«Атлас хмар» () — фантастичний роман англійського письменника Девіда Мітчелла, опублікований у березні 2004 року. Роман складається з шести пов'язаних між собою історій, написаних у різних жанрах, дія яких відбувається з середини XIX століття до далекого постапокаліптичного майбутнього. Роман отримав декілька нагород, номінувався на Букерівську премію, премію «Неб'юла» за найкращий роман та премію Артура Кларка.
2012 року вийшла екранізація роману під назвою «Хмарний атлас».
Сюжет Роман складається з шести пов'язаних між собою історій, кожну з яких читає або дивиться головний герой наступної. Перші п'ять історій розташовані хронологічно й перериваються в ключовий момент. Шоста історія, постапокаліптична, не переривається та являє собою своєрідний підсумок усіх попередніх. Після неї історії розгортаються у зворотньому хронологічному порядку й наприкінці кожної головний герой читає або дивиться хронологічно попередню історію. Кожна історія містить документ, фільм або переказ, що з'являється у попередній історії.
Тихоокеанський щоденник Адама Юїнґа (частина 1) Перша історія починається на Чатемських островах у 1850 році під час Каліфорнійської золотої лихоманки, описана як щоденник Адама Юїнґа, простодушного нотаріуса з Сан-Франциско, що подорожує в службових справах. Він чекає, коли відремонтують його корабель, і досліджує острів. Юїнґ бачить, як наглядач з племені маорі січе раба з племені моріорі. Під час покарання, жертва Аутуа бачить в очах Адама Юїнґа жалість та посміхається. Пізніше Юїнґ підіймається на високий пагорб, який називається Конічний Пік, та спотикається і падає у його кратер, де він опиняється в оточенні облич, висічених на деревах. Думаючи, що ті, хто вирізали обличчя повинні були виходити з кратеру, Юїнґ тікає. Коли корабель відпливає, доктор Генрі Ґус, єдиний друг Юїнґа на борту, обстежує поранення, які Адам отримав на вулкані. Коли Юїнґ згадує своє хронічне захворювання, лікар діагностує, що це смертельний паразит, та рекомендує курс лікування. Тим часом Аутуа ховається у каюті Юїнґа, який розповідає про це капітану корабля. Аутуа показує себе першокласним моряком, після чого капітан дозволяє моріорі працювати на кораблі під час рейсу на Гаваї.
Листи з Зедельгема (частина 1) Наступна історія відбувається у вигаданому місті Зедельгем, неподалік від Брюгге, Бельгія, у 1931 році. Вона розповідається у формі листів від бідного бісексуального молодого англійського музиканта Роберта Фробішера його другу й коханцю Руфусу Сіксміту. Фробішера зрікається тікає з Лондона до Зедельгема, щоб стати асистентом колись великого музиканта Вів'єна Ейрса, який помирає від сифілісу та майже осліп. Незабаром Фробішер створює композицію «Der Todtenvogel» () з базової мелодії, яку йому дає Ейрс. Її виконують щоночі в Кракові, а Ейрса дуже прославляють. Фробішер пишається своєю роботою й знову починає створювати власну музику. Фробішер та Йокаста, дружина Ейрса, стають коханцями, але її донька Ева йому не довіряє. Фробішер продає рідкісні книги з колекції Ейрса скупнику краденого, серед яких і перша половина «Тихоокеанського щоденника Адама Юїнґа», яку він прочитав і підозрює, що доктор Ґус отруює Юїнґа. Одного разу Фробішер записує музику Ейрса, на яку його надихнув сон про кошмарне кафе, де всі офіціантки мали однакові обличчя та їли мило. Коли літо закінчується, Йокаста дякує Фробішеру за те, що він «повернув Вів'єну його музику», і Фробішер погоджується залишитися в них до наступного літа.
