Карл Рудольф Вальден (1878, Гельсингфорс — 1946, Пяйят-Хяме) — фінський військовий і державний діяч, генерал. Міністр оборони Фінляндії (1918—1919 і 1940—1944). Член уряду Фінляндії. Головнокомандувач фінської армії і Громадянської гвардії (1918).
Життєпис Вихованець Фінляндського кадетського корпусу 1900 року. За участь в антиурядових виступах в 1902-му звільнений у відставку.
Після звільнення, переїхав у Санкт-Петербург і через кілька років заснував відділення з продажу фінської паперової продукції в Росії. Будучи патріотом, незабаром став помітною фігурою у великій фінській громаді Санкт-Петербурга. З 1906 по 1946 рік Вальден працював у паперовій промисловості. Зробив помітний внесок у справу розвитку фінської паперової промисловості. Заснував компанію «Yhtyneet Paperitehtaat Oy» (згодом — UPM). Був першим президентом «Finpap» і фінської асоціації з продажу паперу.
Після проголошення незалежності Фінляндії — активний учасник формування фінських збройних загонів. Учасник Громадянської війни в Фінляндії в 1918 році.
У 1918 році пройшов шлях від майора до полковника.
З 20 лютого по 5 березня 1918 — начальник Вазаського військового району, з 5 березня по 6 травня 1918 — начальник тилу фінської армії, з 22 травня по 28 листопада 1918 — начальник служби безпеки на окупованих територіях.
З 28.11.1918 по 15.8.1919 займав посаду глави військового департаменту (військового міністра). З 27 листопада по 30 грудня 1918 одночасно був головнокомандувачем фінської армії і Охоронного корпусу Фінляндії. Брав участь в укладанні Тартуського мирного договору між РРФСР і Фінляндією в 1920 році.
У 1920 вийшов у відставку. У зв'язку з початком радянсько-фінської війни знову покликаний на військову службу. У 1939—1944 роках — член Ради оборони. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років.
З 3.12.1939 по 27.3.1940 займав посаду представника Головної квартири фінської армії при кабінеті міністрів. 7 березня 1940 року в складі фінської делегації прибув до Москви для проведення переговорів про мир, що закінчилися підписанням Московського договору 1940 року.
З 27.3.1940 знову призначений військовим міністром Фінляндії. Один з найбільш впливових членів уряду, противник капітуляції на умовах Москви. Відповідав за підготовку, комплектування і постачання армії під час Другої світової війни. Проте керівництво армією перебувало в руках Головної квартири Маннергейма, а за міністерством були залишені в основному допоміжні й господарські функції. Маючи широкі зв'язки, мав великий вплив в армійських і урядових колах, очолюючи власну внутріурядову групу (орієнтовану на Швецію і США). 7.9.1944 разом з прем'єр-міністром А. Хакцеллем, генералом Е. Хейнріхсом і міністром закордонних справ К. Енкелем вилетів до Москви на переговори, що закінчилися 19 вересня підписанням перемир'я.
2 червня 1942 йому присвоєно звання генерала піхоти.
27 листопада 1944 року вийшов у відставку.
Нагороди
Перша світова війна
Залізний хрест 2-го класу (Німецька імперія) (1918) Пам'ятна медаль Громадянської війни
Міжвоєнний період
Кавалер Великого хрест ордена Білої троянди (1919) Командор ордена Данеброг (Данія) (1928) Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)
Друга світова війна
Кавалер Великого хреста ордена Хреста Свободи з мечами (6 липня 1940) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (Третій Рейх) Залізний хрест 1-го класу (Третій Рейх) Кавалер Великого хреста ордена Заслуг німецького орла (Третій Рейх) Кавалер Великого хреста ордена Меча (Швеція) Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії Пам'ятна медаль Зимової війни Медаль тривалої війни 1941-45 Хрест Маннергейма 2-го класу (2 грудня 1944)
Примітки
Література Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. — Москва, 2003