Отака́р Ва́вра (; 28 лютого 1911, Градець-Кралове, Австро-Угорщина (нині — Чехія) — 15 вересня 2011, Прага, Чехія) — чеський кінорежисер, сценарист, монтажер і педагог. За 80 років активної творчої діяльності зняв близько п'ятдесяти кінострічок в найрізноманітніших жанрах.

Біографія Отакар Вавра народився 28 лютого 1911 року в Градці-Кралове, Австро-Угорщина (нині Чехія). Після закінчення середньої школи вивчав архітектуру в технічних вишах Брно і Праги. Починаючи з 1929-го зацікавився кінематографом, писав статті про кіно. Як член об'єднання прогресивної інтелігенції «Лівий фронт» брав участь в організації перших переглядів радянських фільмів в Чехословаччині.

На початку 1930-х Вавра зняв декілька короткометражних фільмів, переважно експериментального характеру («Світло пронизує пітьму», спільно з оператором Ф. Пілатом, «Ми живемо в Празі», «Листопад» та ін.). Працював сценаристом і асистентом режисера на низці стрічок. Як сценарист і режисер спеціалізувався на екранізаціях чеської і світової класики. У ігровому кіно дебютував фільмом «Філософська історія» (1937, за однойменною повістю Алоїса Їрасека), що оповідає про революційні події 1848 року та участь в них патріотично налаштованих чеських студентів. Потім слідували «Невинність» (1937, за повістю Марії Маєрової) та вільна адаптація п'єси класика чеської драматургії Ладислава Строупежницького — комедія «Цех кутногорських дів» (1939).

У роки німецької окупації Отакар Вавра продовжив почату лінію двома фільмами з празького життя за романами К. М. Чапека-Хода «Гумореска» (1937) і «Турбіна» (1941) та вдалою екранізацією класичної «Казки травня» В Моштика, що поетично прославляє природу й чистоту людських почуттів. На початку 1940-х знімає декілька малопомітних фільмів як за власними сценаріями, так і екранізацій, бажаючи врятувати від примусових робіт на окупантів себе і друзів-кінематографістів. Дві історичні стрічки за 3. Вінтером «Розіна-знайда» (1945) і «Безтурботний бакалавр» (1946), закінчені вже після звільнення Чехословаччини, завершують цей період творчості Ваври.

Наприкінці Другої світової війни (1944—1945) Отакар Вавра брав участь в розробці проекту націоналізації вітчизняного кінематографа, а після завершення війни - в його реалізації. З 1947 р.оку він займав низку високих посад в структурах кінематографу: художній керівник творчої групи, член колективного керівництва кіностудії «Баррандов», член ідейно-художніх рад генерального директора «Чехословацького кіно», член консультативної ради міністерства культури і освіти.

Після війни Вавра підтверджує свою репутацію високопрофесійного обдарованого режисера вдалими екранізаціями чеської класики, в яких відчувається живий контакт з часом («Передчуття», «Кракатит» і «Німа барикада», Державна премія Чехословаччини за 1949 року, за творами М. Пуйманової, К. Чапека і Я. Дрди відповідно). У першій половині 1950-х років вдало екранізує роман Ржезача «Наступ» (1952) і створює гуситську трилогію («Ян Гус», 1955, «Ян Жижка», 1956, «Проти усіх», 1957).

З 1956 року Отакар Вавра — педагог, а потім професор і керівник кафедри теле- і кінорежисури в Празькій академії виконавських мистецтв (ФАМУ). Він був педагогом практично усіх заслужених режисерів цього періоду: Віри Хитілової, Їржі Менцеля, Яна Шмідта, Мілоша Формана. У нього навчався також Емир Кустуриця.

У період так званої «нормалізації» 1970—1980 років Вавра знімає фільми про недавню й далеку історію чеського народу: «Дні зради» (1972), «Соколове» (1975, спільно з СРСР), «Визволення Праги» (1978) та ін., нові версії своїх старих фільмів («Темне сонце» за «Кракатитом» К. Чапека), серію біографічних стрічок, героями яких стають офіційно схвалені діячі національної історії і культури («Мандри Яна Амоса», «Олдржих і Вожена» та ін.).

Останній свій фільм, «Моя Прага», Отакар Вавра зняв у 2002 році. У тому ж році він випустив книгу «Надзвичайне життя режисера» про кінематографічні проблеми, що виникали з процесі створення власних фільмів, і їх можливих рішеннях.

