Танганьї́ка () — озеро в Східній Африці. Розташоване в межах Демократичної Республіки Конго, Танзанії, Замбії і Бурунді. Лежить на висоті 773 м у тектонічній западині.Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 425) Географічні координати: з 3° 20' до 8° 48' південної широти та від 5° 29' до 31° 15' східної довготи.
За об'ємом і глибиною Танганьїка посідає друге місце у світі після озера Байкал. Найдовше озеро на Землі.
Історія Перші відомості про озеро до Європи та Америки надійшли 1858 року від британських дослідників Річарда Френсіса Бертона та Джона Геннінга Спіка. Шукаючи джерело, з якого витікає великий Ніл, вони випадково натрапили на це озеро і спочатку вважали його витоком Нілу. Але з часом Спік продовжив свої дослідження і, знайшовши фактичне джерело, назвав його «озеро Вікторія». Одним з найзнаменитіших мандрівників і вчених, що відвідали озеро, є Девід Лівінгстон. Він присвятив понад 30 років дослідженням «чорного континенту» і, зокрема, району Великих Африканських озер, намагаючись відшукати витоки Великого Нілу.
Топоніміка Озеро Танганьїка розташоване в тектонічній улоговині Східно-Африканської зони розломів на висоті 773 метрів над рівнем моря. Улоговина складається з двох басейнів — південного і північного, розділених підводним підняттям.
Географічно озеро Танганьїка розташоване в межах Демократичної Республіки Конго (45 %), Танзанії (41 %), Замбії і Бурунді.
Озеро простяглося з півночі на південь на 676 кілометрів і є найдовшим озером у світі, його ширина — 40—80 км. Площа озера — 34 тис. км², глибина — до 1470 м. Загальна площа озера Танганьїка становить близько 34 тисяч кв. кілометрів. Площа басейну озера Танганьїка дорівнює 244,5 тис. кв. кілометрів.
Прибережні ландшафти, здебільшого, являють величезні стрімкі скелі і лише зі східного боку береги пологі. На західному узбережжі берегову лінію формують круті бічні стіни Східно-африканської рифтової зони, що сягають 2000 м заввишки. Берегову лінію посічено численними бухтами і затоками. Найбільша з них — затока Бертона.
До озера впадає багато річок, які становлять основу його живлення. З Танганьїки витікає єдина річка — Лукуга (Lukuga), що починається в середній частині західного узбережжя і тече на захід, впадаючи до р. Конго, що впадає до Атлантики.
Походження топоніма «Танганьїка» У перекладі з мови племені Бабембе, що живе уздовж узбережжя озера, назва «Танганьїка», вимовляється як «етанга янья» і означає: «водний резервуар, повний риби». За іншою теорією, назву озера дали представники народності суахілі. Однак Суахілі розселилися вглиб африканського континенту з узбережжя Індійського океану і в районах Великих африканських озер були прибульцями.
Геологія За походженням Танганьїка — тектонічне озеро. Воно розташовано в Східно-Африканському рифтовому розлому. Розлом становить понад 7000 метрів, з них 6000 м осадові відкладення, накопичені на дні озера за тисячі років. В утвореній седиментації протягом мільйонів років накопичився величезний обсяг вуглеводнів. Після досліджень було знайдено поклади нафти, один з таких пластів експлуатується в Демократичній Республіці Конго. За сплесками геотермальної енергії, виявленими в північній частині узбережжя на конголезькій стороні, на півострові Убварі (мис Банза) і в районі Калунду (поблизу Пемба) підтверджують подальші тектонічні процеси в розломі. На виході з джерел мінеральної води спостерігається температура 180 °C, ці джерела було виявлено на глибині від 5 до 40 м.
Склад ландшафтів уздовж берегової лінії: піщані місцевості — 31 %, скелі, гірські породи — 43 %, скелі та пісковики разом — 21 %, заболочена місцевість — 5 %.
Походження Озеро є другим у світі після Байкалу за віком існування на Землі. Воно утворилось 20 млн років томуМир озер. Книга для внеклассного чтения учащихся 8-10 классов средней школы. — М.: Просвещение, 1989.
Прісноводні лінії ракоподібних та черевоногих в озері виявляють разючу морфологічну подібність із морськими тими видами та родинами, які, здебільшого, обмежуються тільки морським середовищем, але чомусь також знайдені в озері Танганьїка. Внаслідок сильних морфологічних зв'язків між фауною озера Танганьїка і морськими організмами, вчені спочатку вважали, що якийсь час своєї історії озеро було безпосередньо сполучене з океаном. Подальші дослідження геології регіону, однак, зазначають, що Великі африканські озера сформувалися в рифтовій складці на континенті, і, таким чином, вони ніколи не мали безпосереднього контакту з океаном. Попри те, що гіпотеза про прямий морський зв'язок вважається недійсною, але загадка з «формування Танганьїки» залишалася без відповіді: яким чином сформувався такий спеціалізований і унікальний прісноводний біотоп цього озера, і чому його спорідненість із морським не підтверджена геологічно?
Разом з тим тепер існує уже цілком підтверджена гіпотеза, що на формування озера (особливо частини його фауни і флори) впливав світовий океан. Англійський вчений Джес Мур виявив великі морські відкладення на африканському континенті і використовує ці факти як один з найпотужніших аргументів для доведення історичного зв'язку між озером Танганьїка та світовим океаном. Останні геофізичні дослідження вказують на те, що великі морські «вторгнення» до Африки, відбувалося кілька разів у різні геологічні періоди. Багато викопних решток морських риб було виявлено у вапнякових покладах басейну річки Конго, переконливо доводячи великі морські вторгнення на африканський континент наприкінці Юрського періоду (150 мільйонів років тому). Аналізи в седиментології в Центральній та Західній Африці вказують на те, що збільшення рівня моря, зумовленого коливаннями клімату, продовжує стимулювати морські вторгнення і після Юрського періоду і це підтверджують знахідки та дослідження в Лівії і в Західній Африці в шарах кінця крейдяного періоду і аж до еоцену. З огляду на частоту і масштаб морських вторгнень на африканському континенті протягом останніх 150 мільйонів років, дещо дивно, що так мало уваги було приділено можливості, що у прісній воді Танганьїки залишилися морські організми, які згодом еволюціонували і, таким чином, увійшли до сьогоднішнього водного біорізноманіття Африки.
Гідрологія (фізіографія)
Загальні положення Танганьїка — найглибше озеро Африканського континенту, найбільша глибина озера в південній його частині становить 1470 метрів. За глибиною Танганьїка посідає друге місце у світі і трохи поступається озеру Байкал. Середня глибина найбільшого прісноводного резервуару Африки становить близько 572 метрів.
Річки, що впадають до озера, приносять 24 км³ води на рік. Це 37 % загальної кількості води, що надходить до озера. Решта 63 % припадає на часті опади (41 км³ на рік). У витратах води переважає випаровування — 61,2 км³ (94,4 %), стік становить лише 3,6 км³ (5,6 %).
Опади, що випадають у сезон дощів (з жовтня по грудень і з лютого по квітень на півночі, і з листопада по березень на півдні) підвищують рівень води в озері і несуть до нього велику кількість мулу. Рівень води в озері досі вважався незмінним, хоча останні дослідження вчених це спростовують, за їх даними спостерігається тенденція до його поступового зниження.
Для Танганьїки характерні багаторічні коливання рівня води — до 4 м.
Річки Найбільші річки водного басейну Танганьїки — Малагарасі, Іфуме, Рузізі, Лукуга, Лунангва і Луфубу — не пересихають у сухий сезон. Річка Лукуга (притока річки Луалето) є єдиною, що витікає з озера і з'єднує його з Атлантичним океаном.
Ґрунтуючись на наявній гіпотезі, можна сказати, що в давнину, коли рівень води в озері був нижчим, річка Лукуга текла у зворотному напрямку, а можливо, і зовсім пересихала. Головними притоками Танганьїки є річки Рузізі і Малагарасі. Повноводна річка Рузізі, що бере свій початок в озері Ківу, значною мірою сприяє збереженню сучасного рівня води в озері, а також її хімічних складових (PH = 8,7—9,4, dKH = 12—14). Малагарасі — друга за величиною річка Танзанії, що впадає в озеро зі сходу.