Піврозпади / Півжиття. Перша таємниця Луїзи Рей (частина 1) Третя історія написана у стилі детективного трилеру та відбувається у вигаданому місті Буенас-Єрбас, штат Каліфорнія, у 1975 році. Молода журналістка Луїза Рей застрягає в ліфті разом з фізиком Руфусом Сіксмітом і розповідає йому про свого покійного батька, одного з небагатьох непідкупних поліцейських у місті, який став відомим військовим кореспондентом. Сіксміт розповідає Луїзі, що він занепокоєний тим, що прибережна атомна електростанція великої корпорації «Сіборд» може бути небезпечною. Пізніше його знаходять мертвим та заявляють, що він наклав на себе руки. Луїза вважає, що керівництво компанії вбиває тих, хто може щось розповісти про її небезпеку. У номері Сіксміта в готелі Луїза знаходить листи Фробішера. Один із науковців-працівників електростанції дає їй копію звіту Сіксміта. До того як Луїза має можливість повідомити про те, що вона з'ясувала щодо електростанції та вбивств, її переслідує вбивця Білл Смоук, якого найняло керівництво компанії, та штовхає її машину з моста разом зі звітом Сіксміта.
Страхітне поневіряння Тімоті Кавендіша (частина 1) Четверта історія має комічний стиль та відбувається у Великій Британії на початку XXI століття, вона написана як мемуари головного героя. 65-річний видавець Тімоті Кавендіш тікає від братів свого клієнта-гангстера, продажі книги якого піднялися після вбивства літературного критика. Вони погрожують застосувати силу, якщо він не задовольнить їх грошові вимоги. Брат Тімоті, розсерджений його проханнями допомогти грошима, записує його до суворого будинку для літніх людей. Тімоті підписує документи з опіки, думаючи, що він реєструється в готелі, в якому планує лишатися, доки не вирішаться його особисті та фінансові проблеми. Дізнавшись правду про те, що він тут на необмежений час, не може спілкуватись ні з ким поза межами будинку та повністю контролюється персоналом, Кавендіш намагається втекти, але його зупиняє охорона. Тімоті коротко згадує про те, що він читав рукопис під назвою «Піврозпади / Півжиття. Перша таємниця Луїзи Рей», але не був вражений. Тімоті потрохи звикає до свого нового положення, тим часом намагаючись знайти звідти вихід. Одного дня з ним трапляється припадок, після чого закінчується глава.
Заклин Сонмі-451 (частина 1) П'ята історія відбувається у антиутопічній футуристичній державі на території Кореї під назвою Ні Со Копрос, яка збудована на корпоративній культурі та ідеології Чучхе. Вона розповідається у формі інтерв'ю між Сонмі-451 та архівістом, який записує її історію після її арешту та суду на прилад, що називається «заклин». Сонмі-451 — клонована офіціантка у ресторані фаст-фуду «Папа Сонґ». Клони, вирощені у баках, є основним джерелом дешевої робочої сили. Чистокровні (народжені звичайним шляхом) затримують свідомість фабрикантів хімічними маніпуляціями, використовуючи їжу, яка називається «мило», але обіцяють, що після 12 років рабської праці, їх відправлять на пенсію до спільноти фабрикантів у Гонолулу. Сонмі зустрічає працівників університету та студентів, які забирають її з ресторану для досліджень та хочуть допомогти їй «піднестися» (стати самосвідомою, зрівнятися з чистокровними). Там вона активно займається самоосвітою, натрапляє на фільм «Страхітне поневіряння Тімоті Кавендіша», який був знятий до глобальної катастрофи, через яку був зруйнований майже весь світ, окрім Ні Со Копросу, а майже вся територія планети стала «мертвою землею», повною захворювань, руїн та радіаційного забруднення. Під час сцени з припадком Кавендіша студент перериває Сонмі-451 та її рятівника Хе Джу Іма, щоб сказати, що професора Мефі заарештували, та що поліція має ордери на допит Хе Джу та вбивство Сонмі-451. Хе Джу відкриває, що вони є членами таємного антиурядового повстанського руху, який називається «Спілка».
