосовно іншої, як правило, стосовно національної, соціальної або релігійної меншостей, що супроводжується вбивствами та грабунками, викликана релігійною або національною нетерпимістю.
Російське слово «погром» як запозичення увійшло в багато мов світу.
Португалія Лісабонський погром (1506)
Російська імперія
Німеччина
Українські етнічні землі
На Українських етнічних землях перші погроми були у 1113 році у Києві під час вигнання єврейського населення з міста за князювання Володимира Мономаха.
Економічний і соціальний конфлікт між українським селянством та єврейством, яке користувалося величезними пільгами, наданими їм шляхтою, і здійснювало визиск українського селянства і міщанства, вилився у жорстоку відплату під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Історія повторилася під час Коліївщини у 1768 році.
Найжорстокішими були єврейські погроми 1881—1882 та 1903—1905 років у багатьох містах Російської імперії на українських та молдавських землях.
Радянсько-українська війна За оцінками істориків, у роки Української революції 1917—1921 і радянсько-української війни під час масових погромів в Україні загинуло від 35 до 50 тис. євреївОрест Субтельний. Історія України / Київ. «Либідь» 1992 Електронна версія . Історик Орест Субтельний цитує свого американського колегу , спеціаліста із питань громадянської війни в Україні та у Південній Росії: Ці ствердження не підкріплені з боку Субтельного ніякими статистичним аналізом та чисельними даними.
З іншого боку дослідження історика свідчать, що у часи Громадянської війни пройшло 1236 антиєврейських виступів, з яких 887 класифікуються як погроми. 493 таких акції проведено військами УНР (або 40%), 307 (або 25%) погромів скоїли зелені, 213 (або 17%) - скоїли білогвардійці. На долю червоних прийшлося 106 погромів (або 8,5%). У решті таких злочинів (близько 10%) винуватців встановити не вдалосяКостирченко Г. В. Тайная политика Сталина: Власть и антисемитизм. — М.: Международные отношения, 2001. — 784 с. — ISBN 978-5-71331510-8, сторінка 56.
Дослідник нарахував на теренах України близько 1500 погромів, жертвами яких стали від 50 тисяч до 200 тисяч євреївБудницький О. В. Российские евреи между красными и белыми (1917-1920). — М.: Российская политическая энциклопедия, 2005. — С. 7, прим. 2. — 1000 экз. — ISBN 5-8243-0666-4 (рос. мовою).. Подібну оцінку надає британський історик , стверджуючи, що загальна кількість жертв єврейських погромів у період 1918 - 1920 років сягає 100 тисячНорман Кон «Благословение на геноцид» - М.: Прогресс, 1990 З вище наданими результатами досліджень корелюють дані І. Б. Шехтмана, за якими тільки Добровольча армія скоїла майже 300 єврейських погромів, або 17% із загальної іх кількостіШехтман І. Б. История погромного движения на Украине. Том 2. Погромы Добровольческой армии на Украине. — Берлін, 1932. — 394 с.
У цілому читачеві слід пам’ятати висновки дослідника цієї проблеми І. Б. Шехтмана. Він стверджував, що Пученков, А. С. Национальный вопрос в идеологии и политике южнорусского Белого движения в годы Гражданской войны. 1917—1919 гг. // Из фондов Российской государственной библиотеки : Диссертация канд. ист. наук. Специальность 07.00.02. — Отечественная история. — 2005.:
Що до керівництва партій-учасників Громадянської війни, то їх накази та директиви свідчать про спроби та намагання зупинити подібні злочини. Так Симон Петлюра 12 жовтня 1919 року надає військовослужбовцям дієвої армії УНР таку директиву-прокламацію, що забороняла погроми та кваліфікувала їх як тяжкі злочиниСимон Петлюра Статті - Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1993 - сторінки 183 - 186:
Білі генерали Денікін А. І., Май-Маєвський В. З., Бредов М. Е. та інші бачили у погромах зниження дисципліни у своїх військах та загрозу негативної реакції країн, звідкіля Біла армія отримувала допомогу. Тому вони видали велику кількість наказів, подібних наказові Петлюри від 12 жовтня 1919 року, які забороняли погроми та вимагали сурових покарань винуватців. Насправді багато таких наказів не виконувалися через загальне зниження дисципліни у армії та приховування фактів на нижчих ланках армійської ієрархії. Це ж стосується і армії УНР, адже вона восени 1919 року відступала з центральних частин України, що негативно впливало на моральний стан та дисципліну військовослужбовців. А свій наказ Симон Петлюра повивнен був видати раніше, ще у 1918 році, під час перших антиєврейських виступів.
