Йога́ннес (Ян) Інгенга́ус (Інгенго́ус) ( або , 8 грудня 1730 — 7 вересня 1799) — нідерландський фізіолог, біолог і хімік. Відомий своїм вивченням фотосинтезу, показавши, що світло має важливе значення для процесу, за допомогою якого зелені рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень.Beale and Beale, Echoes of Ingen Housz, 2011Geerd Magiels, Dr. Jan Ingenhousz, or why don't we know who discovered photosynthesis , 1st Conference of the European Philosophy of Science Association 2007 Він також виявив, що рослини, як і тварини, мають клітинне дихання. У свій час був відомий завдяки успішно проведеному щепленню членів родини Габсбургів у Відні проти віспи 1768 року і згодом став приватним радником і особистим лікарем Австрійської імператриці Марії Терезії.
Раннє життя Ян народився в патриціанській аристократичній сім'ї Інгенгаус. З 16 років вивчав медицину в університеті Левена, отримавши 1753 року ступінь доктора. Навчався два роки в університеті Лейдена, де був присутній на лекціях Пітера Ван Мушенбрука, який викликав в Яна інтерес до електрики. 1755 року він повернувся додому в Бреду, де почав загальну медичну практику.
Робота з віспою Після смерті батька в липні 1764 Ян відправився в подорож Європою для навчання, починаючи зі Сполученого Королівства, де він хотів дізнатися найостанніші технології щеплення проти віспи. Через Джона Прінгла, який був другом сім'ї, він швидко набув багато цінних контактів у Лондоні й швидко став фахівцем з щеплення. 1767 року він успішно щепив 700 селян для боротьби з епідемією в Гартфордширі. 1768 року імператриця Марія-Терезія читала лист Прінгла про успіх у боротьбі з віспою в Сполученому Королівстві, тоді як у Габсбурзькій монархії медична еліта була категорично проти щеплень. Вона вирішила спершу влаштувати своїй сім'ї щеплення (після смерті її двоюрідного брата) і попросила допомоги британського королівського дому. За рекомендацією Прінгла був обраний Ян, який одразу поїхав в Австрію. Він планував щепити царську сім'ю шляхом проколювання голкою і ниткою, що були покриті віріонами віспи, взятих з гною зараженої людини. Ідея щеплення була в тому, щоб дати трохи віріонів здоровій людині, після чого тіло самостійно розвине імунітет від віспи. Щеплення вдалося, і він став придворним лікарем Марії Терезії, оселившись у Відні, де 1775 року одружився з Агатою Марією Жако.
Робота з фотосинтезом У 1770-х роках Інгенгаус зацікавився газовим обміном рослин. Він зробив це після зустрічі з ученим Джозефом Прістлі (1733—1804) у своєму домі в Йоркширі 23 травня 1771 року. Прістлі виявив, що рослини поглинають гази, а 1779 року Інгенгаус виявив, що в присутності світла рослини виділяють бульбашки зеленими частинами, тоді як у тіні цей процес припиняється.Jan Ingenhousz, Experiments upon Vegetables, Discovering Their great Power of purifying the Common Air in the Sun-shine, and of Injuring it in the Shade and at Night. To Which is Joined, A new Method of examining the accurate Degree of Salubrity of the Atmosphere, London, 1779. From Henry Marshall Leicester and Herbert S. Klickstein, A Source Book in Chemistry 1400—1900, New York, NY: McGraw Hill, 1952. Excerpts . Retrieved 24 June 2008. Він ідентифікував газ, як кисень. Інгенгаус також виявив, що в темряві рослини виділяють вуглекислий газ, і зрозумів, що кількість кисню, яка виділяється на світлі, більша, ніж кількість вуглекислого газу, що виділяється в темряві. Це свідчить про те, що певна маса рослин залежить від повітря, а не тільки від води й поживних речовин у ґрунті.
Інші роботи На додаток до своєї роботи в Нідерландах і Відні Інгенгаус провів час у Франції, Сполученому Королівстві, Швейцарії та інших місцях. Він проводив дослідження в галузях електрики, тепла, хімії, часто листувався з Бенджаміном Франкліном і Генрі Кавендішем. 1785 року він описав нерегулярні рухи вугільного пилу на поверхні спирту, ставши першовідкривачем Броунівського руху. 1769 року Інгенгаус був обраний Побратимом Королівського товариства в Лондоні.
Помер учений 1799 року в Кані (Сполучене Королівство) і був похований на подвір'ї церкви Святої Діви Марії. Його дружина померла роком пізніше.
Примітки
Подальше читання Norman and Elaine Beale, Echoes of Ingen Housz. The long lost story of the genius who rescued the Habsburgs from smallpox and became the father of photosynthesis. 630 pages, with a foreword by David Bellamy, Hobnob Press, July 2011, . Geerdt Magiels, From sunlight to insight. Jan IngenHousz, the discovery of photosynthesis & science in the light of ecology. VUB Press, 2009, .
Посилання Запис в католицькій Енциклопедії Стосунок до Броунівського руху, стор 1