Пириправа Слуші тай всьо решта Шоста історія займає центральну позицію у книзі та є єдиною, що не переривається. Дія відбувається у постапокаліптичному майбутньому на острові Гаваї через кількасот років після подій попередньої історії. Старий чоловік Закрі розповідає історію зі своєї молодості, говорячи малограмотною та несистемно спрощеною англійською мовою. Його люди — народ долини, мирні фермери, на яких часто нападає плем'я — рабовласники-канібали. Закрі відчуває моральні сумніви, помилково звинувачуючи себе у смерті свого батька, що трапилася багато років тому. Народ Закрі поклоняється богині на ім'я Сонмі та згадує «Крах», під час якого цивілізовані люди Землі були знищені, а ті, хто лишилися живими, опустилися до примітивізму. Інколи острів відвідують та досліджують технологічно розвинені люди, яких називають Передбачними. Жінка з Передбачних на ім'я Меронім оселяється з сім'єю Закрі, щоб досліджувати їхні звичаї. Закрі не довіряє Меронім, вважаючи, що її народ завойовує довіру народу долини, щоб потім заподіяти їм шкоду, тому потайки заходить до її кімнати, де знаходить заклин Сонмі-451. Пізніше сестру Закрі Кеткін жалить скорпена й він вмовлює Меронім порушити правила її племені та дати Кеткін ліки, щоб врятувати її від смерті. Коли Меронім пізніше шукає провідника до вершини вулкану Мауна-Кеа, Закрі з небажанням погоджується та приводить її до руїн обсерваторії Мауна-Кеа. Там Меронім пояснює Закрі що таке заклин та розкриває йому історію Сонмі з попередньої глави. Після їх повернення, Закрі, Меронім та більшість народу долин йдуть на торги до Гонокаа, але на людей Закрі нападає плем'я Кона, яке завойовує територію. Закрі та Меронім вдається втекти і вона пропонує йому піти з її людьми, але він каже, що не може. Його поранено та його доставляють на безпечний острів. В кінці історії син Закрі згадує, що його батько розповідав багато неймовірних казок, але ця історія може бути правдою, так як він успадкував копію заклина Сонмі від Закрі, яку він часто дивиться, хоча й не розуміє її мову.
Орізон Сонмі-451 (частина 2) Хе Джу потайки проводить Сонмі на корабель, де вона спостерігає, як фабрикантів, що закінчили свою роботу в ресторані «Папа Сонґ», замість відрядження до Гонолулу, вбивають та перероблюють на «мило», яке є їжею фабрикантів. Повстанці планують підняти самосвідомість усіх фабрикантів і, таким чином, залишити корпоративний уряд без робочої сили. Сонмі пише серію аболіціоністських Декларацій, які закликають до бунту. Вона вплітає в Декларації теми жадібності та гніту, підняті в щоденниках Адама Юїнґа, та погоджується з його ідеями, що якщо дозволити панування жадоби та корупції, дозволити переважати егоїстам над слабшими, то це знищить усе. Після цього її заарештовують і вона розповідає свою історію архівісту. Сонмі вважає, що все, що трапилось з нею, було сплановане урядом, щоб викликати страх та ненависть у чистокровних до фабрикантів. Вона думає, що «Спілка» керується урядом, щоб за повстанцями можна було спостерігати та контролювати їх. Однак, навіть знаючи, що її буде страчено, Сонмі відчуває, що суд над нею та її опубліковані Декларації надихнуть тих, хто все змінить у майбутньому. Перед смертю вона хоче додивитися «Страхітне поневіряння Тімоті Кавендіша», як останнє бажання засудженої.
Страхітне поневіряння Тімоті Кавендіша (частина 2) Оговтавшись після інсульту, Кавендіш зустрічає групу людей, які теж прагнуть утекти з будинку: Ерні, Вероніку та дуже старенького містера Мікса. Вони пояснюють, що інсульт був навмисно спричинений авторитарною доглядачкою Нокс і розповідають, що в цей будинок замикають старих людей, яких хочуть здихатись їхні родичі. Разом вони здійснюють план утечі: отримують доступ до телефона, обманом викликають сина одного з мешканців будинку, замикають наглядачку й викрадають його машину. Вони тікають на машині та зупиняються у барі, щоб відсвяткувати перемогу. Там їх майже хапають працівники будинку для літніх людей, але шотландець містер Мікс закликає місцевих відвідувачів бару допомогти їм. Згодом з'ясовується, що секретарка Кавендіша шантажувала гангстерів відеозаписом, на якому вони атакують їх офіс, що дозволяє Тімоті безпечно повернутися до свого колишнього життя. Після цього до нього потрапляє друга половина рукопису про Луїзу Рей. Він має намір опублікувати цей рукопис, а також думає покласти свої нещодавні пригоди в основу сценарію фільму.
Піврозпади / Півжиття. Перша таємниця Луїзи Рей (частина 2)