І́гор Микола́йович Хіма́нич (11 червня 1966, Кривий Ріг, УРСР) — радянський та український футболіст, воротар. Відомий за виступами у складі сєвєродонецького «Хіміка», чернігівської «Десни» та низки інших клубів. Нині — тренер воротарів липоводолинського «Альянсу»

Життєпис Ігор Хіманич народився у Кривому Розі, де й почав займатися футболом у ДЮСШ «Кривбас» під проводом Володимира Яшника. Захищав кольори місцевої команди «Авіаучилище», що виступала у чемпіонаті області. 1986 року дебютував у складі кіровоградської «Зірки», за яку провів 2 поєдинки та зник з радарів футбольних спеціалістів. Наступну спробу закріпитися у команді майстрів здійснив у 1989 році, приєднавшись до нікопольського «Колоса», однак вже у тому ж сезоні повернувся до рідного міста, уклавши угоду з «Кривбасом». Втім у жодній з перерахованих команд Хіманич так і не став основним голкіпером, задовольняючись нечастими появами на футбольному полі.

По справжньому розкритися голкіпер зміг лише у Сєвєродонецьку, де виступав за «Хімік» у останньому чемпіонаті СРСР та двох перших чемпіонатах України. У 1993—1994 роках нетривалий час захищав кольори білоцеркіцвської «Росі» та аматорського клубу «Кривбас-Руда».

Навесні 1995 року Хіманич приєднався до чернігівської «Десни», з виступами у складі якої пов'язані його основні успіхи. Саме у Чернігові Хіманич вперше зарекомендував себе як воротар-бомбардир, чотири рази вразивши ворота суперників. Разом з командою він здобув «золото» другої ліги та право на підвищення у класі, однак у першій лізі так і не зіграв, перейшовши з «Десни» до «Славутича-ЧАЕС».

Наприкінці 1999 року захищав кольори бородянської «Системи-Борекс», згодом грав у аматорському чемпіонаті за варвинський «Факел» та менську «Інтерагросистему», що виступала у обласних змаганнях.

2003 року переїхав до сусідньої Білорусі, де протягом двох сезонів суміщав функції голкіпера та тренера воротарів у «Сморгоні». У дебютному чемпіонаті здобув «бронзу» першої білоруської ліги. Після повернення 2005 року до України працював у южноукраїнській «Олімпії ФК АЕС», у одному з матчів потрапив до заявки команди, однак на полі так і не з'явився.

Влітку 2011 року Ігор Хіманич слідом за Володимиром Уткіним, з яким він працював у «Сморгоні» та «Олімпії ФК АЕС», перебрався до Таджикистану, де тренував воротарів в «Худжанді» та «ЦСКА-Памір».

Після вояжу до Середньої Азії Хіманич повернувся на Київщину, де приєднався до клубу «Володарка», що виступав у чемпіонаті області. Нетривалий час виконував обов'язки головного тренера команди, а згодом допомагав керувати тренувальним процесом Миколі Литвину. Паралельно з тренерською роботою продовжував кар'єру футболіста, зайнявши місце у воротах клубу. Після того, як інвестор «Володарки» Олександр Синьоокий вирішив підтримати фінансово білоцерківський «Арсенал», Хіманич разом з Литвином та великою групою футболістів перебрався до клубу другої ліги. У Білій Церкві працював до кінця 2016 року. Паралельно з роботою в «Арсеналі», у 2015 році виконував обов'язки головного тренера «Росі», що виступала на першість Київської області.

2017 року перейшов на посаду тренера воротарів київського «Арсенала».

Досягнення Переможець групи «А» другої ліги чемпіонату України (1): 1996/97 Бронзовий призер першої ліги чемпіонату Білорусі (1): 2003

Сім'я Дружина — Оксана. Син — Хіманич Олександр Ігорович (1997 р.н), український футболіст, півзахисник.

Примітки

Посилання

Інтерв'ю