,  — японський широкоекранний фільм-драма 1958 року, поставлений режисером за романом Сюнсаку Івасіти «Життя Мацу Неприрученого» з Тосіро Міфуне в головній ролі. Стрічка є ремейком його ж однойменного фільму 1943 року.

Національна прем'єра фільму відбулася 22 квітня 1958 року в ТокіоMuhomatsu no issho (1958) on IMDb-Release Info . Світова прем'єра відбулася в Італії у вересні 1958 року в рамках конкурсного показу на 19-му Венеційському кінофестивалі де він здобув «Золотого лева».

Сюжет Жив у місті Куруме рикша на ім'я Мацугоро. Був він пустотливим, веселим, сміливим, нікому нічим не поступався, не пробачав ніяких образ. За грубість і пустощі його прозвали «неприрученим». Усі його побоювалися, але й поважали за справедливість і доброту.

Одного разу Мацугоро побачив, як хлопчаки стрибали з дерева і один з них не наважувався піти за товаришами. Мацу почав соромити його — чоловік має бути сміливим. Хлопчик стрибнув і забив ногу. Довелося Мацу доставити його додому. Так уперше він побачив матір Тосіро — красуню Рьоко, дружину лейтенанта Йосіока. Сильно застудившись, помер батько Тосіо, і Мацу став вірним і відданим другом хлопчика. Неначе підмінили рикшу — він став уважним, ніжним, грав з Тосіо, захищав його від забіяк, допомагав виховувати його. І все це робив він з любові до прекрасної Рьоко.

Йшли роки, виріс Тосіо, поїхав на навчання в університет, тепер йому більше не став потрібним його відданий друг Мацу, він навіть соромився його. Тужливо й самотньо було на душі у Мацу, його єдина радість в житті — Тосіо не був з ним. А у своєму кохання до Рьоко він не зізнався б навіть під страхом смерті, адже він безграмотний простолюдин, бідний рикша, а вона пані.

З горя запив Мацу, і одного разу морозним ранком його знайшли мертвим у снігу. Усі свої заощадження він заповідав Тосіо і Рьоко.

У ролях • Тосіро Міфуне …Мацугоро• … Рьоко Йосіока, вдова лейтенанта Котаро• …лейтенант Котаро Йосіока• …Отора, хазяйка готелю• …арбітр Юко• Каору Мацумото …юний Тосіо Йосіока• Кендзі Касахара …Тосіо Йосіока• …Кумакіті (Кума)• Дзюн Татара …працівник театру• Нобуо Накамура …брат Йосіко• Тіеко Накакіта …зовиця Есико• Бокудзен Хідарі …хазяїн таверни• Ітіро Арисіма …рознощик медикаментів• Кокутен Кодо …Масаї Юдзі

Знімальна група

Нагороди та номінації Нагороди та номінації фільму «Життя Мухомацу» Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант РезультатВенеційський міжнародний кінофестивальЖиття Мухомацу

Про фільм Режисер Хіросі Інагакі вже знімав у 1943 року «Життя Мухомацу» (заснований на цьому ж самому сценарії) із зіркою фільмів «дзідайгекі» в головній ролі. Через п'ятнадцять років він вирішив зробити ремейк власної стрічки в кольорі і з розрахунку на популярність зірки нового покоління Тосіро Міфуне. Макс Тессьє в книзі «Образи японського кіно», пише, що до думки взятися за ремейк режисера підштовхнули купюри, зроблені занадто підозрілою цензурою того часуMax Tessier, Images du cinéma japonais, Veyrier, 1981.

Т. Міфуне, пов'язаний контрактом з «Тохо» не міг відмовитися від ролі, але ставився до цієї роботи з неприхованою неприязню, про що зізнався в одному зі своїх інтерв'ю:

«Цей фільм був повторенням раніше поставленої картини. Я не був задоволений. Пов'язаний контрактом із студією, я був вимушений виконувати свої зобов'язання. Я не люблю повторень, оскільки глядачі, які бачили оригінальну версію, дивляться потім і нову, яка, як правило, програє в порівнянні…»«Cinema» (California), vol. 3. No. 6. p. 29.

На відміну від фільму 1943 року ця версія фільму стала багатослівнішою, розпливчастішою, застарілою, менш зворушливою і переконливою. І хоча фільм 1958 року вийшов набагато успішнішим, ніж його попередник, а отримавши «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю обійшов усі екрани світу (від США до СРСР), він так і залишився нелюбимим дитям Міфуне. Кінознавець та критик Інна Генс у своїй книзі про актора Тосіро Міфуне пояснює його ставлення до цієї роботи:

«… У Міфуне гостро розвинене почуття самокритичності. Широка популярність не закрутила йому голову. Його природна скромність, яку не похитнули роки, виражається насамперед в недооцінці того, що ним зроблено.»Генс, Инна Юлиусовна. Тосиро Мифунэ / (Мастера зарубежного киноискусства) — М.: Искусство, 1974. — 166 С. (с. 61)

Французький кінокритик Жак Лурселль пише, що у версії фільму 1958 року «занадто манірна і занадто барвиста манера гри Тосіро Міфуне не дає фігурі Мацугоро [головного героя стрічки] розкритися так само добре, як у першій версії».

Коментарі

Примітки

Література Генс, Инна Юлиусовна''. Тосиро Мифунэ / (Мастера зарубежного киноискусства) — М.: Искусство, 1974. — 166 С. (с. 56-64)

Посилання (станом на 22.11.2017)