Червоноармійці теж скоювали погроми. Так навесні 1918 року загони Червоної армії, що відступали з України під тиском німців, вбили у Новгород-Сіверському 88 осіб, у Середина-Буді - 25 осіб. У 1919-1920 роках червоні погроми продовжувалися (у Росаві, Умані, Любарі). Відступ Першої кінної армії з Польщі у серпні 1920-го року супроводжувався дуже жорстокими погромамиЭлектронная Еврейская Библиотека, КЕЭ, том 6, кол. 562—576.
Як правило радянське військове керівництво розстрілювало винуватців таких злочинів. А у вересні 1920 року Ворошилов К. Є. на посаді члена військової ради Першої кінної армії розформував за погроми та мародерство 6-ту кавалерійську дивізію під командуванням Апанасенка Й. Р., крім того 153 червоноармійця було розстріляноБудённый С. М. Пройдённый путь. Книга вторая. — М.: Воениздат, 1965..
У цілому погроми на теренах України перш за все були обумовлені анархією, яка супроводжувала стан громадянської війни в країні. Вони проходили частіше за мовчазного схвалення, а іноді за активної участі місцевого не-єврейського населення.
Преса про погроми
Погромні акти з боку денікінських добровольців описують газети «Громадянин», «Робітнича газета», «Червоний шлях» та інші. Зокрема, газета «Громадянин» в замітці «Погром у Києві» вказувала, що «добровольці Денікіна у вересні 1919 р. з місцевими бандами чорносотенців і „Союза русских людей“ учинили в Києві організований погром жидівського населення, серед якого є багато жертв»Погром у Києві // Громадянин. — 1919. — 9 вересня. А «Робітнича газета» під рубрикою «Денікінські погроми» інформувала, що «у вересні 1919 р. в Хорольському повіті на Полтавщині денікінцями було розстріляно понад 200 чол.»Денікінські погроми // Робітнича газета. — 1919. — 30 вересня.. Газета «Шлях» зазначала, що «добровольча армія Денікіна чинить великі єврейські погроми в Одесі та багатьох місцевостях Катеринославщини, Харківщини та в Кременчуці»Шлях. — 1919. — 17 жовтня.. Єврейські погроми в Україні були явищем, повз яке не могла пройти жодна газетаП.Губа. Періодична преса про погроми в період української революції (1917—1920 рр.).
Один з таких погромів описує газета «Громадянин» в публікації «Більшовицький вандалізм». Зокрема, вказується на те, як в селі Антоніни Старокостянтинівського повіту більшовики перед відходом спалили чудовий будинок графа Потоцького із оригінальною архітектурою та бібліотекою в тисячу томів на різних європейських мовах, з цінними картинами, як, на їх думку, «буржуазный дворец». Будинок горів три дні, від вогню загинуло мільйонне культурне багатство"Більшовицький вандалізм // Громадянин. — 1919. — 7 листопада.. У той тяжкий для України період стихії і анархії газети різних ідейно-політичних напрямів вміщують численні матеріали про погроми серед населення України не тільки з боку більшовиків, а й чорносотенців, армії Денікіна, отаманських загонів. Про звірства московських чорносотенців та масові вбивства в Одесі в березні 1919 р. інформує газета «Малые Одесские Новости»Малые Одесские новости. — 1919. — 6 марта..
Свідчення учасників
Український поет Володимир Сосюра у 1919 році воював у лавах дієвої армії УНР як простий козак і став свідком єврейського погрому у ПроскуровіВолодимир Сосюра «Третя рота» - К.: Видавництво «Знання » - 2010:
Деякі погроми Кишинівський погром 1903 року Ширазький погром (1910) Погром у Кельцях (1918) Погром у Львові (1918) Погром у Проскурові (1919) Погром у Пшитику (1936) Погром у Вонсоші (1941) Погром у Радзілуві (1941) Погром у Кременці (1941) Погром у Єдвабне (1941) Погром у Кракові (1945) Погром у Кельцях (1946) Сумгаїтський погром Кришталева ніч
Див. також Справа Бейліса Антисемітизм Бійня Ксенофобія Масове вбивство Масові заворушення
Примітки
Джерела та література Любченко В. Б. Погроми єврейські // Енциклопедія Українознавства. Розміщення євреїв в Україні в 1897 і 1926 рр. у відсотках до всієї людності (карта). Розміщення євреїв в Україні в 1926 — 31 рр. (карта) Роль єврейських партій у поваленні Гетьманату Павла Скоропадського «Ми є месники за кривди народу» (Я. Гальчевський) Єврейські автори про події 1917—1920х років в УКРАЇНІ О. Шульгин. Україна і червоний жах. Погроми в Україні. 1927. Матвій Шестопал. Євреї на Україні (історична довідка) Тарас Бульба-Боровець: Україна і жиди Nowości Illustrowane. — Kraków, 1905. — № 49. — S. 8.