— японський кінорежисер і сценарист «лівого» штибу, видатний представник соціал-демократичного напряму в японському кіноСтаття про Тадасі Імаї на сайті persons-info.com, відомий низкою значимих соціально-реалістичних кінострічок, що відбивають такі суспільно значимі соціальні проблеми Японії, як працю на знос (див. каросі), безробіття, махінації компаній-монополістів, несправедливість суду, жорстокість поліції тощо. Громадський діяч-комуніст, лауреат Премії Миру від Японського комітету захисту миру (1951).

Біографія та кар'єра Тадасі Імаї народився 8 січня 1912 року в токійському районі Шібуя; його батьком був священик буддійського храму, що дав синові традиційне виховання. Навчався на історика в Токійському університеті, проте в цей період також захопився ідеями марксизму та вступив до лав молодіжної комуністичної організації; участь в радикальних акціях привела до його декількох арештів і, урешті-решт, позбавила його можливості закінчити освіту. Згодом Тадасі Імаї став членом компартії Японії.

У 1935 році Імаї почав діяльність в кіно на позиції помічника режисера в J.O. Studio, що було, принаймні, частково вимушеним заходом через більші труднощі влаштуватися в інші місця через неблагонадійність. Власна режисерська робота Імаї розпочалася з 1939 року, в період Другої світової війни, і її початок включав декілька кінофільмів на замовлення, що мали націоналістичну спрямованість і суперечать власним переконанням режисера.

Перші його значимі стрічки Імаї з'являються після 1950-го року, починаючи зі знятого на заснованій Імаї кіностудії «Сінсей ейга» фільму «А все-таки ми живемо!» (1951) — першої японської кінострічки, знятої незалежно від великих студій з великим капіталом і роблячи його відомим, незважаючи на цензуру та спроби заборонити творчість Імаї як комуністичну пропаганду, як в самій Японії, так і за її межами, включаючи СРСР.

Багато фільмів Імаї присвячені тій або іншій гострій соціальній проблемі країни. Згаданий вище фільм «А все-таки ми живемо!» співчутливо оповідає про долю безробітного, що з усіх сил намагається забезпечити сім'ю хоча б жменькою рису, засуджуючи сучасний йому японський режим. Трисерійна кстрічка «Каламутний потік» (1953—1954) і частково «Повість про жорстокість бусідо» (1963) показують жорсткість і жорстокість японської феодальної системи. Низка фільмів має антивоєнний характер.

Стрічка «Морок посеред дня» (1956) взагалі є прикладом втручання кінематографіста в політичну боротьбу, викриваючи реальний сфабрикований поліцією для компрометації робітничої молоді процес проти чотирьох молодих робітників, звинувачених у пограбуванні й убивстві літнього подружжя, і зігравши вирішальну роль для його закриття та звільнення несправедливо звинувачених.

Вважається, що творчість Тадасі Імаї зазнала значного впливу італійських неореалістів, зокрема, Вітторіо де Сіки. В той же час багато критиків відмічали, що його творчість ніколи не відрізнялася особливою сентиментальністю, називаючи його стилістику «наканай- реалізмом» («реалізмом без сліз»). Творчий почерк Імаї частенько характеризується як грубуватий, позбавлений послідовності та «стилю», проте це ті ж самі елементи, які надають його фільмам відчуття чесності, щирості й природності, якими він відомий. Принципово соціально-орієнтовані фільми Імаї особливо популярні серед критиків і глядачів, що відкидають естетично-стилістичну творчість режисерів «Нової хвилі».

Тадасі Імаї помер 22 листопада 1991 року в місті Сока, невдовзі після закінчення зйомок свого останнього фільму «Війна і юність».

Фільмографія Рік Назва українською Оригінальна назва (транскрипція) Режисер Сценарист Кадетська школа в Нумадзу Numazu heigakkō || || |- ||| || Kêkkon no seitaî Загін смертників на дозорній вишці Bôrô no kesshitai || || |- ||| || Ikarî no umi Вороги народу Minshu no teki || || |- |rowspan=2||| || Chikagai nijuyojikan Війна і мир Sensô to heiwa || || |- |rowspan=2||| Блакитні гори. Частина 1 || Aoi sanmyaku Блакитні гори. Частина 2 Zoku aoi sanmyaku || || |- ||| Ми ще зустрінемося || Mata au hi made А все-таки ми живемо! Dokkoi ikiteru || || |- |rowspan=2||| Обеліск червоних лілій || Himeyuri no to Каламутний потік Nigorie || || |- |rowspan=2||| Коли кохаєш || Aisureba koso Тут є джерело Koko ni izumi ari || || |- ||| Морок посеред дня || Mahiru no ankoku Рис Kome || || |- | Повість про чисте кохання || Jun'ai monogatari Нічний барабан Yoru no tsuzumi || || |- ||| Кіку та Ісаму || Kiku to Isamu Японська бабуся Kigeki: Nippon no oba-chan || || |- ||| Повість про жорстокість бусідо || Bushidô zankoku monogatari Це сталося в Етіго Echigo tsutsuishi oyashirazu || || |- | Помста || Adauchi Satogashi ga kowareru toki || || |- ||| Річка без мосту || Hashi no nai kawa Юні морські піхотинці Kaigun tokubetsu nensho-hei || || |- ||| О, мої безмовні друзі || Aa koe naki tomo Одержимість Yoba || || |- | Брат і сестра || Ani imôto Сніг Yuki || || |- ||| || Himeyuri no Tô Війна і юність ''Sensou to seishun

Визнання Трисерійна кінострічка «Річка без мосту» (1969) за однойменним романом Суе Сумії була включена японською кінокритикою до числа найкращих десяти фільмів рокуЩорічник «Японія» видавництва «Наука]]», 1972, стр.170. . Низка фільмів Імаї була відзначена ще престижнішими професійними та фестивальними кінонагородами та номінаціями:

<center> РікКатегоріяФільмРезультат Найкращий режисерВороги народу Найкращий фільмМи ще зустрінемося Найкращий фільмКаламутний потік Найкращий режисер Найкращий фільмМорок посеред дня Найкращий режисер Найкращий фільмРис Найкращий режисерРисПовість про чисте кохання Найкращий фільмКіку та Ісаму Спеціальна нагорода за сукупність робіт Найкращий фільмМи ще зустрінемося Найкращий фільмКаламутний потік Найкращий фільмМорок посеред дня Найкращий режисер Найкращий фільмРис Найкращий режисер Найкращий фільмКіку та Ісаму Найкращий режисер Найкращий фільмМи ще зустрінемося Найкращий режисер Найкращий фільмКаламутний потік Найкращий режисерМорок посеред дня Найкращий фільмМорок посеред дня Найкращий режисер Найкращий фільмРис Найкращий режисерРисПовість про чисте кохання Найкращий фільмКіку та Ісаму Гран-прі кінофестивалюКаламутний потік Рис Золотий ведмідьПовість про чисте кохання Срібний ведмідь за найкращу режисуру Золотий ведмідьПовість про жорстокість бусідо Приз екуменічного журіВійна і юність Спеціальна нагорода за сукупність робіт Премія за життєвий внесок

Примітки

Джерела ИМАИ, Тадаси //

Посилання