Галактики з низькою поверхневою яскравістю ( чи ) — дифузні галактики з яскравістю поверхні, яка при спостереженні з Землі, принаймні на одну зоряну величину нижча за яскравість звичайного нічного неба. Прийнято, але не жорстко, вважати, що до них належать галактики, яскравість яких становить менше +23 абсолютної зоряної величини на квадратну кутову секунду в системі UBV.
Характеристики Більшість відомих таких галактик мають такі характеристики: це карликові галактики; більшість їх баріонної матерії є нейтральним водневим газом, а не зорями; понад 95 % їх маси може становити небаріонна темна матерія; у таких галактиках не спостерігалися наднові.
Виміри кривої обертання вказують на надзвичайно високе співвідношення маси до світності, тобто зорі та газ, що випромінюють, становлять лише невелику частину маси такої галактики. У центрах галактик із низькою поверхневою яскравістю не помічено великих ущільнень зір, на відміну від, наприклад, балджів звичайних спіральних галактик. .
На відміну від галактик із високою поверхневою яскравістю, галактики з низькою поверхневою яскравістю є ізольованими галактиками поля, розташованими на ділянках, де відсутні інші галактики. Відповідно, у своєму минулому, вони мали менше припливних взаємодій чи злиттів з іншими галактиками, що могло б спричинити збільшення зореутворення. Це вважається одним з пояснень малої кількості зір.
Теоретичне припущення про існування галактик із низькою поверхневою яскравістю було висловлено 1976 року Майком Діснеєм.
Першою підтвердженою галактикою з низькою поверхневою яскравістю стала , відкрита 1986 року. Вона ж стала першою підтвердженою гігантською галактикою з низькою поверхневою яскравістю. На час відкриття, вона була найбільшою відомою спіральною галактикою (за вимірами перетину).Scientific American, «The Ghostliest Galaxies», GD Bothun, Vol. 276, No. 2, February 1997, pp.40-45, Ken Crosswell, «Malin 1: A Bizarre Galaxy Gets Slightly Less So» , 22 January 2007
Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю є одними з найбільш масивних відомих спіральних галактик у Всесвіті Вони мають дуже тьмяні зоряні диски, які багаті на нейтральний водень, але бідні на зореутворення, а тому мають низьку поверхневу яскравість. Такі галактики часто мають яскраві балджі, в яких можуть розташовуватись активні ядра галактик низької яскравості. Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю, як правило, є ізольованими системами, які рідко контактують з іншими галактиками.
Сорок років тому за допомогою нових методів візуалізації виявили клас великої галактики з низькою поверхневою яскравістю (LSBG). До цієї групи входять гігантські галактики (gLSBG), маса яких порівнюється з Чумацьким Шляхом, але радіуси вдесятеро більші, перевищуючи 400 тисяч світлових років.
Дослідники дійшли висновку, що всі три сценарії формування gLSBG можуть бути реальними, але в різних умовах. Найбільш розширеним механізмом виявилося поступове зростання галактики за рахунок акреції після її початкового формування. В інших випадках найкраще спостерігається пояснює сценарій великого злиття, хоча підекуди важливу роль гравів і розріджень ореол темної матерії.
Крім того, введені встановили, що щонайменше шість із семи gLSBG мають активні галактичні ядра (AGN). Однак їхні надмасивні чорні діри значно менші за масою, ніж у звичайних галактиках аналогічного розміру. Це відомо про те, що навіть якщо злиття змінило певну роль у формуванні gLSBG, воно було дуже незначним.
Приклади Андромеда V IC 10 NGC 45 Ерідан II Малін 1, прототип цього виду галактик Малін 2 Карликова галактика Фенікса Карликова неправильна галактика Стрільця Секстант A Секстант B галактика Вольф-Ландмарк-Мелотт UGC 477 UGC 1382 спочатку вважалась еліптичною галактикою, але пізніше в ній було виявлено рукави з низькою поверхневою яскравістю. Ця галактика розташована значно ближче до Землі, ніж прототип — Малін 1.
Див. також Ультра дифузна галактика
Джерела
K. O'Neil, The HI Content and Extent of Low Surface Brightness Galaxies — Could LSB Galaxies be Responsible for Damped Ly-alpha Absorption? . For publication in Extragalactic Gas at Low Redshift, by Mulchaey, et al., eds (2001). S.D. Rosenbaum and D.J. Bomans, The environment of Low Surface Brightness Galaxies. Astronomy & Astrophysics Letters, 422, 5-8 (2004). A.J. Barth, A normal stellar disk in the galaxy Malin 1. Astronomical Journal 133, 1085—1091 (2007).