Мико́ла Па́влович Погрібни́й (1 травня 1906 — 3 травня 1962) — український розвідник. Полковник. Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР (1945—1949).

Життєпис Народився 1 травня 1906 року у місті Києві. У 1921 році закінчив сім класів неповної середньої школи та до 1923 року працював пастухом Голосіївського радгоспу, різноробом. У 1924 році він навчався у соціально-економічному технікумі, а в 1925 році закінчив курси стенографії та іноземних мовЗнамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!.

З грудня 1925 року працював діловодом-стенографістом, у подальшому, до травня 1926 року, був секретарем Київського губернського комітету внутрішньої торгівлі.

З травня 1926 по жовтень 1928 рр. — працював у Народному комісаріаті торгівлі Української СРР (м. Київ): перший рік — уповно­важеним завідувачем секретно-мобілізаційної частини, після цього — заступником начальника, завідувачем секретно-мобілізаційного відділу.

З жовтня 1928 по грудень 1931 рр. — працював директором державних курсів іноземних мов у м. Києві.

У 1931 році закінчив три курси юридичного факультету Київського інституту радянського будівництва та права.

З січня 1931 року працював помічником оперуповноваженого оперативного сектора Державного політичного управління у м. Києві.

З 1932 по 1936 рр. — оперативний секретар та оперативний уповноважений таємно-політичного відділі Київського обласного відділу ДПУ, який у 1933 році реорганізовано у Київський обласний відділ НКВС.

Учасник велопробігу Одеса — Владивосток.

З лютого 1936 по травень 1937 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Київській області

З травня 1937 по травень 1939 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Харківській області.

У 1940—1943 рр. — очолює контррозвідувальний відділ Управління НКВС, зго­дом — Управлінням Народного комісаріату державної безпеки в м. Харкові.

У 1943—1945 рр. — заступник начальника Управління Міністерства державної безпеки по Київській області.

У 1945—1949 рр. — Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР1-е Управление НКГБ – МГБ Украинской ССР

У грудні 1949 року він звільнений з органів МДБ СРСР.

З січня по вересень 1951 року працював начальником секретно-шифрувального відділу Південно-Західного округу залізниць у м. Київ.

У липні 1953 року призначений начальником 2-го відділу Міністерства внутрішніх справ Української РСР.

У 1953 році екстерном закінчив юридичний факультет Київського державного університет ім. Т. Г. Шевченка

У серпні 1953 року звільнений у запас через скорочення штатів.

Нагороди та відзнаки Орден «Знак Пошани» (1936) Орден Червоної Зірки (1943, 1945), Орден Червоного Прапора (1945), медаль «За бойові заслуги» (1944), медаль «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня (1943), медаль «За оборону Сталінграда» (1942), знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ» (1935).

Примітки

Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 Українська зовнішня розвідка: від А до Я Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414. Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк