Хатшепсут (також може читатися як Хатшепсоуі: «Найшанованіша з усіх жінок») — п'ятий фараон Вісімнадцятої династії Стародавнього Єгипту. Найуспішніша з жінок-фараонів Єгипту, який за час її 22-річного правління (в регентстві, приблизно з 1479 по 1458 рік до н. е.) набув економічного та архітектурного процвітання. Очолювала військові походи, відновила торгові відносини з країною Пунт, спорудила ряд визначних храмів, зокрема перлину стародавньої архітектури Дейр ель-Бахрі. Одна з перших відомих цариць-регентів в історії (поруч із Мернейт Першої династії) та друга жінка, яка формально мала владу «Володаря Верхнього та Нижнього Єгипту» (після цариці Нефрусебек Дванадцятої династії). Під тиском традицій, що легітимізували лише правителів-чоловіків, правила в частково маскулінізованому образі (на статуях та барельєфах носить чоловічий одяг та накладну борідку). Після смерті її культ був знищений, а дані про неї відновлені лише єгиптологами ХІХ століття.

До сходження на престол

Цариця Хатшепсут була донькою третього фараона XVIII династії Тутмоса I і цариці Яхмес (Яхмос), онукою засновника Нового царства Яхмоса I. За життя батька стала «Дружиною Бога» — верховною жрицею фіванського бога Амона. Мала рідну сестру Нефрубіті, а також трьох (або чотирьох) молодших єдинокровних братів Уаджмоса, Аменмоса, Тутмоса II і, можливо, Рамоса, — синів її батька Тутмоса I і цариці Мутнофрет. Уаджмос і Аменмос померли ще в дитинстві.

Тому після смерті Тутмоса I Хатшепсут одружилася зі своїм єдинокровним братом Тутмосом II. Так була збережена спадкоємність царської династії, адже Хатшепсут була чистої царської крові. Тутмос II був жорстоким і слабким правителем, керував неповних 4 роки (1494—1490 до н. е.; Манефон налічує 13 років його правління, що, швидше за все, помилково). Згодом Хатшепсут стала фараоном, оскільки престолонаслідування у Єгипті відбувалося по жіночій лінії. Статус жінки в Стародавньому Єгипті був досить високим. Крім того, вважається, що така сильна особистість, як Хатшепсут, досягла значного впливу ще за життя батька і чоловіка й фактично могла правити замість Тутмоса II.

Від Тутмоса II «велика цариця» Хатшепсут народила доньку Нефрура, яка носила титул «Дружина Бога» (верховної жриці Амона) і яку зображали у вигляді спадкоємиці престолу, і яка можливо була Мерітрою Хатшепсут. Окремі єгиптологи оскаржують те, що Хатшепсут була матір'ю Мерітри, але найбільш імовірно вони споріднені — оскільки ім'я Хатшепсут носили тільки ці дві представниці XVIII династії. Зображення Нефрури, вихователем якої був фаворит Хатшепсут Сенмут, з накладною борідкою і локоном юності часто трактуються як доказ, що Хатшепсут готувала спадкоємицю, «нову Хатшепсут». Однак спадкоємцем (а пізніше і співправителем Тутмоса II) все ж вважався син її чоловіка і наложниці Ісіди, майбутній Тутмос III, одружений спочатку з Нефрурою, а після її ранньої смерті — з Мерітрою.

Воцаріння За рядом досліджень, Хатшепсут сконцентрувала в своїх руках реальну владу ще під час правління чоловіка. Наскільки це відповідає дійсності, невідомо, однак після смерті Тутмоса II 1490 року до н. е. 12-річний Тутмос III був проголошений одноосібним фараоном, а Хатшепсут — регентом (до цього Єгиптом вже правили цариці Нітокріс з VI династії і Нефрусебек з XII династії). Однак за 18 місяців малолітнього фараона відсторонила від трону легітимістська партія на чолі з фіванським жрецтвом Амона і звела на престол Хатшепсут. Під час церемонії в храмі верховного бога Фів Амона жерці, які несли важку барку зі статуєю бога, опустилися на коліна прямо біля цариці, що було розцінено фіванським оракулом як благословення Амона новій правительці Єгипту.

У результаті перевороту Тутмоса III вислано на виховання в храм (його планували усунути від престолу принаймні на час регентства Хатшепсут). Тим не менш, є відомості, що в подальшому Тутмос III допускався до управління державою, брав участь у військових походах.

