Шарлотта Кіпрська (; 1442 — 16 липня 1487) — королева Єрусалиму, Кіпру і Кілікійської Вірменії (з трьох королівств, що входили до її титул, реально правила тільки Кіпром) в 1458—1460 роках, донька і спадкоємиця короля Кіпру Іоанна (Жана) II і Єлени Палеолог, одна з останніх представниць династії де Лузіньянів з Пуату (Франція), що правила після Хрестових походів на Кіпрі і в інших християнських державах Близького Сходу.
Біографія 1460 року позашлюбний син її батька Жак (Яків) II оскаржив право Шарлотти на трон і взяв в облогу королеву Шарлотту та її чоловіка в Кіренійському замку протягом трьох наступних років. Після того, як 1463 року Шарлотта з чоловіком втекли до Рима й оселились у Палаццо дей Конвертенді в Трастевере під заступництвом папи Пія II, Жак був коронований. Після завчасних смертей Жака II та його спадкоємця Жака (Якова) III, королевою Кіпру стала його дружина, венеційка Катерина Корнаро, в зв'язку з чим Шарлотта Кіпрська продала в 1485 року права на королівство своєму двоюрідному племіннику Карлу I Савойському.
Сім'я Була одружена двічі: від 1456 року — з інфантом Жуаном Португальським, графом Коїмбри (1433—1457; отруєний, як вважали, за наказом тещі); від 4 жовтня 1459 року — з Людовиком Савойським (5 червня 1436 — серпень 1482), який був її співправителем. Весілля було ініційоване генуезцями, які обіцяли Шарлотті підтримку в боротьбі за корону з її зведеним братом Жаком (Яковом). У липні 1464 року народила сина, який помер за місяць після народження.
Сестра Шарлотти Клеофа померла молодою.
Примітка