«Оффа» (G29) ( — військовий корабель ескадрений міноносець класу «O» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
«Оффа» закладений 15 січня 1940 на верфі компанії Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, у Говані. 20 вересня 1941 увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Есмінець взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився у Північній Атлантиці, на Середземному морі, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні та атлантичні конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений дев'ятьма бойовими відзнаками.
У 1949 році переданий до складу Пакистанських ВМС, де отримав ім'я «Тарік»; 1959 року повернутий до Британії, де розібраний на брухт.
Створення Ескадрений міноносець «Оффа» належав до серії з восьми кораблів класу «O», що були першою партією цього класу кораблів, так званого «проміжного» класу есмінців, концепція якого склалася в Адміралтействі в 1938 році. Кораблі цього класу займали проміжне положення між великими «флотськими» есмінцями (кораблі класу «Трайбл») і швидкохідними ескортними кораблями класу «Хант».
Дизайн, конструкція та озброєння Корпус «Оффа» мав загальну довжину між перпендикулярами — 105 м, бімс — 10,7 м та осадку до 2,7 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1 540 та повна — 2 250 довгих тонн відповідно. По бортах і днищу з носа до корми йшли безперервні стрингери, з'єднані зі шпангоутами. Близько 40 % довжини корабля займав півбак, який злегка піднімався до кліперного форштевня. Корма мала напівкруглу форму. На відміну від корпусів кораблів серії «J», серія «О» мала одинарне дно.
Головна енергетична установка становила два триколекторні Адміралтейських котли з пароперегрівником і два одноступінчатих редуктори, чотири двокорпусні парових турбіни Parsons. Дві турбіни (високого і низького тиску) і редуктор становили турбозубчатий агрегат. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, при цьому були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 332 °С (630 °F).
Проектна потужність становила 40 000 к.с., що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (при повному навантаженні) в 36,75 вузла (68 км/год). Запас палива зберігався в паливних танках, ємністю 472 тонни мазуту, що забезпечувало дальність плавання 3 850 миль (6 195 км) 20-вузловим ходом (37 км/год) або 5400 миль (8690 км) 15-вузловим ходом. Екіпаж корабля становив 175 офіцерів та матросів.
Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Оффа»: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mark IX з довжиною ствола 45 калібрів у поодиноких установках CP Mk.XVIII по центральній осі корабля, що утворювали дві передні та дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 807 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину. Боєзапас становив 250 пострілів на ствол.
Основу зенітного озброєння спочатку становили шість 20-мм автоматичні зенітних гармат «Ерлікон» та боєзапасом 500 снарядів на зенітну установку. Зенітні установки розміщувалися на крилах носової надбудови і кормового містка. Швидкострільність — 450 пострілів на хвилину (практична 250—300). Дальність стрільби при куті наведення 45 ° — 4 389 м, досяжність по висоті — 3 048 м. У реальних умовах бою дистанція відкриття вогню по повітряних цілях не перевищувала 900 м. Також на борту есмінця малась зчетверена 40-мм автоматична зенітна гармата QF 2 Mark VIII, яку моряки прозвали «пом-пом».
Торпедне озброєння складалося з одного чотиритрубного 21-дюймового (533-мм) торпедного апарату Mark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Дальність ходу торпеди на швидкості 36 вузлів становила 9 600 м, на 30 вузлах — 12 350 м. Заряд бойової частини торпеди — 340 кг тротилу.
Протичовнове озброєння есмінця складалося з 70 глибинних бомб, 4 бомбоскидачів на кормі і 2 бомбометів біля кормової надбудови. Глибинна бомба Mark VII (до 1939 року іменувалася Тип D) була прийнята на озброєння в 1918 році. Загальна вага — 182 кг, заряд вибухової речовини (аммотол) — 130 кг. Швидкість занурення становила 3 м/с. З 1940 року на бомби наварювали обважнювачі вагою 68 кг, що дозволило збільшити швидкість занурення до 5,1 м/с. Гідростатичний детонатор забезпечував максимальну глибину підриву 270 метрів.
З гідроакустичного обладнання на «Оффа» встановлювалася РЛС виявлення надводних цілей тип 271, що призначалася в першу чергу для виявлення в нічний час підводних човнів, які рушать у надводному положенні. Далекий повітряний огляд (до 35 км) проводився РЛС типу 291. Також есмінець оснастили РЛС керування вогнем типу 285. Цей 50-см радар (відомий на флоті як «риб'яча кістка»), в першу чергу, призначався для управління вогнем важкої зенітної артилерії, але міг використовуватися і для дії по надводних цілях. Для пошуку підводних човнів був активний гідролокатор ASDIC.
Бойовий шлях
1941 Після завершення ходових випробувань у вересні 1941 року та введення до складу британського флоту, «Оффа» перейшов у Скапа-Флоу, де був прийнятий до складу Флоту метрополії.
31 жовтня, спільно з лідером «Онслоу», есмінцями «Орібі», «Брайтон» і крейсером «Шеффілд» забезпечував мінні постановки на «Північному баражі» в районі Фарерських островів.
На початку листопада він направлений до району Північно-Західних підходів для виконання завдань з охорони арктичних конвоїв до СРСР. З 17 по 27 листопада супроводжував конвой PQ 4 до входу в Кольську затоку.
Наприкінці грудня 1941 року, після повернення «Оффа» приєднався до групи кораблів, що брали участь у проведенні операції «Арчері» — рейді британських командос на Лофотенські острови. 27 грудня, під час операції на острів Вогсей у Согн-ог-Ф'юране, зведений загін з No. 2, 3, 4 та 6 підрозділів командос за підтримки авіації та флотилії завдав удару по тамтешньому німецькому гарнізонові, промислових об'єктах, складах та сховищах. Вояки затопили 8 німецьких кораблів. На німецькому тральщику «Fohn» британські командос захопили шифрувальний апарат «Енігма» з документацією. 31 грудня есмінець повернувся у район Північно-Західних підходів.
