Іван Хомич Куліш (, місто Шостка Чернігівської губернії, тепер Сумської області — , місто Рівне Рівненської області) — український педагог, поет, вчитель біології Рівненської середньої школи № 5. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Біографія Народився у багатодітній родині, був одинадцятою дитиною в сім'ї селянина-кантоніста. Дуже рано втратив батьків і був взятий у пансіон відомого харківського благодійника графа Неплюєва. Навчався у сільськогосподарській школі на хуторі Воздвиженську Чернігівської губернії. Навчання і виховання тут було всебічне: окрім основних предметів, учні глибоко вивчали Закон Божий, літературу, музику, образотворче мистецтво, іноземні мови.

Закінчивши у 1892 році школу, склав при Глухівській гімназії екзамени на право педагогічної діяльності і одержав посаду викладача молодшого курсу у Воздвиженській сільськогосподарській школі. Пропрацював десять років на педагогічній роботі у Воздвиженській школі.

У 1902 році у Воздвиженськ завітав волинський меценат барон Федір Рудольфович Штейнгель, який у своєму маєтку в селі Городок, що поблизу Рівного, започаткував освітні і культурні заклади, активно займався благодійництвом і просвітительством. Він і запропонував Іванові Кулішу переїхати до села Городка і стати вчителем російської мови, біології та агрономічних наук новоствореного училища аграрного профілю. У Городоцькій школі-училищі Іван Куліш працював до 1918 року.

З 1919 року — інспектор народних училищ міста Рівного, одночасно викладач російської мови та біології у Рівненському реальному училищі. З 1925 року — член Союзу руських поетів і журналістів Польщі, входив у «кон­­дратьєвське коло» рівненських поетів-емігрантів. До 1939 року працював викладачем приватної російської гімназії міста Рівного.

У 1929 році Іван Куліш надіслав свій вірш «Задачи» на конкурс, який організував Союз російських письменників у Варшаві й одержав за нього першу премію. У 1934 році на конкурсі за «Вінок сонетів» йому знову була присуджена перша премія. У 1938 році у Львові вийшла перша книга вчителя Куліша «Золоті поля».

З 1939 року — вчитель Рівненської середньої школи. Під час німецько-радянської війни деякий час жив у селі Великий Олексин, продовжуючи навчати сільських дітей.

У 1945—1958 роках — вчитель біології, директор Рівненської середньої школи № 5.

У 1958 році, у віці 85 років, вийшов на пенсію. Проживав у місті Рівному, де помер 30 червня 1963 року й похований на кладовищі «Грабник».

Творчість Писати вірші, або принаймні друкувати їх, Куліш почав, переживши дві трагедії — особисту (смерть жінки) та громадянську (революція, Громадянська війна та встановлення на Волині польської влади, внаслідок чого Куліш, який ніколи не залишав Україну, де-юре перетворився на емігранта). Іван Куліш починає друкувати свої вірші, а згодом і роботи по теорії літератури, у російськомовних часописах, заснованих емігрантами. Серед них — газети «За свободу!», «Молва», «Волынское слово», часописи «На рубеже» та «Родное слово». Він також був членом деяких літературних об'єднань російськомовних емігрантів. Двічі — у 1925 та 1935 році він отримував за свої поезії першу нагороду на конкурсі «Союзу руських письменників та журналістів Польщі». У радянські роки Куліш не друкував своїх поезій. В радянському літературознавстві емігрантська або близька до неї література майже не розглядалася. Імені Куліша не було навіть у докладній «Литературной энциклопедии» 1962 року. Лише в 2008 році в рівненському видавництві «Волинські обереги» накладом 200 примірників були видані вибрані твори Івана Куліша.

Нагороди та відзнаки орден Леніна заслужений вчитель школи Української РСР (15.09.1947) значок «Відмінник народної освіти»

Джерела газета «Червоний прапор» (Рівне) — лютий 1951 року. Рівне у спогадах. Коріння учительського роду Кулішів Новий Світ по-рівненськи Актуальний Куліш