Гідрохімічний режим Основні солі озера наведені згідно з кваліфікацією професора Куфферата, члена бельгійської гідробіологічної місії 1946—1947 років, виходили з розрахунку кількості солей в міліграмах на літр:
Карбонат натрію (безводний): Na2CO3 = 125 мг/л Хлорид калію: KCl = 59 мг/л Нітрат калію KNO3 = 0,5 мг/л Літію карбонат Li2CO3 = 4 мг/л Карбонат кальцію CaCO3 = 30 мг/л Карбонат магнію MgCO3 = 144 мг/л (Carbonate de magnesium) Сульфат алюмінію Al2(SO4)3 × 18 H2O = 5 мг/л Сульфат калію K2SO4 = 4 мг/л Сульфату натрію Na2SO4 = 1 мг/л Хлорид заліза FeCl3 × 6 H2O = 0,5 мг/л Фосфат натрію Na3PO4 × H2O = 0,4 мг/л Силікат натрію Na2SiO3 = 13,5 мг/л
Звісно, що за більш як пів століття ці значення значно зросли — через значний вплив людини на довкілля.
Глибше двохсот метрів у воді повністю відсутній кисень, переважає сірководень.
Властивості води Озерна вода — дуже прозора (до 30 м). У ній у невеликих концентраціях розчинено багато солей, тому за своїм складом вона нагадує розведену морську воду. У води Танганьїки лужна реакція РН коливається в межах 8,0—9,5, (рН 9,5 — на поверхні озера, 8,6 м — на глибині 1300 метрів). Провідність води становить приблизно 609—620 мкс, вода — прісна, але з підвищеним вмістом солей магнію. Загальна твердість води (dGH) в різних частинах озера і за даними з різних джерел коливається в проміжку від 12 до 19 градусів і це доволі низьке значення з точки зору частки солей.
Температура води Танганьїки чітко різниться за шарами. Так, у верхньому шарі температура тримається в межах від 24 до 30 °C, зі зниженням на більших глибинах. Через різну густину води і відсутність придонної течії водяні шари не перемішуються, і температура на нижніх горизонтах становить лише 6—8 °C. Глибина шару температурного стрибка становить близько 100 м. Сезонні коливання температури спостерігаються до глибини 400 м.
Рослинний і тваринний світ Озеро Танганьїка є батьківщиною понад 2000 представників рослинного і тваринного світу й однією з найбагатших прісноводних екосистем у світі. Близько 600 видів не зустрічаються більше ніде і є ендеміками. Ендеміки утворюють близько 75 % всієї фауни озера (особливо багато їх серед риб, креветок, остракод, десятиногих раків, веслоногих, черевоногих). Іхтіофауна озера Танганьїка на 90 % складається рибами родини цихлід. Тут живуть близько 350 різновидів риб цієї родини, 177 з яких мають науковий опис. 98 % цихлід, що мешкають в озері, також є ендеміками. У басейні озера водяться гіпопотами, крокодили, багато водоплавних птахів.
Життя під водою Танганьїки зосереджена в поверхневих шарах аж до глибини близько 250 метрів. Подальшому проникненню живих організмів на значніші глибини заважає наявність сірководню, який є агресивним середовищем й згубний для всього живого. Вважається, що нижня межа шару води, придатного для існування риб, проходить на глибині від 100 до 230 метрів. Тому величезний нижній озерний шар води (який ще достатньо не досліджений) є величезним «могильником», що складається з органічного мулу й осадових мінеральних сполук.
Тваринний світ
Іхтіофауна озера Танганьїка дуже різноманітна, зокрема 250 видів риб, з них 190 — ендеміки. Взагалі раннє формування водойми та тривала ізоляція зумовили розвиток значного числа ендемічних видів, напр. цихлідних риб (Cichlidae).
Зоопланктон: циклоп, Diaptomus simplex, Limnochida tanganika(1).; Молюски Grandideria burtoni, Brazzaea anceyi, Tiphobia horei, Bythoceras iridescens, Paramelania domoni; ракоподібні Platytelphusa armata; Риби(5): Stolothrissa tanganikae, Limnothrissa miodon, Lamprichthys tanganicus, Engraulicypris minutus, Bathybates minor, Boulengerochromis microlepis, Lates mariae, L. angustifrons, L. stappersi.
Тваринний світ у Танганьїці спостерігається приблизно до глибини 200 м, нижче за цю відмітку фіксується висока концентрація сірководню і життя відсутнє до самого дна та на узбережжі озера.