Мікунь () — місто (з 1959 р) в Усть-Вимському районі Республіки Комі Російської Федерації. Утворює міське поселення «Мікунь».
Географія Місто розташоване за 96 км (залізницею) і 108 км (по автомобільній асфальтованій дорозі) від Сиктивкара.
Мікунь знаходиться між річками Чаю, Дозморка і Чуб (правий приплив Дозморки), в 15 км від села Айкіно (райцентр Усть-Вимського району).
Історія Місто виникло в період будівництва Північної залізниці в кінці 1930-х (за даними А. В. Туркіна, 1937).
1940 р. — введена в дію електростанція.
1945 р. — при станції утворилося селище.
10 жовтня 1947 р. — Президія Верховної Ради Комі АРСР прийняла указ про віднесення нас. пункту Мікунь до категорії робітничих селищ. Президія Верховної Ради РРФСР затвердив цей указ 12 травня 1948, і Мікунь став робітничим селищем.
1947 р. — налічувалося 1823 вільнонаймані жителі, у тому числі 1046 робітників і 380 службовців; малися завод домобудівництва, 2 майстерні ширвжитку, лісопункт, електростанція, школа-семирічка, залізничне ремісниче училище, медпункт, дитячий садок, дитячі ясла, 2 столові, 3 пекарні, 3 магазини, 2 лазні, управління 9-ї дистанції колії придніпровської залізниці, 45 житлових будинків.
1948 р. — вступило в експлуатацію залізничне депо, відкрилася середня школа. При утворенні Мікуньської селищної ради до її складу увійшли радгоспи Мікунь і Шежам, залізнична станція Шежам. Передбачалося тоді ж включити до Мікуньської с/р станцію Чуб Залізничної с/р, але це сталося пізніше.
1956 р. — в Мікуньську с/р входили робітниче селище Мікунь, селище радгоспу Шежам, залізничної станції Шежам і Чуб.
Січень 1958 — січень 1961 рр. — з проведенням від Мікуні залізниць у Сиктивкар і на Удору, станція стала великим залізничним вузлом. Росло і робітниче селище. 23 березня 1959 року його було перетворено у місто районного підпорядкування.
1960 р. — міськраді підпорядковувалися селище Шежам і зал. станції Вежайка, Лісова, Пев'ю, Шежам і Яренга, в 1968 — селища Чаю і Шежам.
1992 р. — міськраді підпорядковувався селище Шежам.
Населення
На 1 січня 2024 року населення міста 8288 осіб.https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/Сhisl_MO_01-01-2024.xlsx
Економіка Підприємства залізничного транспорту. Компресорна станція (газ, нафта). НПС «Мікунь» Транснефть
Музеї, галереї, виставкові зали Музей історії Північної залізниці
Архітектура, пам'ятки Будинок культури (був побудований за проектом репресованого художника Олексія Магомедова). За даними «Народної енциклопедії», проектувальником значиться Олексій Маєвський — відомий архітектор. І згадується як проектувальник репресований Борис Старчиков.
Міста-побратими Котлас (Росія)
Транспорт В місті є станції Мікунь і Мікунь-2
Примітки
Література Афанасьев А. П. Топонимия Республики Коми. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1996 Жеребцов И. Л., Где ты живёшь? Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1994. Жеребцов И. Л., Мусанов А. Г. Населённые пункты Республики Коми. Электронный справочник. Гипермедиа энциклопедия. 2006 Туркин А. И. Краткий коми топонимический словарь. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1981. Туркин А. И. Топонимический словарь Коми АССР. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1986.