Фільмографія Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Світло пронизує пітьму Svetlo proniká tmou || || |- | || Ми живемо у Празі || Zijeme v Praze Світанок Svítání || || |- |rowspan=3||||| Одинадцятий наказ || Jedenácté prikázání Мариша Marysa || || |- | || Листопад || Listopad Вуличка в рай Ulicka v ráji || || |- ||| Вуличні сирітки || Ulicnice Троє на снігу Tri muzi ve snehu || || |- |rowspan=4||||| Мораль передусім || Mravnost nade vse Обхідник № 47 Hlidac c.47 || || |- ||| Її падчерки || Její pastorkyne Невинність Panenství || || |- |rowspan=2||||| Філософська історія || Filosofská historie На сто відсотків Na sto procent || || |- |rowspan=5||||| Цех кутногорських дів || Cech panen kutnohorských Гумореска Humoreska || || |- ||| Дівчина у блакитному || Dívka v modrém Верблюд через голкове вушко Velbloud uchem jehly || || |- ||| Зачарований будинок || Kouzelný dum Пацієнтка лікаря Гегла Pacientka Dr. Hegla || || |- ||| Коханка в масці || Maskovana milenka Травнева казка Pohádka máje || || |- | || Афера з Рубенсом || Podvod s Rubensem Турбіна Turbina || || |- |rowspan=2||||| Я зараз повернуся || Prijdu hned Зачарована Okouzlená || || |- ||||| Щасливої дороги || Stastnou cestu Батьківщина зустрічає Vlast vítá || || |- ||| Розіна-знайда || Rozina sebranec Безтурботний бакалавр Nezbedný bakalár || || |- | || Шлях до барикад || Cesta k barikádám Передчуття Predtucha || || |- |rowspan=2||||| Кракатит || Krakatit Готель «У кам'яного столу» Hostinec U kamenného stolu || || |- |rowspan=2||||| Німа барикада || Nemá barikáda Революційний 1848 рік Revolucni rok 1848 || || |- ||||| Наступ || Nástup Ботострой Botostroj || || |- ||| Ян Гус || Jan Hus Ян Жижка Jan Zizka || || |- |rowspan=2||||| Проти всіх || Proti vsem Громадянин Бріх Obcan Brych || || |- ||||| Перша рятувальна || První parta Поліцейська година Policejní hodina || || |- |||Серпнева неділя || Srpnová nedele Народний артист Зденек Штепанек Národní umelec Zdenek Stepánek || || |- ||||| Нічний гість || Nocni host Гаряче серце Horoucí srdce || || |- ||||| Золотий ранет || Zlatá reneta Романс для флюгельгорна Romance pro křídlovku || || |- ||||| Тринадцята кімната || Trináctá komnata Молот проти відьом Kladivo na carodejnice || || |- ||||| Дні зради || Dny zrady Соколово Соколово || || |- ||||| Історія любові і честі || Príbeh lásky a cti Визволення Праги Osvobození Prahy || || |- ||||| Темне сонце || Temné slunce Мандри Яна Амоса Putování Jana Amose || || |- ||||| Комедіант || Komediant Олдржих і Божена Oldrich a Bozena || || |- ||||| Вероніка || Veronika Європа танцювала вальс Моя Прага ''Moje Praha

Визнання

Нагороди Державна премія Чехословаччини за режисуру (1949) Заслужений художник (1955) Орден Праці (1961) Трилобіт (1966) Народний артист Чехословаччини (1968) Державна премія ім. Клемента Ґотвальда (1968) Премія Антоніна Запотоцького (1973) Орден Республіки (1981)

Кінопремії РікКатегоріяФільмРезультат Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільмНевинність Філософська історія Цех кутногорських дів Гумореска Гран-прі фестивалю — Художній фільмБезтурботний бакалавр Найкращий фільмПерша рятувальна Найкращий фільмМолот проти відьом Премія кіноклуба Núcleo за найкращий фільм Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка «Золота мушля» за найкращийЗолотий ранет Гран-пріРоманс для флюгельгорна Спеціальний срібний приз Золотий призДні зради Диплом журі «Золотий зимородок»Молот проти відьом Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф Нагорода за художні досягнення

Примітки

Джерела ВАВРА, Отакар //

Посилання