1942 1 березня 1942 року з порту Рейк'явіка до Мурманська у супроводі ближнього ескорту вирушив конвой PQ 12, який налічував 16 вантажних суден зі стратегічно важливими матеріалами та військовою технікою для Радянського союзу. 5 березня до них на посилення супроводу прибули легкий крейсер «Кенія» та есмінці «Оффа» і «Орібі». 3 та 5 числа з Рейк'явіка та зі Скапа-Флоу відповідно вийшли сили далекого океанського супроводження. У той же час з Росії вийшов назустріч конвой QP 8. Місцем рандеву для транспортних конвою та кораблів ескорту визначався норвезький острів Ян-Маєн. За даними британської розвідки на перехоплення транспортних конвоїв німці зібрали рейдову групу на чолі з лінкором «Тірпіц». Невдовзі після виходу німецького рейдера з норвезького фіорду підводний човен «Сівулф» виявив його у відкритому морі. Обидва угруповання кораблів здійснили спробу напасти на противника, але марно. Врешті-решт «Тірпіц» повернув додому, а 12 березня 1942 року конвой PQ 12 благополучно прибув до Мурманська, не втративши жодного корабля чи судна.
21 березня 1942 року «Оффа» включений до складу зворотного з Росії конвою QP 9. Есмінець разом з радянським есмінцем «Гремящий» та тральщиками «Госсамер», «Бритомарт», «Харрієр», «Гусар», «Найджер», «Спідвел» і «Шарпшутер» супроводжував 19 вантажних суден до Ісландії. Скористувавшись тим, що німці відволікли свою увагу на інший конвой — PQ 13, союзникам вдалось успішно виконати завдання та повернутись у порти приписки. Німецький підводний човен U-655 здійснив невдалу спробу атакувати транспорти, але був помічений та атакований тральщиком «Шарпшутер» і врешті-решт протаранений і потоплений.
10 квітня 1942 року корабель увійшов до ескорту конвою PQ 14, який очолювали лінкори «Кінг Джордж V» та «Герцог Йоркський» і зворотного конвою QP 10.
26 червня есмінець «Оффа» включений до сил безпосередньої охорони конвою PQ 17Close Escort, який прямував з Ісландії до Архангельська, а згодом повертався з конвоєм QP 13 до Рейк'явіка. 4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!», а супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася неточною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна із складу конвою були потоплені.
На початку вересня 1942 року корабель включений до складу сил ескорту для супроводу арктичного конвою PQ 18, що доставляв за програмами ленд-лізу озброєння, військову техніку і важливі матеріали та майно до Радянського Союзу й під потужною охороною йшов до Архангельська.
«Оффа» діяв у складі далекого ескорту з 16 есмінців, який очолював крейсер «Сцилла». У ході переходу конвой зазнав численних нападів німецьких підводних човнів та літаків Люфтваффе. З 12 по 15 вересня 1942 року конвой піддався інтенсивній атаці 35 пікіруючих бомбардувальників Ju 88A-4 KG 30 та 42 торпедоносців KG 26 (I/KG 26 з 28 He 111H-6 та III/KG 26 з 14 Ju 88A-4). Тактикою дії німецьких літаків був одночасний та взаємоузгоджений напад торпедоносців та частки бомбардувальників на головні сили ескорту, які відволікали бойові кораблі від транспортних суден, і у цей час авіагрупа III/KG 26 потужною торпедною атакою, відомою як «золота гребінка», нищила беззахисні транспортники.
На фоні бомбардування кораблі та судна союзників одночасно атакували німецькі підводні човни. Частка з них була потоплена ескортом. Так, есмінець «Фолкнор» потопив U-88, «Імпульсів» — U-457 та «Онслоу» у взаємодії з палубною авіацією ескортного авіаносця «Евенджер» — U-589. Однак, попри затятий спротив кораблів ескорту, тільки за 12 вересня вісім суден з сорока було потоплено німцями. 14 вересня британський танкер MV «Ателтемлер» був пошкоджений внаслідок торпедної атаки U-457 і згодом затонув. Екіпаж «Оффа» взяв активну участь у порятунку постраждалих цього судна. Ще два транспортних судна затопила німецька авіація на підходах до Мурманської бухти. Загалом під час переходу загинуло 13 суден.
16 вересня есмінці «Оффа» та «Вітленд» і «Вілтон» приєдналися до головних сил флоту для супроводження конвою QP 14, що повертався з СРСР до Лох Ю у Шотландії. 65 бойових кораблів супроводжували невеличкий транспортний конвой з 17 суден. У цілому конвой втратив шість кораблів та суден, тільки один U-435 встиг потопити чотири союзних судна.
У листопаді 1942 року «Оффа» разом з есмінцями «Онслоу» та «Орібі» брав участь у підтримки висадки морського десанту на узбережжя Марокко.
Згодом він повернувся до Англії, де встав на ремонт.
1943 7 січня 1943 року есмінець вийшов до Ісландії, де увійшов до сил британського флоту, що супроводжували конвої до СРСР. З 17 по 27 січня він залучався до ескортування конвою JW 52 з 15 транспортників, які йшли до Кольської затоки. «Оффа» діяв у складі ескорту, який очолював лінкор «Енсон».
Наприкінці січня 1943 року «Оффа» вийшов від берегів Росії з есмінцями «Бігл», «Бульдог», «Форестер», «Ікарус», «Матчлес», «Мушкетер», «Онслот» та «Піорун», двома корветами й двома тральщиками, супроводжуючи конвой RA 52.