Основні сили, які підтримували Хатшепсут, утворювали інтелектуальні кола єгипетського жрецтва і аристократії, а також частина видатних воєначальників. До них входили Хапусенеб, чати (візир) і первосвященик Амона, чорношкірий вельможа Нехсі, кілька ветеранів єгипетської армії, які пам'ятали ще кампанії Яхмоса, придворні джуту, Інені і, нарешті, Сенмут (Сененмут), зодчий і вихователь дочки цариці, а також придворний Сенмут, небагатий провінціал-простолюдин, який просунувся при дворі завдяки здібностям. Багато науковців вбачають в Сенмуті фаворита цариці, оскільки його ім'я згадувалось поруч з її ім'ям і він мав дві гробниці за подобою гробниці Хатшепсут.

На престолі Хатшепсут прийняла титульні імена: Праеномен — Мааткара (Маат — це Ка Ра), Номен — Кхнумут-Амон Хатшепсут (Єдина з Амоном, Найшанованіша з Усіх Жінок), Ім'я Гора — Весретка́ (Могутність Ка), Золоте ім'я Гора — Неджереткау (Священнолика), Небті — Ваджрепнут (Квітуча в літах).

Давні історики стверджували, що Хатшепсут перебувала на престолі приблизно 22 роки. (Josephus наводить 21 рік та 9 місяців, Africanus 22 роки; обидва цитують Манефона і виходять з дати першого воєнного походу Тутмоса ІІІ (22 рік правління Хатшепсут). Набагато складніше визначити час початку її царювання. Правління її батька почалося у 1506 або 1526 році до н. е. (відповідно до низької чи високої хронології). До того ж, визначити тривалість правління Тутмоса І та Тутмоса ІІ із достатньою точністю наразі неможливо. Якщо брати найкоротший можливий проміжок їхнього правління, то Хатшепсут мала б успадковувати трон через 14 років після коронації Тутмоса І, у разі ж найдовших можливих періодів правління цих двох фараонів — через 25 років. Відтак, Хатшепсут могла отримати владу найраніше у 1512 році до н. е., а найпізніше — у 1479 році до н. е. Старіші хронології датують її правління 1504—1482 роками до н. е., а сучасні сходяться на думці, що вона володарювала з 1479 по 1458 рік до н. е., хоча цьому і немає переконливих доказів.

Правління Після сходження на престол Хатшепсут була проголошена фараоном Єгипту під ім'ям Мааткара Хенеметамон з усіма регаліями і дочкою Амона-Ра (в образі Тутмоса I), тіло якої було створено самим богом Хнумом. Влада цариці, що спиралася, насамперед, на жерців Амона, була легітимізована за допомогою легенди про теогамію («божественний шлюб», під час якого бог Амон нібито спустився з небес до земної цариці Яхмес, щоб, прийнявши вигляд Тутмоса I, зачати «свою дочку» Хатшепсут). Крім того, в церемоніальних написах стверджувалося, що цариця була обрана спадкоємицею єгипетського престолу ще за життя свого земного батька, що не відповідало дійсності. Згодом офіційна пропаганда постійно використовувала легенду про божественне походження Хатшепсут для легітимізації її правління.

Оскільки фараон в Єгипті був втіленням Гора, він міг бути тільки чоловіком. Прийнявши титулатуру фараонів, Хатшепсут стала зображуватися в головному уборі хат з уреєм, з накладною борідкою. Хатшепсут носила чоловічий одяг і штучну бороду на офіційних церемоніях, однак далеко не в обов'язковому порядку: окремі статуї цариці, як, наприклад виставлені в Музеї Метрополітен,  зображують її в облягаючому жіночому одязі, але в накидці-Немес і без накладної бороди. Спочатку статуї і зображення Хатшепсут представляли її з жіночою фігурою, але в чоловічих строях, проте в пізніших аналогах її образ був остаточно маскулінізований. Прообразом таких зображень Хатшепсут можна вважати деякі збережені статуї цариці Нефрусебек, для яких також характерна комбінація чоловічого і жіночого канону. Попри це, в написах на стінах храмів цариця продовжувала називати себе найгарнішою з жінок і відмовилася від одного з царських титулів — «Могутній бик».

