Георге Аврамеску (; 26 січня 1888 — 3 березня 1945) — румунський генерал армії під час Другої Світової Війни. Він служив на посаді командувача ряду армійських з'єднань: 10-ї дивізії в 1941 році, Гірського корпусу в тому ж році, III корпусу в 1943 році, і VI корпусу і 4-ї армії з 1944 по 1945 рік. У 1945 році він був заарештований радянською владою за звинуваченням у пронімецьких настроях і убитий без суду (смерть представлена як випадкова загибель).

Смерть 2 березня 1945 року генерала Аврамеску викликали до командувача 40-ї радянської армії. Через годину після початку бесіди румунській делегації оголосили, що Аврамеску разом з радянським генералом П. Ф. Жмаченком виїхали на командний пункт 2-го Українського фронту, де на них нібито чекав маршал Р. Я. Малиновський. Насправді Аврамеску був затриманий. Йому пояснили, що він затримається ненадовго; не маючи поки побоювань за свою долю, він викликав до себе дружину і дочку Фелічію. Тимчасовим командувачем 4-ї армії був призначений генерал Ніколає Дескелеску, який безуспішно намагався з'ясувати у радянських властей долю генерала Аврамеску. Радянський генерал Жмаченко порадив йому звернутися за інформацією про Аврамеску до румунського міністра оборони або у Генеральний штаб.

3 березня 1945 року було заарештовано дружину генерала Аделу і його другу дочку Фелічію, які приїхали за викликом генерала. Дочка повісилася (за іншими відомостями, прийняла отруту) 6 березня. Точні обставини її смерті невідомі, оскільки досі не виявлена її могила. Дружина генерала, провівши понад 10 років у Сибіру, повернулася в Румунію у 1956 році. З майже 40 заарештованих у справі генерала майже всі загинули в радянських тюрмах. 11-місячний син Фелічії, Палтин, кілька місяців перебував у військовій частині, а потім був переданий сестрі матері і вижив.

Радянські власті оголосили, що Аврамеску загинув 3 березня 1945 року (в день арешту його сім'ї), нібито внаслідок авіаудару по автомобілю, в якому він їхав. Генерал був похований у Будапешті на кладовищі Шошхалом. На автомобілі, в якому він їхав, був виявлений слід єдиної кулі, яка нібито і вбила генерала.

Цей випадок дивної смерті залишається загадковим для істориків-дослідників. Пролити світло на долю генерала могло б допомогти відкриття деяких радянських військових архівів.

На думку ряду істориків, причиною загибелі та репресій відносно його оточення (всього було заарештовано близько 40 осіб, включаючи родичів і найближчих співробітників) був намір короля призначити Аврамеску міністром оборони, при тому, що були відомі антикомуністичні настрої генерала. Як ще одна з можливих причин розглядається той факт, що чоловік дочки, лейтенант і князь Іліє Влад Стурдза, син міністра в «легіонерському уряді» 1940—1941 рр. і сам колишній активіст легіонерського руху «Залізної гвардії», раніше втік до німців на чехословацькому фронті. У той же час, сам генерал не був замішаний у зв'язках з легіонерами, а його старша дочка Родика і її чоловік Пауль Бессарабеску були відомі антинімецькими настроями. Генерал Н. Драгомир доніс радянським властям про те, що втеклий до німців лейтенант Стурдза через знайомих виходив на генерала і намагався переконати його також втекти на зайняту німцями територію.

23 жовтня 2000 року останки генерала Аврамеску були повернуті в Румунію і були перепоховані з військовими почестями на військовому кладовищі міста Клуж-Напока.

Нагороди

Орден Зірки Румунії кавалерський хрест на стрічці «За хоробрість» (1917) командорський хрест (8 червня 1940) великий офіцерський хрест на стрічці «За хоробрість» (15 лютого 1945) Офіцер ордена Корони Румунії на стрічці «За хоробрість» (1 вересня 1917) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Третій Рейх) (29 липня 1941) — отримав 2 нагороди одночасно. Орден Михая Хороброго 3-го класу (17 жовтня 1941) 2-го класу (1 вересня 1942) мечі до ордена 3-го класу (15 листопада 1944) Орден Хреста Перемоги 1-го класу (Словаччина) (19 вересня 1942) Німецький хрест у золоті (Третій Рейх) (25 жовтня 1942) — за дії на чолі гірського корпусуPatzwall & Scherzer 2001, p. 19.

Примітки

Посилання К. Покивайлова. Загадка гибели командующего 4-ой румынской армии генерала Г. Аврамеску http://www.hrono.ru/biograf/bio_a/avramescu.html https://www.historia.ro/sectiune/general/articol/generalul-avramescu-tradator-sau-victima-a-nkvd http://jurnalulbucurestiului.ro/revista-art-emis-drama-generalului-gheorghe-avramescu/ http://www.stelian-tanase.ro/cum-disparut-generalul-avramescu/