Філіп-Жозеф Салазар (фр. Philippe-Joseph Salazar; 10 лютого 1955, Касабланка) — французький філософ і філологConfession of a Sometime Opium Eater, Philosophy and Rhetoric, Vol. 45, No. 3, 2012, pp. 335-342., аналітик риторики політичного переконання і політичної влади, одна з ключових фігур так званого риторичного повороту (Rhetorical turn) в гуманітарних науках Франції і США в 1990-2000-і роки.

Біографія Народився в Марокко. Ліцеїст в Касабланці, Тарбі, Тулузі, Парижі (Ліцей Людовика Великого). З 1974 року відвідував семінари Жака Дерріди в Еколь Нормаль, Ролана Барта у Вищій школі соціальних наук (по семіології опери), писав у Сорбонні диплом у Моріса Дюверже з політичних наук та у Еммануеля Левінаса по філософії. Входив до групи випускників Еколь Нормаль, близьких до Жоржа Дюмезіля.

Співпрацював з Жоржем Баландьє і Луї Альтюсером, його докторською дисертацією з соціальної та культурної антропології (1984) керували Жорж Баландьє і Мішель Маффесолі. Розвивав ідеї Марка Фюмаролі про роль усного слова в культурі і політиці класичної епохи (XVII ст.), а також в ісламській цивілізації (Мухаммад), в польському месіанізм (Адам Міцкевич). Публікувався у журналі лаканівського гуртка «La Cause freudienne», журналі Філіпа Соллерс «L'Infini».

Обраний деканом філологічного факультету Кейптаунського університету (1993—1996), заснував там Центр досліджень риторики (1994 рік). Трансформував ідеї Фюмаролі стосовно сучасної ситуації в африканських країнах, політиці апартеїду, риториці расизму, міжнародних відносин та ін. З 1994 року співпрацював з Барбарою Кассен, досліджуючи взаємозв'язку риторики і політики.

У 1998 року очолив програму Риторика і демократії в Міжнародному філософському коледжі. Співпрацював з Марселем Детьєном в розробках по антропології мови. Виступав з доповідями в Росії (2001, МДУ та СПбДУ), Польщі, Швеції, Словенії, Угорщини, Італії, Марокко, Великій Британії, Канаді, США. Входить до редакційної ради авторитетних міжнародних журналів «Quarterly Journal of Speech» і «Philosophy and Rhetoric». З 2006 року керує книжкової серією «Сили переконання» в паризькому видавництві «Klincksieck».

У 2001 дав серію публічних лекцій по філософії і риторики в МГУ і СПбДУ.

Книги

Idéologies de l'opéra. Paris: PUF, 1980 L'intrigue raciale. Essai de critique anthropologique. Paris: Méridiens Klincksieck, 1989 Le Culte de la voix au au XVII-e siècle. Formes esthétiques de la parole à l'âge de l'imprimé. Paris; Genève: Champion; Slatkine, 1995 Afrique du Sud. La révolution fraternelle. Paris: Hermann, 1998. La Divine Sceptique. Éthique et rhétorique au XVII-e siècle. Tübingen: Gunter Narr Verlag, 2000. Parole démocratique. Entames rhétoriques. Paris: Collège international de philosophie, Les Papiers du Collège, 2001. An African Athens. Rhetoric and the Shaping of Democracy in South Africa. Mahwah: London: Lawrence Erlbaum Associates, 2002 L'Art de parler. Anthologie de manuels d'éloquence. Paris: Klincksieck, 2003 (Ed.) François de La Mothe Le Vayer. De la patrie et des étrangers et autres traités sceptiques. Paris: Desjonquères, 2003 Amnistier l'apartheid. Paris: Le Seuil, 2004 (Ed.) Adam Mickiewicz, Les Slaves, Cours du Collège de France 1842. Paris: Klincksieck, 2005 Mahomet. Paris: Klincksieck, 2005 Truth and Reconciliation in South Africa. The Fundamental Documents, with Erik Doxtader. Cape Town: New Africa Books / David Philip, 2008 L'hyperpolitique. Une passion française: technologies rhétoriques de la domination. Paris: Klincksieck 2009 (Ed.) Women's Rhetoric. Argumentative Strategies, with Brigitte Mral and NIcole Bjorg. Åstorp: Retorikförlaget 2009 (Ed.) Gender Rhetoric: North-South, with Jairos Kangira. Windhoek, Namibia: PolyPress 2010 Paroles de Leaders.Decrypter le discours des puissants. Paris. Bourin Editeur, 2011 De l'Art de Sèduire l'èlecteur indècis. Paris. Bourin, 2012 Rhetoric in South America. AfricaRhetoric Publisher, 2013 Lesa Humanidad (con Claudia Hilb y Lucas Martin). Katz Editores. Madrid, 2014 Words are Weapons. Inside ISIS's Rhetoric of Terror, Yale UP, 2017 La Déroute Des Idées. Appel à la Résistance. Piranha. Paris, 2021. Suprémacistes. Enquête Mondiale sur les Gourous de la Droite Identitaire. Paris. Plon, 2020.

Визнання Довічний член (1995) і Distinguished професор риторики (2004) Кейптаунського університету. Має вищу відзнаку Національного фонду досліджень Африки (2007). Лауреат премії Фонду Гаррі Оппенгеймера (2008).

Примітки