Досягнення

При Хатшепсут Єгипет процвітав в економічному плані. Встановлювалися класичні рабовласницькі відносини, велася активна торгівля. Порівняно з іншими фараонами, царювання Хатшепсут було тривалим і успішним. Вона вела вдалі військові дії на початку свого правління, але вважається правителькою, яка відкрила період тривалого миру. Відновила торговельні відносини, втрачені протягом іноземної окупації, і принесла величезні багатства в Єгипет. Ці ресурси використала, щоб розпочати будівельні проєкти, які підняли архітектуру Стародавнього Єгипту на новий рівень.

Торгівля Близько 1482/1481 року до н. е., на 9-му році свого правління Хатшепсут спорядила експедицію під керуванням Нехсі, до якої увійшло 210 матросів і п'ять кораблів, у далеку країну Пунт, відому також як Та-нечер — «Земля Бога». Місцезнаходження Пунту точно не встановлене (швидше за все, узбережжя Східної Африки в районі Африканського Рогу — сучасного півострова Сомалі). Контакти з Пунтом, основним експортером миррового дерева, перервані в епоху Середнього царства, були життєво необхідні Єгипту. В експедиції єгиптяни закупили в Пунті деревину чорного та миррового дерева, різні пахощі, зокрема ладан, чорну фарбу для очей, слонову кістку, ручних мавп, золото, рабів і шкури екзотичних тварин. Рельєфи храму в Дейр ель-Бахрі показують всі подробиці цієї кампанії: флот Хатшепсут, особливості ландшафту Пунта з лісами благовонних дерев, екзотичними тваринами і будинками на палях, та сцену визнання правителями Пунта (царем Пареху і царицею Аті) формальної влади Хатшепсут.

Військові походи Тривалий час вважалося, що Хатшепсут як жінка не могла очолювати військові походи, а її правління було гранично мирним, що нібито викликало невдоволення армії. Проте новітні дослідження довели, що вона особисто очолювала один із двох здійснених під час її правління військових походів до Нубії, а також контролювала Синайський півострів, Фінікійське узбережжя, Південну Сирію і Палестину. Зокрема, ведення військових кампаній царицею підтверджує напис у Тангурі — переможна реляція, висічена на скелі в районі Другого порога Нілу. Понад те, ймовірно, Хатшепсут командувала єгипетськими військами в ряді походів проти бунтівних сирійських і палестинських міст. Відомо, що Хатшепсут допустила свого пасинка Тутмоса до військової служби, що відкрило йому шлях до визнання першим великим воїном в історії.

Будівельні проєкти

Правління Хатшепсут ознаменувало собою небувале процвітання і піднесення Єгипту. З усіх сфер своєї діяльності Хатшепсут проявила себе перш за все як фараон-будівельник. Більше неї будував тільки Рамсес II Меріамон (який наносив своє ім'я і на монументи попередників). Цариця відновила безліч зруйнованих завойовниками-гіксосами пам'ятників. Вона активно вела будівництво храмів: в Карнаці було споруджено так зване «Червоне святилище» Хатшепсут для церемоніального човна бога Амона; рельєфні зображення на стінах святилища, нещодавно повністю відновленого з розрізнених блоків, присвячені спільному правлінню Хатшепсут і Тутмоса III, а також легітимізації її одноосібної влади. Тут же, в Карнаці, за наказом цариці були встановлені гігантські гранітні обеліски, споруджений VIII пілон у храмі Амона, споруджене святилище Амона-Камутефа, значно розширений храм дружини Амона — богині Мут. Два обеліски Хатшепсут (висотою 29,56 м) поряд із пілоном храму Амона-Ра в Карнаці були найвищими з усіх побудованих раніше в Єгипті, поки їх не заклав кам'яною кладкою Тутмос III (донині зберігся один із них).

Найвідомішим пам'ятником архітектури епохи Хатшепсут є прекрасний храм у Дейр ель-Бахрі, віддаленій західній частині Фів, який носив у давнину назву Джесер Джесеру — «Священний зі священних» — і будувався протягом 9 років — з 7-го (імовірно, 1482 до н. е.) по 16-й (1473 до н. е.) рік правління цариці. Його архітектором був Сенмут , і, хоча храм багато в чому повторював храм фараона Середнього царства Ментухотепа I, його величні колони вражають уяву донині. Для свого часу храм був багато в чому унікальним, демонструючи бездоганну гармонію архітектурного комплексу за 1000 років до зведення Парфенона в Афінах.