Сергій Гаврилович Калантай (; , Київ, УРСР, СРСР) — український і німецький актор театру і кіно. Член Національної спілки кінематографістів України. Народний артист України (2024)Указ Президента України № 752/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва».
Життєпис Народився 31 травня 1964 року в Києві.
У 1985 році закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого (курс професорки нар. арт. України В. І. Зимньої). Протягом 1985—1992 років працював у Київському театрі на Подолі.
З 1996 року співпрацював з мюнхенськими театрами «Fisch&Plastik» та «Viel Lärm um Nichts» (Німеччина).
З 1998 року викладав акторську майстерність у приватній театральній школі «Athanor Akademie» (м. Бурггаузен) і «Otto Falkenberg schule» (м. Мюнхен).
У 2003 році закінчив Вищу німецьку акторську школу DSA (м. Мюнхен) за спеціальністю «медіа-режисер і актор TV та радіо».
З 2008 року — актор мюнхенського театру «Fisch&Plastik».
З 2016 року — провідний актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.
З 2020 року — старший викладач кафедри кінорежисури та кінодраматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого. У 2022—2026 роках — художній керівник курсу за спеціальністю «Майстерність актора кіно» (разом із Інною Капінос). З 2026 року — доцент кафедри акторського мистецтва та режисури драми.
З 2023 року є членом правління Національної спілки кінематографістів України. Мешкає в Києві та Мюнхені.
Кінокар'єра У кінематографі дебютував у 1982 році, зігравши роль в українській стрічці «Ще до війни».
Протягом 2000-х років знявся у понад 20 фільмах і телепрограмах в Австрії, Швейцарії, Німеччині, Польщі.
З 2007 року активно запрошувався в українські, російські та білоруські художні кінострічки. У його доробку понад 100 ролей. Після початку російсько-української війни обмежив участь у російських проєктах, а з 2020 року повністю припинив співпрацю з російськими кінематографістами.
Фільмографія
— «Геній порожнього місця» 2008 — «Катарсис» 2008 — «Відлига» 2008 — «Рідні люди» — «Вагома підстава для вбивства» 2009 — «Йохан та Марія» 2009 — «Пастка» 2009 — «Мелодія для шарманки» 2009 — «Прощення» 2009 — «Зовсім інше життя» — «Мільйон до неба» 2010 — «Сусіди» 2010 — «Врятуй і збережи» — «Балада про бомбера» 2011 — «Доставити за будь-яку ціну» 2011 — «Небесні родичі» 2011 — «Чемпіони з підворіття» — «Жіночий лікар» 2012 — «Історії графомана» 2012 — «Кохаю, тому що кохаю» 2012 — «Мама мимоволі» 2012 — «Мама, я льотчика люблю» 2012 — «Мріяти не шкідливо» 2012 — «Одеса-мама» — «Разом назавжди» 2013 — «Жіночий лікар-2» 2013 — «Кохання з випробувальним терміном» 2013 — «Звичайна справа» 2013 — «Пізнє каяття» — «Братні узи» 2014 — «Київський торт» 2014 — «Лабіринти долі» 2014 — «Пограбування по-жіночому» 2014 — «Швидка допомога» 2014 — «Трубач» 2014 — «Я буду чекати тебе завжди» — «Відьма» 2015 — «Гетьман» 2015 — «Ніконов і Ко» 2015 — «Відділ 44» 2015 — «Офіцерські дружини» — «Курка» — «Таємниці» — Іван Федорович Грищук (головна роль) 2019 — «Звонар» 2019 — «Замок на піску» — Борис Павлович 2019 — «Кровна помста» — Павло 2019 — «На твоєму боці» — Михайло 2019 — «На твоєму боці-2» — Михайло Володенко 2019 — «Легіони» («Legiony») — майор Орлов (major Orłow) 2019 — Сторонній/Stranger — Зезуля — «Спадщина брехні» — Селенко 2020 — Операція «Дезертир» — полковник Шульц 2020 — «Два серця» — Іван Петрович 2020 — «Будинок під парою орлів» («Dom pod Dwoma Orłami») — командир транспорту (Dowódca Transportu) — «Різниця у віці» — італійський дизайнер 2021 — «Шалені бджолярі» — дід 2021 — «Крок назустріч» — батько 2021 — «Джек і Лондон» — голова фірми 2021 — «Божевільні» — Лікар 2021 — «Мертві лілії» — Аркадій Львович — «7 Бажань» 2023 — «Солдатик» — лікар 2023 — «Недоконаний час» («Czas niedokonany») — Ільченко (Ilczenko) 2024 — "Обіцянка Богу " — Олександр Войтенко — «Камінь, ножиці, папір» — Богдан, хірург 2024 — «Дай мені крила» — Войтенко 2024 — «Примарна спадщина» — батько Олі
Визнання та нагороди Премія за кращу акторську роботу на театральному фестивалі «Золотий Лев» (1991, Львів, вистава «Вертеп»). Перша премія на республіканському конкурсі артистів естради в Ужгороді в 1989 році. Дует «Лис Микита» разом з Анатолієм Гнатюком.
Примітки
Посилання Біографія на «Кино-Театр.ру» .